Постанова № 72065298, 29.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Назарук В.А.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" січня 2018 р. Справа № 567/722/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Кошиль О.Ю.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Острозького районного суду Рівненської області від "30" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області третя особа Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 про визнання дій протиправними , -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року позивачка звернулася з позовом до Вельбівневської сільської ради, в якому просила визнати дії сільського голови Зелемського В.В. щодо одноосібного висловлення позиції в листі-відповіді №554 від 01.11.2016 року про можливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок орієнтовною площею 2.00 га у власність громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_23,ОСОБА_26,ОСОБА_12,ОСОБА_11,ОСОБА_10,ОСОБА_9,ОСОБА_8,ОСОБА_7, ОСОБА_6,ОСОБА_13 .ОСОБА_24,ОСОБА_25,ОСОБА_27,ОСОБА_28,ОСОБА_15,ОСОБА_14,ОСОБА_16, ОСОБА_17,ОСОБА_18,ОСОБА_19,ОСОБА_20,ОСОБА_21,ОСОБА_3, ОСОБА_22 для ведення особистого селянського господарства на території Вельбівненської сільської ради протиправними, покликаючись на те ,що дане рішення повинно бути вирішено на пленарному засідання сільської ради, а не одноосібно.

Постановою Острозького районного суду від 30 жовтня 2017 року позов було задоволено.

Визнано дії Вельбівневського сільського голови ОСОБА_29 щодо одноосібного висловлення позиції листом-відповіддю №554 від 01.11.2016 року про можливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок орієнтованою площею 2.00 га у власність наступним громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_23,ОСОБА_26,ОСОБА_12,ОСОБА_11,ОСОБА_10,ОСОБА_9,ОСОБА_8,ОСОБА_7, ОСОБА_6,ОСОБА_13 .ОСОБА_24,ОСОБА_25,ОСОБА_27,ОСОБА_28,ОСОБА_15,ОСОБА_14,ОСОБА_16, ОСОБА_17,ОСОБА_18,ОСОБА_19,ОСОБА_20,ОСОБА_21,ОСОБА_3, ОСОБА_22 для ведення особистого селянського господарства на території Вельбівненської сільської ради протиправними.

Стягнуто з Вельбівневської сільської ради на користь ОСОБА_4 640 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Як свідчать матеріали справи, 04 жовтня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області було направлено лист до Вельбівневської сільської ради з проханням надати інформацію щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок орієнтованою площею 2.00 га у власність наступним громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_23,ОСОБА_26,ОСОБА_12,ОСОБА_11,ОСОБА_10,ОСОБА_9,ОСОБА_8,ОСОБА_7, ОСОБА_6,ОСОБА_13 .ОСОБА_24,ОСОБА_25,ОСОБА_27,ОСОБА_28,ОСОБА_15,ОСОБА_14,ОСОБА_16, ОСОБА_17,ОСОБА_18,ОСОБА_19,ОСОБА_20,ОСОБА_21,ОСОБА_3, ОСОБА_22 для ведення особистого селянського господарства на території Вельбівненської сільської ради .

01 листопада 2016 року Вельбівневським сільським голови Зелемського В.В. надіслано лист-відповідь №554, в якому зазначалось про відсутність заперечень у Вельбівненської сільської ради Острозького району щодо надання дозволів на розроблення проекту землеустрою по наданню земельних ділянок у власність 25 громадянам орієнтованою площею 2.00 га .

В апеляційній скарзі, яку підтримало Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, ОСОБА_3 покликався на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позивачем були заявлені вимоги до сільського голови Вельбівненської сільської ради, який є окремим суб'єктом владних повноважень, а відповідачем було визначено Вельбівненську сільську раду, яка не вчиняла жодних дій у спірних правовідносинах.

Надаючи юридичну оцінку зазначеним доводам колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає зокрема: сільську, селищну раду, сільського селищного голову, виконавчі органи сільських, селищних рад.

Згідно ч.1 ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 3 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) відповідачем є суб'єкт владних повноважень, до яких звернена вимога позивача.

З позовної заяви (а.с.2-4) слідує, що позивачкою заявлялась вимога про визнання дій Вельбівненського сільського голови Залемського В.В. протиправними, тобто вона була звернена саме до цього суб'єкта владних повноважень.

Натомість як відповідача у відповідному реквізиті позовної заяви зазначено Вельбівненеську сільську раду.

Відповідно до статті 52 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

За правилами наведених правових положень, суд першої інстанції, встановивши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, повинен вирішити питання про заміну такого відповідача на належного чи залучення другого відповідача і лише тоді приймати рішення по суті спору.

Отже, положеннями статті 52 КАС України було встановлено, що здійснення заміни неналежного відповідача на належного, як і залучення другого відповідача належить виключно до повноважень суду першої інстанції, оскільки має наслідком розгляд справи спочатку.

Суд першої інстанції залишив поза увагою наведені вимоги процесуального права та не з'ясував у повній мірі усіх обставин щодо встановлення належного кола відповідачів у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, що мають значення для справи, вирішив справу у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Пред'явлення позову не до тієї особи, яка має відповідати за позовними вимогами є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями здійснення заміни неналежного відповідача на належного, як і залучення другого відповідача відповідно до приписів статті 48 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року), колегія суддів дійшла висновку, що наведені порушення норм процесуального права є окремою підставою для відмови у позові.

Іншим доводом апеляційної скарги було те, що самі по собі дії сільського голови, який висловив позицію щодо можливості розробки проекту землеустрою певним громадянам не є вирішенням будь-якого земельного питання, оскільки направлений на його адресу лист не носив обов'язкового характеру.

Надаючи оцінку цим доводам колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що треті особи у жовтні 2016 року звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до п. 1 Положення про Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.31 даного Положення, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;

На виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В. Б. від 08.10.2014 N 37732/0/1-14, відповідно до п.1 наказу Держземагенства України № 328 від 15 жовтня 2014 року "Про ведення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року" введено в дію рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року (протокол засідання № 2) N 2/1. Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до п.2, п 2.1 даного рішення колегії Держземагенства України визначено, що начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідно до даного рішення колегії відповідні запити направляються не для розгляду відповідними радами земельних питань, в тому числі щодо надання будь-якої згоди з приводу розпорядження земельними ділянками, а виключно для отримання позиції компетентної особи зазначеної ради з порушеного питання.

Саме ж висловлення позиції від імені сільської ради Вельбівневським сільським голови Зелемського В.В. в листі - відповіді №554 є виключно його компетенцією і ні в якому разі не може розглядатися, як дія чи рішення такого органу місцевого самоврядування, як рада.

Зазначене випливає з пункту 4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якого сільський селищний голова, представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

У даному випадку Вельбівненська сільська рада не є суб'єктом, який наділений повноваженнями розпоряджатися зазначеними землями сільськогосподарського призначення, оскільки згідно ч.4 ст.122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Так само і етап надання згоди на розробку проекту землеустрою також не передбачає окремого погодження (розгляду) радою цього питання (за винятком, коли саме такі ради розпоряджаються відповідними землями), оскільки він чітко визначений положеннями статей 118 та 123 Земельного Кодексу України.

За наведених судом обставин висновки суду про протиправність дій сільського голови є передчасними і такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права та встановлених обставинах спірних правовідносин, що також є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС(в редакції до 15.12.2017 року) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Аналогічні приписи містить ст.5 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надання Вельбівневським сільським голови Зелемського В.В. листа - відповіді №554 жодним чином не вплинуло на права чи обов'язки позивачки як фізичної особи.

Зазначений лист має ознаки акта індивідуальної дії, який впливає виключно на права учасників відповідних правовідносин - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та осіб, які звернулися із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Дані обставини вказують, що у позивачки не виникає жодних прав чи обов'язків у зв'язку з надсиланням цього листа, а тому він не породжує і права на захист, тобто права на звернення з даним адміністративним позовом.

Зазначені обставини також є окремою підставою для відмови у задоволенні її вимог.

Покликання позивача на те, що вона зверталася з позовом до суду як депутат сільської ради, тобто під час здійснення нею владних повноважень колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

З позовної заяви не вбачається, що вона пред'являлась позивачкою не як фізичною особою, а як депутатом сільської ради. Однак, навіть якщо припустити, що позов пред'явлено нею як депутатом місцевої ради, то відповідно до статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Згідно статті 11 цього ж Закону у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право:

1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;

3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;

4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою;

5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:

1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання;

2) на невідкладний прийом;

3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Таким чином депутат місцевої ради є службовою особою органу місцевого самоврядування і при здійсненні своїх повноважень виступає як суб'єкт владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки під суб'єктом владних повноважень слід розглядати орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Відповідно до ст.6 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Тобто, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований в пункті п'ятому частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Таким чином, депутат місцевої ради не наділений правом на звернення до суду у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень як службової особи органу місцевого самоврядування, що також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Статтею 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги обґрунтованими.

Частиною 6 ст.139 КАС України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин судові витрати, сплачені ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивачки.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, постанову Острозького районного суду Рівненської області від "30" жовтня 2017 р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 704 грн. судових витрат, сплачених ним за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "06" лютого 2018 р.