Постанова № 72064737, 29.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" січня 2018 р. Справа № 817/1167/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Кошиль О.Ю.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" вересня 2017 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби третя особа,яка не заялвяє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Уст-Груп" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України , в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000474109 від 25.07.2017, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 183283 грн. 20 коп. та нараховано штрафні санкції в розмірі 45820 грн. 80 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 25 липня 2017 року №0000474109.

Присуджено на користь Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" (код ЄДРПОУ 22555135) суму судового збору у розмірі 3437 (три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам справи, що мають значення для справи, та призвело до помилкового висновку суду щодо прав і свобод сторін.

Розглянувши справу в межах, визначених статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 12.05.2017 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 05.05.2017 №0000364109, згідно якого, на підставі акту камеральної перевірки №1, товариству зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2017 року на суму 183 283 грн. та здійснено нарахування штрафу в розмірі 45 821 грн.

16.05.2017 року надійшов лист фіскального органу, яким повідомлялось про помилкове направлення податкового повідомлення-рішення та здійснення його відкликання.

Крім того, 28.07.2017 року товариство повторно отримало податкове повідомлення-рішення по Декларації за лютий 2017 року від 25.07.2017 №0000474109 із зазначенням ймовірної суми завищення бюджетного відшкодування в сумі 183 283,2 грн. та штрафні санкції в розмірі 45 820,8 грн. Згідно тверджень контролюючого органу, товариство завищило суму бюджетного відшкодування, що стосується господарських відносин між товариством та ТОВ "УСТ-ГРУП".

На думку позивача ним надано всі належні та достатні докази фактичного здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом. Уся первинна документація, що стосується господарських операцій, наявна та оформлена відповідно до законодавства України, а тому підстав для прийняття податковим органом ППР не було.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким задоволено адміністративний позов, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тому , будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.6 зазначеної статті Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що між товариством та ТОВ "УСТ-ГРУП" укладено Договір № СТ/2016-01-11 від 01.11.2016 року, згідно п.1.1 якого ТОВ "УСТ-ГРУП" зобов'язується поставити та передати у власність товариству склобій безбарвний (очищений) (далі - "Товар"), а товариство зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених договором (а.с.105-112 т. І).

На виконання договору та на підставі Замовлення товариства №5501137806 від 30.01.2017 р. ТОВ "УСТ- ГРУП" у лютому здійснило кілька поставок товару товариству:

01.02.2017 згідно видаткової накладної №23 від 01.02.2017, рахунку на оплату №23 від 01.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р23 від 01.02.2017; 03.02.2017 згідно видаткової накладної №24 від 03.02.2017, рахунку на оплату № 24 від 03.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р24 від 03.02.2017;07.02.2017 згідно видаткової накладної №25 від 07.02.2017, рахунку на оплату №25 від 07.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р25 від 07.02.2017;10.02.2017 згідно видаткової накладної №26 від 10.02.2017, рахунку на оплату №26 від 10.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р26 від 10.02.2017;14.02.2017 згідно видаткової накладної №27 від 14.02.2017, рахунку на оплату № 27 від 14.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р27 від 14.02.2017, видаткової накладної №28 від 14.02.2017, рахунку на оплату №28 від 14.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р28 від 14.02.2017; 16.02.2017 згідно видаткової накладної №29 від 16.02.2017, рахунку на оплату №29 від 16.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р29 від 16.02.2017, видаткової накладної №30 від 16.02.2017, рахунку на оплату №30 від 16.02.2017, товарно-транспортної накладної № РЗО від 16.02.2017;17.02.2017 згідно видаткової накладної №31 від 17.02.2017, рахунку на оплату №31 від 17.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р31 від 17.02.2017; 21.02.2017 згідно видаткової накладної №34 від 21.02.2017, рахунку на оплату №33 від 21.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р34 від 21.02.2017, видаткової накладної №33 від 21.02.2017, рахунку на оплату №34 від 21.02.2017, товарно-транспортної накладної № РЗЗ від 21.02.2017;24.02.2017 згідно видаткової накладної №36 від 24.02.2017, рахунку на оплату №36 від 24.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р36 від 24.02.2017;27.02.2017 року згідно видаткової накладної №37 від 27.02.2017, рахунку на оплату №37 від 27.02.2017, товарно-транспортної накладної № Р37 від 27.02.2017 (а.с.113-152 т. І).

За отриманий товар товариство сплатило ТОВ "УСТ-ГРУП" 1 099 699,20 грн., у тому числі 183 283,20 грн. ПДВ. Вказаний факт підтверджується платіжними дорученнями №9180001104 від 21.02.2017, №9180001411 від 07.03.2017, №9180001573 від 15.03.2017, а також платежами №33 від 20.02.2017, №40 від 01.03.2017, №45 від 09.03.2017, №51 від 17.03.2017 та №53 від 21.03.2017 (а.с.153-160 т. І).

Факт надходження товару на склад товариства, підтверджується прибутковими ордерами №52411466707 від 01.02.2017, №5241191304 від 03.02.2017, №5241229159 від 07.02.2017, №5241287263 від 10.02.2017, №5241300914 від 14.02.2017, №5241300919 від 14.02.2017, №5241374660 від 16.02.2017, №5241324903 від 16.02.2017, №5241374658 від 17.02.2017, №5241414387 від 21.02.2017, №5241414342 від 21.02.2017, №5241414350 від 24.02.2017, №5241451956 від 27.02.2017 (а.с.161-173 т. І).

Податкові накладні по поставці товару товариству від ТОВ "УСТ-ГРУП" за лютий 2017 року були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за такими реєстраційними номерами 9025760759, 9030968509, 9025760816, 9028991388, 9025760741, 9020166338,9020132952, 9025760838, 9020167407, 9020133785, 9028988583, 9028992103, 9025760857 (а.с.192-205 т. І).

Після отримання позивачем склобою від зазначеного контрагента, він пройшов вхідний контроль по якості, що підтверджується Дозволами на розвантаження сировинних матеріалів за лютий 2017 року, дослідженими судом та наявними в матеріалах справи (а.с.174-177 т.І).

ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" - підприємство, діяльність якого полягає у виробництві склотари. Основним видом діяльності товариства є виробництво порожнистого скла (Код КВЕД 23.13 Виробництво порожнистого скла). У виробництві скляної тари разом із содою, кварцовим піском, вапняком та іншою сировиною товариство, як і усі виробники скляних виробів, використовує склобій, який переважно закуповується в інших суб'єктів господарювання. Використання склобою значно здешевлює виробництво, оскільки для плавлення склобою необхідна набагато нижча температура у скловарній печі, аніж для плавлення соди та інших складників.

Отже, поставка на підприємство склобою безпосередньо пов'язана з діяльністю позивача.

Встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ "УСТ-ГРУП", що були досліджені контролюючим органом при перевірці, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що було підтверджено представником фіскального органу у судовому засіданні. Як вбачається з акта перевірки, відповідачем детально описано господарські операції позивача з ТВ "УСТ-ГРУП" з посиланням на всі первинні документи на їх підтвердження та встановлено факт використання придбаного позивачем у контрагента товару у власній господарській діяльності.

Висновки перевіряючих в акті перевірки ґрунтуються на тому, що наявні належним чином оформлені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не відображають реальних господарських правовідносин, оскільки фактичне здійснення господарських операцій відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Однак, суд не погоджується з такими висновками фіскального органу, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а є лише необґрунтованими припущеннями.

Твердження перевіряючих про відсутність зміни реального стану позивача за наслідками правовідносин з ТОВ "УСТ-ГРУП" ґрунтується на позиції, викладеній перевіряючими в акті ГУ ДФС у Черкаській області "Про відсутність ТОВ "УСТ-ГРУП" за місцезнаходженням та неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання формування податкового кредиту позивача непідтвердженим, так як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських та інших документів. В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчується лише факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Тобто такий акт не може містити жодних інших висновків, окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Сама по собі неможливість реалізації податковими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента не може вважатися доказом вчинення певним платником податку порушень податкового законодавства.

Фіскальний орган в акті перевірки позивача здійснює детальний аналіз контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП". Проте, здійснення відповідачем аналізу господарської діяльності контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП", зокрема - ТОВ "ЧЕНГЕЛЕ", ТОВ "СТАДЕН", ТОВ "СОФІТЕКС КОМПАНІ", не відповідає Конституції України, згідно із статтею 61 якої, відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Наявність будь-якого ймовірного порушення у контрагента, фігурування одного з контрагентів постачальника у кримінальному провадженні, відсутність керівника одного із контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП" за місцем реєстрації в жодному разі не може бути підставою для відповідальності ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря". З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом не може бути підставою для відмови у праві товариства на податковий кредит.

Саме товариство не мало можливості та правових підстав для перевірки господарських операцій контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП", тому покладення відповідальності у вигляді позбавлення права власності на частину фінансових активів, на які Товариство має законне право, є порушенням принципів законності та соціальної справедливості.

Крім того, у судовому засіданні представник ТОВ "УСТ-ГРУП" вказав, що підприємство здійснює реальну господарську діяльність, має довготривалі ділові зв'язки та неодноразово співпрацювало з позивачем. Поставка склобою відбулася фактично, що підтверджено відповідними первинними документами. Представник третьої особи наголосив, що товариство завжди знаходиться і працює за своєю адресою, тому не розуміє наявність акту ГУ ДФС у Черкаській області "Про відсутність ТОВ "УСТ-ГРУП" за місцезнаходженням та неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Суд акцентує увагу на те, що особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та ін.).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

За змістом статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам статті 71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0000474109, містить припущення та не містять підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків; щодо безтоварності господарських операцій; щодо невиконання позивачем та контрагентом взятих на себе зобов'язань, що відображені у договорах, накладних, актах приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортних накладних.

Крім того, суд погоджується, що дії фіскального органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, його так зване, відкликання, призначення документальної позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження в акті камеральної перевірки, суперечать нормам податкового законодавства та порядку призначення, проведення перевірок.

Згідно підпункту 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Як вбачається з акту камеральної перевірки, відповідач порушив зазначену норму ПКУ при проведенні камеральної перевірки податкової декларації товариства з ПДВ за лютий 2017 року, оскільки для так званої "перевірки ланцюга постачальників" крім даних системи електронного адміністрування ПДВ використав програму АІС "Податковий блок".

Згідно Наказу №1078 від 17.05.2017 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки", вона проводилась на підставі підп. 78.1.5 ст. 78 ПКУ.

Відповідно до вказаної норми, документальна позапланова перевірка здійснюється коли платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення- рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться лише про випадки, коли окремі факти чи обставини мали бути досліджені під час певної перевірки, проте досліджені не були. Проте, це не стосується камеральних перевірок податкових декларацій з ПДВ, формування податкового кредиту та заявленого на їх підставі бюджетного відшкодування, які передбачають дослідження лише даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а не так званих "ланцюгів постачання товарів".

Згідно пункту 37 Перехідних положень Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу. Проте, контролюючий орган провівши камеральну перевірку та позапланову виїзну документальну перевірку достовірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, що заявлялась позивачем при поданні Декларації за лютий 2017 року, порушив зазначену норму ПКУ.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Фактично вони зводяться, до повторення заперечень проти позовної заяви та висновків акту перевірки.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" вересня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "07" лютого 2018 р.