Постанова № 72064555, 01.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2183/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: П'янової Я.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання -Городова А.О.,

за участю: представника позивача - Шрамко І.С.,

представників відповідача - Шульга, В.Т., Баклушина, В.Б.,

Юношев С.А., Панченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р., суддя Біленський О.О. , о 14:39 год. Харківського окружного адміністративного суду, повний текст складено 30.08.2017 р. по справі № 820/2183/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Бріг"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Бріг» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.05.2017 року №0000361415, №0000371415, №0000381415.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Бріг» до Головного управління ДФС у Харківській області.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС України у Харківській області від 12.05.2017 року №0000361415, №0000371415, №0000381415.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Бріг" судовий збір у сумі 4497,47 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/2183/17 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ фірми «Бріг» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки поясненням відповідача та тим обставинам, що відповідачем було встановлено розбіжності в заявленій позивачем вазі ідентичних товарів в різних митних деклараціях, недолікам в первинних документах, тощо, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача надіслав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначав про безпідставність вимог апеляційної скарги та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, та перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірми «Бріг» (код ЄДРПОУ 21174655) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за фактами митного оформлення товару, отриманого від Brunger Export за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом від 24.04.2017 року №3046/20-40-14-12-07/21174655.

У висновках акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 2 частини 2 статті 52 глави 8 розділу III Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-1V (із змінами та доповненнями) щодо заниження бази оподаткування (митної вартості імпортованого товару), на загальну суму 840946,45 грн., частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257, статті 278, пункту 1 частини 1 статті 279, частини 1 статті 293, частини 1 статті 295 Митного кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ ФІРМА «БРІГ» було занижено податкове зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 42518,87 грн., частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257, статті 278, пункту 1 частини 1 статті 279, частини 1 статті 293, частини 1 статті 295 Митного кодексу України та статті 4 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014 № 73-VIII, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з додаткового імпортного збору загальну суму 17210,47 грн., пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму мита, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 180135,16 грн.

За висновками перевірки ТОВ ФІРМА «БРІГ» занижено податкові зобов'язання на суму 239864,49 грн., з них з ввізного мита - 42518,87 грн.; з додаткового імпортного збору 17210,47 грн.; з податку на додану вартість -180135,16 грн., на підставі чого контролюючим органом ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.05.2017 року №0000361415, №0000371415, №0000381415.

З огляду на встановлені у справі обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність скасування рішення відповідача, як прийнятого не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Апеляційна скарга позивача вмотивована, зокрема, тим, що Харківським окружним адміністративним судом не надано належної правової оцінки поясненням відповідача та тим обставинам, що відповідно до товаросупровідних документів попереднім аналізом встановлено невідповідність задекларованих вагових показників ідентичного товару у різних митних деклараціях.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції досліджував питання наявності розбіжностей щодо ваги та кількості товару заявлених найменувань, на виконання вимог ст.ст. 69, 71 КАС України (в редакції до 15.12.17) судом було витребувано у позивача додаткові докази, що підтверджують його правову позицію щодо відсутності кількісних розбіжностей та встановлено наступні обставини.

Позивачем надано до суду прибуткові накладні, які підтверджують заявлені при розмитненні кількісно-вагові показники товару та відсутність виявлених контролюючим органом розбіжностей, а також відповідь Харківської митниці ДФС№ 4748/00-1/20-70-61 від 20.07.2017, в якій повідомляється, що під час розмитнення товару за деклараціями № 807100000/2014/026733 від 26.06.2014; № 807100000/2014/044411 від 24.10.2014; № 807100000/2015/14099 від 30.04.2015 була здійснена митна формальність «проведення митного огляду». До відповіді додано Акти про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (надалі - Акти), з яких вбачається, що наданий для огляду (переогляду) товар за декларацією № 807100000/2014/026733 відповідає заявленому за кількістю місць, описом та маркуванню; за декларацією № 807100000/2014/044411 відповідає заявленому за кількістю місць, кількістю, описом та маркуванню; за декларацією № 807100000/2015/14099 відповідає заявленому за кількістю місць, описом та маркуванню. При цьому в усіх Актах зазначено, що невідповідностей при огляді не виявлено.

Щодо посилання апелянта на факт відмови позивача у наданні документів, які б підтверджували вагові характеристики товару, судова колегія зазначає, що це не відповідає дійсності, оскільки судом першої інстанції досліджено листування сторін і встановлено, що позивачем було надано до перевірки всю первинну документацію, зокрема контракти, специфікації, інвойси, а також прибуткові накладні, які свідчать про оприбуткування розмитнених товарів на склад підприємства. Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що обов'язок доведення правильності визначення характеристик товару після закінчення проведення всіх митних процедур, у тому числі документального підтвердження показників, які не впливають на обчислення податків, законом на позивача не покладений. Відповідно до вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 6 статті 350, статті 355 Митного кодексу України, на платника податків покладається обов'язок зберігання і пред'явлення лише таких документів, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд першої інстанції правильно встановив, що в договорах та інвойсах зазначена ціна за одиницю товару, при цьому загальна вартість партії визначається виходячи з кількості поставленого товару в штуках або метрах. Митна вартість визначалась за основним методом відповідно до частини 1 статті 57 Митного Кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) виходячи з кількості та договірної ціни товару. Такий показник як вага одиниці продукції не є визначальним, адже не бере участь в обчисленні договірної ціни і тому жодним чином не міг вплинути на митну вартість та розмір митних платежів. При цьому, загальна вага поставленого товару є ідентичною у всіх без винятку документах, ідентичною є також ціна і кількість поставленого товару.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позиція відповідача щодо наявності розбіжностей у кількісних показниках імпортованої продукції ґрунтується на припущеннях, не доведена та не підтверджена документально.

Конструкція акту перевірки, заперечень на позовну заяву та апеляційної скарги побудована на тому, що відхилення в зазначеній позивачем вазі одиниць окремих найменувань (помпа автомат, коробка для акумулятора, роз'єм-штекер, роз'єм-гніздо, дріт) автоматично тягнуть заниження (завищення) позивачем їх задекларованої кількості. Однак такий розрахунок заснований на нічим не обґрунтованому припущенні про справжню загальну вагу партії товару і не враховує, що ця партія складається з різних за одиницею виміру, кількістю і вагою елементів, отже, запропонований відповідачем варіант розподілу товарів по кількості не становить єдину допустиму можливість. Більше того, результати розрахунку прямо суперечать даним трьох здійснених Митницею фактичних оглядів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами, складеними посадовими особами відповідача. Натомість, жодного випадку виявлення надлишків або нестачі товарів під час оформлення будь-якої зі спірних митних декларацій відповідачем не встановлено.

Судова колегія зазначає також, що правова позиція відповідача в частині визначення митної вартості відповідних партій товару є хибною і суперечливою. З одного боку, відповідач оперує ціною товару, зазначеною в договорі, неодноразово посилаючись на рахунки-фактури постачальника, і не ставить під сумнів раніше обраний ним метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (основний), за статтею 58 Митного кодексу України. З іншого боку, відповідач, в обґрунтування своєї позиції в апеляційній скарзі безпосередньо цитує положення частини 1 статті 59 Митного кодексу України: "якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього".

Сам по собі факт наявності розбіжностей у заявленій вазі спірних товарів не заперечується сторонами. Однак наявність таких розбіжностей не впливає на формування митної вартості товару як бази оподаткування податком на додану вартість, ввізним митом та додатковим імпортним збором, розмитнення проведено позивачем у відповідності з приписами Митного кодексу України та Податкового кодексу України за кількісними показниками та у відповідності до наданої позивачем первинної бухгалтерської документації.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що відповідач як суб'єкт владних повноважень на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України (ч.2 ст.77 КАС на момент апеляційного розгляду) не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12.05.2017 року №0000361415, №0000371415, №0000381415.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 по справі № 820/2183/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді Я.В. П'янова І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 06.02.2018.