Постанова № 72064495, 31.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 496/1685/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Горяєв І.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 21 червня 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Малиновського ОУПФ України в м.Одесі, в якому просив:

- визнати відмову Малиновського ОУПФ України в м. Одесі у призначенні, нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років неправомірною;

- скасувати рішення УПФ про відмову у призначення пенсії за №9880/03 від 22.12.2016р.;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції Закону від 1.01.2007р. в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру на підставі наданих документів та довідки прокуратури Одеської області за №57 від 7.02.2017р. про розмір місячного заробітку, починаючи з 29.11.2016р..

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 29.11.2016р. він звернувся до УПФ із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до ЗУ «Про прокуратуру». До заяви долучив всі необхідні документи, які свідчать про наявність у нього достатнього стажу для призначення пенсії за вислугу років. Однак, рішенням УПФ за №9880/03 від 22.12.2016р. йому відмовлено у задоволені заяви, обґрунтовуючи відмову тим, що починаючи з 1.06.2015р. органи УПФ України пенсії відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» не призначаються і не перераховуються на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» за №213-VIII від 2.03.2015р..

Позиває вважає дії відповідача протиправними, а тому просив суд задовольнити позов.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 21 червня 2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано відмову Малиновського ОУПФ України в м.Одесі у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 пенсії за вислугу років неправомірною та скасувати рішення за №9880/03 від 22.12.2016р..

Зобов`язано Малиновське ОУПФ України в м.Одесі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції Закону від 1.01.2007р. в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки прокуратури Одеської області від 7.02.2017р. №578 про розмір місячного заробітку, починаючи з 29.11.2016р. (з дня звернення за пенсією).

Звернуто постанову до негайного виконання у межах одного місяця.

Стягнуто з Малиновського ОУПФ України в м.Одесі на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у сумі 640грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду з ухваленням по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підставі чинного законодавства має право на призначення пенсії, оскільки у відповідності до положень ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. При цьому, судом першої інстанції було зазначено, що зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, постанову суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 працював в органах прокуратури з 1997р. по 2015р., має стаж роботи 21 рік 6 місяців, з яких 19 років 2 місяці на прокурорських посадах та половина строку навчання в юридичному вузі, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ ІІ №2710421 від 17.11.1997р. (а.с.24-34) та копією диплому спеціаліста (а.с.20, 23).

В листопаді 2016р. позивач звернувся із заявою до УПФ для призначення та виплати йому пенсії за вислугу років. Однак, листом-рішенням УПФ за №9880/03 від 22.12.2016р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», мотивуючи тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» за №213-VII від 2.03.2015р., у разі не прийняття до 1.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до ЗУ «Про прокуратуру». Оскільки до 1.06.2015р. не прийнято відповідного закону та норми щодо призначення пенсії скасовано (а.с.11).

Позивач не погодився із зазначеним рішення та звернувся до суду із відповідним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення УПФ про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2, з урахуванням підстав, на які посилається позивач, судова колегія виходить з наступного.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (в редакції від 5.11.1991р.) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90% місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

За правилами ч.2 ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Апеляційний суд зазначає, що вказана редакція Закону за №1789-ХІІ була чинною на момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України.

При цьому, колегія суддів враховує, що на час виникнення спірних правовідносин (листопад 2016р.) ЗУ «Про прокуратуру» від 5.11.1991р. за №1789-XII та положення щодо призначення пенсій, відповідно до його норм, втратили чинність.

15.07.2015р. набрав чинності ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. за №1697-VII (далі Закон №1697-VII).

У відповідності до ч.1 ст.86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2016р. по 30 вересня 2017р. - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Згідно до ч.6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст.15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на час звернення позивача за призначенням пенсії за вислугу років, така вислуга у позивача складала 21 рік 6 місяців, що не є достатнім для призначення пенсії відповідно до норм чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції ЗУ «Про прокуратуру» (необхідно 23 роки).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність відмови відповідача щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки для вказаного станом на листопад 2016р. були відсутні законні підстави у зв'язку з тим, що спеціальний стаж роботи позивача становить 21 рік 6 місяців, тобто менше 23 років.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відмова УПФ у призначенні пенсії позивача є обґрунтованою та правомірною, оскільки для вказаного станом на листопад 2016р. були відсутні законні підстави у зв'язку з тим, що спеціальний стаж роботи позивача становить 21 рік 6 місяців, тобто менше 23 років.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_2 права на призначення йому пенсії.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що постанову суду не можливо вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,319,322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі – задовольнити.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 21 червня 2017р. – скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_1