Постанова № 72064560, 01.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 р. Справа № 585/4217/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: П'янової Я.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.11.2017 (суддя Євлах О.О., м. Ромни Сумської області, повний текст складено 27.11.17) по справі № 585/4217/17

за позовом ОСОБА_1

до Роменського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Роменського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Роменське ОУПФУ Сумської області), в якому просив суд визнати дії Роменського ОУПФУ Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання неправомірними; зобов'язати Роменське ОУПФУ Сумської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці допомоги на оздоровлення відповідно до довідки ТУ ДСА в Сумській області № 04-762/17 від 04.05.2017 року, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме: з 04 жовтня 2016 року; зобов'язати Роменське ОУПФУ Сумської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці допомоги на оздоровлення відповідно до довідки ТУ ДСА в Сумській області № 04-763/17 від 04.05.2017 року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.11.2017 по справі № 585/4217/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано дії Роменського ОУПФУ Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язано Роменське ОУПФУ Сумської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці допомоги на оздоровлення відповідно до довідки ТУ ДСА в Сумській області № 04-762/17 від 04.05.2017 року, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме: з 04 жовтня 2016 року.

Зобов'язано Роменське ОУПФУ Сумської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці допомоги на оздоровлення відповідно до довідки ТУ ДСА в Сумській області № 04-763/17 від 04.05.2017 року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Стягнуто із Роменського ОУПФУ Сумської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач стверджує, що до складу суддівської винагороди, визначеної Законом України "Про судоустрій і статус суддів", матеріальна допомога на оздоровлення не входить, а тому не може бути врахована для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, вказаною нормою Закону чітко визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами, а тому доводи позивача щодо застосування положень Закону України "Про оплату праці", Інструкції № 5 "Зі статистки заробітної плати" є безпідставними.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку в Роменському ОУПФУ Сумській області та з 04.10.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням норм Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 № 4-рп2016.

Відповідно до довідки ТУ ДСА в Сумські області № 04-762/17 від 04.05.2017 на підставі особового рахунку за жовтень 2016 року заробітна плата, яка враховується при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці склала 25858 грн., в тому числі оклад - 14500 грн., надбавка за вислугу років (70%) - 10150 грн., інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання (матеріальна допомога на оздоровлення) - 1208 грн. (а. с. 3).

Відповідно до довідки ТУ ДСА в Сумські області № 04-763/17 від 04.05.2017 року на підставі особового рахунку за грудень 2016 року заробітна плата, яка враховується при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці склала 28533 грн., в тому числі оклад - 1600 грн., надбавка за вислугу років (70%) - 11200 грн., інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання (матеріальна допомога на оздоровлення) - 1333 грн. (а. с. 4).

31 травня 2017 року позивач звернувся до Роменського ОУПФУ Сумської області із заявою, в якій просив зробити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з врахуванням отриманої матеріальної допомоги згідно вищевказаних довідок.

Листом від 09 червня 2017 року відповідач повідомив, що розпорядженням № 1300 від 31 травня 2017 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку отримуваного грошового утримання судді, посилаючись на відсутність правових підстав для такого (а. с. 5).

З наявної в матеріалах справи довідки ТУ ДСА України в Сумській області № 04-1790/17 від 16.11.2017 вбачається, що з матеріальної допомоги на оздоровлення, отриманої позивачем у 2016 році, утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 16).

Вважаючи свої права порушеними у зв'язку із неправомірним розрахунком довічного грошового утримання у розмірі та в порядку, передбачену законодавством України, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 частини 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч. 3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Статтею 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453- УІ (IX розділ) (далі - Закон № 2453-УІ) передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Тобто виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

До того ж, відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною 3 статті 141 Закону № 2453-УІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Колегія суддів зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а тому відповідно входить до структури заробітної плати судді, з якої нараховувався та був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці як складова частина заробітної плати.

З наявних в матеріалах справи довідки, виданої ТУ ДСА України в Сумській області № 04-1790/17 від 16.11.2017 вбачається, що виплата матеріальної допомоги, включена в оподатковуваний дохід судді, входить до фонду оплати його праці, тобто є складовою винагороди судді та з матеріальної допомоги отриманої позивачем, утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с 16).

Крім того, згідно зі ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Наведений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15, яка в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу та з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинна враховуватися для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачеві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вказаної матеріальної допомоги.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

Таким чином, посилання апелянта на те, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні, є помилковими.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання відповіді від 09.06.2017, якою відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а тому строк звернення до суду має обчислюватися саме з цієї дати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Роменського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.11.2017 по справі № 585/4217/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Я.В. П'янова В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 06.02.18.