Постанова № 72065300, 06.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Рябенька Т.С.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"06" лютого 2018 р. Справа № 292/806/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

позивача ОСОБА_3,

предстаника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Червоноармійського районного суду Житомирської області від "01" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у яком у просила визнати протиправним рішення відповідача від 11.11.2016 року № 45 щодо утримання із пенсій ОСОБА_3 надміру виплачених сум пенсій в розмірі 19874 грн. 23 коп.; стягнути з відповідача кошти в розмірі 4531 грн. 46 коп., які безпідставно утримані відповідачем із пенсій ОСОБА_3 в період з липня 2016 року по серпень 2017 року.

Постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 01.11.2017 року позов ОСОБА_3 до Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним рішення Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №45 від 11 листопада 2016 року щодо утримання з пенсій ОСОБА_3 надміру виплачених коштів в сумі 19874 грн. 23коп. Стягнуто з Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (Житомирська область, смт.Пулини, вул.Шевченка, 116, код ЄДРПОУ 41246794) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с.Мартинівка Пулинського району Житомирської області безпідставно утримані з її пенсії кошти в сумі 4531 (чотири тисячі п"ятсот тридцять одна) грн. 46 (сорок шість) коп. за період з липня 2016 року по серпень 2017 року.

Стягнуто з Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (Житомирська область, смт.Пулини, вул.Шевченка, 116, код ЄДРПОУ 41246794) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с.Мартинівка Пулинського району Житомирської області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Хорошівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивач у період з 01.07.2016 року по березень 2017 року відповідно до цивільно-правового договору від 12.06.2015 року працювала на посаді бухгалтера Мартинівської сільської ради, яка відноситься до категорії державних службовців, а тому на неї поширюються обмеження, встановлені Законом України "Про державну службу".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка з 2014 року перебуває на обліку в Хорошівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 30 червня 2017 року позивачка звернулася до Хорошівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про видачу їй довідки про розмір виплаченої їй пенсії за період з 01.07.2016 року по 30.06.2017 року (а.с.12) та 31.07.2017 року - із заявою про надання їй копії рішення управління ПФУ № 45 від 11.11.2017 року та довідки про проведені утримання коштів з її пенсії на підставі вказаного рішення (а.с.13). Згідно рішення Черняхівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 45 від 11.11.2016 року сума переплати ОСОБА_3 пенсії за період з 12.06.2015 року по 30.06.2016 року становить 19874,23 коп., яка утворилась у зв'язку з працевлаштуванням позивачки на посаду по спеціальному закону (а.с.10). Відповідно до довідки Хорошівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 735/02-03 від 02.08.2017 року ОСОБА_3 знаходиться на обліку в даному управлінні та розмір її пенсії з відрахуваннями 4531,46 грн. за період з 01.07.2016 року по 30.08.2017 року становить 18125,94 грн. (а.с.11).

Постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 07.11.2016 року по справі № 292/34-16 визнано протиправним рішення Черняхівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення виплати ОСОБА_3 пенсії за віком, починаючи з 01.07.2016 року, та зобов"язано відповідача відновити ОСОБА_3 виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.07.2016 року.

З оглянутої в суді пенсійної справи № 126711 ОСОБА_3М вбачається, що остання 12.06.2016 року уклала з Мартинівською сільською радою Пулинського району Житомирської області цивільно-правовий договір строком дії до 11.06.2017 року, згідно якого позивачка взяла на себе зобов"язання з надання послуг по веденню бухгалтерського обліку в сільській раді. Даний договір було розірвано 14.02.2017 року за взаємною згодою сторін.

Відповідно до табелів по Мартинівській сільській раді Пулинського району в період з червня 2015 року по серпень 2016 року ОСОБА_3 в списку працівників сільської ради на значиться.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів № 7169 від 29.08.2016 року ОСОБА_3 в період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року отримувала доходи з Мартинівської сільської ради Пулинського району у вигляді заробітної плати за січень 2015 року та виплат відповідно до договору за лютий 2015 року - січень 2016 року. Згідно оглянутої в судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_3 серії УКР №2428726, остання з 31.03.2015 року не працює.

Відповідач вважає, що оскільки позивачка була працевлаштована на посаду бухгалтера Мартинівської сільської ради Пулинського району, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", то в період з 12.06.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року пенсія, призначена згідно Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійного страхування", виплачуватись не повинна.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, прийшов до висновку, що позивачка надавала Мартинівській сільській раді Пулинського району послуги по веденню бухгалтерського обліку на підставі цивільно-правових договорів, за що їй виплачувалася щомісячна грошова винагорода, до складу трудового колективу працівників сільської ради не входила, не підпадала під дію правил внутрішнього трудового розпорядку сільської ради, тому на неї не поширюються вимоги Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 911-VIII від 24.12.2015 року, якими внесені зміни в ст.47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", тому позовні вимоги ОСОБА_3 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Цей спір суд визнав таким, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів із даним висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС (в редакції на момент прийняття рішення суду першої інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов’язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів доходить висновку, що правовий аналіз частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб’єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб’єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб’єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов’язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС суб’єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об’єднань, юридичних осіб, які не є суб’єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У випадку, що розглядається, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_3, на думку колегії суддів не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС.

Висновок у справі про стягнення з фізичної особи переплаченої суми допомоги по безробіттю та пенсії, висловлений колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах 22 вересня 2015 року у справі № 21-2209а15, зводиться до того, що такі спори є не публічно-правовими, а приватно-правовими і мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Ця справа є подібною за виниклими правовідносинами до справи, що розглядається, і колегія суддів дійшла аналогічного висновку, що спір у справі про стягнення коштів з ОСОБА_3 є приватно-правовим і мав розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, у справі що розглядається, спір має не публічний, а приватно-правовий характер, а відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої помилково розглянуто цей спір за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, судова колегія вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Червоноармійського районного суду Житомирської області від "01" листопада 2017 р. скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "06" лютого 2018 р.