Постанова № 72064430, 31.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції – ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11384/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017року у справі № 813/4690/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Львівської області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,–

ВСТАНОВИВ:

30.12.2016 р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Львівської області, Державної казначейської служби України в якому просив визнати протиправною відмову Апеляційного суду Львівської області у листі від 14.12.2016р. за №07.24/121/2016 про проведення нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку.

Крім того, позивач просив суд, зобов'язати Апеляційний суд Львівської області провести нарахування та виплату суми вихідної допомоги при звільненні у відставку у відповідності до положень ч.3 ст.46 Закону України «Про статус суддів» з відповідними змінами від 24.02.1994 р., внесеними Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен рік роботи на посаді судді, без стягнення податку із нарахованої та виплаченої суми вихідної допомоги.

Також просив суд, визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення на 2016 рік фінансування Апеляційного суду Львівської області на здійснення виплат належної суми вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що дії і бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги вчинені всупереч вимогам діючого законодавства України та порушують законні права, свободи та інтереси позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. відмовлено в позові.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Постановою Верховної Ради України № 1515-VІІІ від 08.09.2016 р. «Про звільнення суддів» позивача ОСОБА_3 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 р. суддю Вовка А.С. виключено із штату Апеляційного суду Львівської області.

Згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 22.09.2016 № 386/07.20 заробітна плата позивача яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці склала 27115,00 грн., з яких оклад 15950,00 грн., надбавка за вислугу років 70% 11165, 00 грн.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 22.09.2016р. за № 05.30./108/16 стаж роботи станом на 22.09.2016 р., становить 34 роки 01 місяць 06 днів.

28.11.2016р. ОСОБА_3 звернувся до Голови Апеляційного суду Львівської області із заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді. Проте, листом за № 07.24/121/2016 від 14.12.2016р. отримав відмову.

В п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України передбачено, що однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Положеннями ч. 3 цієї ж статті встановлювалось, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

ОСОБА_4 втратив чинність 1 січня 2012 року згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Приписами ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02 грудня 2010 року № 2756-VI положення ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ було викладено у новій редакції, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII - ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ виключено.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» було викладено у новій редакції, проте, розділом Х, який регулював статус судді у відставці, не було передбачено виплату суддям, які вийшли у відставку вихідної допомоги.

30 вересня 2016 року набрав чинності ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, згідно із ч. 1 ст. 143 якого судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те що на день звільнення позивача з посади судді постановою Верховної Ради України № 1515-VІІІ від 8 вересня 2016 року «Про звільнення суддів» чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містила правових норм, які б передбачали виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, та розмір такої допомоги.

При цьому, суд апеляційної інстанції на підставі аналізу наведених вище правових норм звертає увагу на те, що ОСОБА_4 України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ та ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» у всіх зазначених редакціях пов'язували право на отримання вихідної допомоги саме із виходом судді у відставку, а не із набуттям суддею права на таку. Тому покликання ОСОБА_3 на те, що право на спірну допомогу він набув ще з 20.12. 2004 року є безпідставними.

Одночасно апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України 8 вересня 2016 року постанови № 1515-VІІІ «Про звільнення суддів».

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки, зроблені Конституційним Судом України у рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 щодо правової природи вихідної допомоги судді, відповідно до яких вона є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку та не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/4690/16 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя М.В. Костів

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 05.02.2018 року.