Постанова № 72064726, 31.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1351/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

31 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Захарчука М.В.,

представника відповідача: Кононова В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (повний текст якої складено в м. Вінниці 18 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Балтекс» (ТОВ «Балтекс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2017 року №0002761404, №0002771404.

18 жовтня 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, працівниками ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Балтекс" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту №03/12 від 15.12.2015, укладеному із фірмою "OU Ires Account", Естонія за період з 15.12.2015 по 28.02.2017 та по контракту №02/06 від 05.06.2015 укладеного із OU "Monoloog", Естонія за період з 05.06.2015 по 28.02.2017, за результатами якої складено акт №129/1402/25495072 від 24.03.2017 року.

В ході проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Балтекс» ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та на підставі пп.54.2.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 та п.2, п.3 Наказу МФУ від 25.12.1995 №207, а також згідно з ч.1 ст.4 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відповідачем застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1096953,06 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн. за порушення вимог валютного законодавства, про що 19 квітня 2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з даними рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (Закон №185) встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону №185 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Так, ст. 4 Закону №185 визначено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно із ст. 2 Закону №185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

При цьому, ст. 2 Закону №185 передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті Закону.

Так, відповідно до вимог п.1 постанови правління Національного банку України від 03.06.2015 року №354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", розрахунки за операціями з імпорту товарів, передбачені в ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова набрала чинності 04.06.2015 та діяла до 03.09.2015 включно.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Балтекс» ("Постачальник") був укладений контракт №02/06 від 05.06.2015 із нерезидентом - OU "Monoloog", Естонія ("Покупець"), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця товар - склопродукцію, а Покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару в асортименті та кількості, вказаних в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Сума контракту - 500000 євро. Умови поставки - DAP-кордон України - залізничним транспортом; FCA - смт. Малинівка Чугуєвський район Харківської обл. - автомобільним транспортом. Відправник та виробник товару - ТОВ "Малинівський склозавод" (Харківської область, Чугуєвський район, смт. Малинівка вул. Володимирівська буд.10 ).

Так, за період дії контракту з 05.06.2015 по 28.02.2017 ТОВ "Балтекс" відвантажило на користь нерезидента товар на загальну суму 9297.60 євро/216792.83 грн. валютну виручку від нерезидента отримано на загальну суму 9297.60 євро/241008.77 грн.

Однак, виручка від нерезидента в рахунок оплати за отриманий товар по контракту №02/06 від 05.06.2015 в законодавчо встановлений строк не надійшла.

Крім того, ТОВ «Балтекс» був укладено контракт №03/12 від 15.12.2015 із фірмою "OU Ires Account", Естонія, проте за період з 15.12.2015 по 28.02.2017 (дія контракту) виручка від нерезидента в законодавчо встановлений строк також не надійшла.

При цьому, жодних доказів стягнення боргу по контрактах в судовому порядку, чи ведення претензійної роботи позивачем ні до перевірки, ні в судовому засіданні не надавалось.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що застосований згідно з оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями штраф є адміністративно-господарською санкцією, а відтак він мав бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК України, з огляду на наступне.

Так, ч. 1 ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI, зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Закон України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI набрав чинності з 01 січня 2011 року і не має зворотної сили, оскільки доповнення статті 250 ГК частиною 2 такого змісту посилює режим юридичної відповідальності.

Таким чином, до 01 січня 2011 року - часу набрання чинності Податковим кодексом України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто, не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.265. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01 січня 2011 року (часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 лютого 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Сапальова Т.В.