Постанова № 72064418, 31.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/11916/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Дорошинська В.Е. Час і місце ухвалення: 11:59, м.Херсон Дата складання повного тексту: 16.11.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років з 07 жовтня 2009 року з одночасним її перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам пенсійного органу, що позивач до виїзду його на постійне місце проживання за кордон не перебував на обліку в УПФУ, його пенсійна справа не передавалася, тому у відповідача відсутні будь-які документи, на підставі яких можливе поновлення виплати пенсії ОСОБА_1

Також, апелянт посилається на те, що основною умовою для виплати громадянину компенсації частини страти доходів, відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», є порушення строків виплати саме нарахованих доходів (пенсії). Однак, нарахування пенсії ОСОБА_1 проведено не було і станом на момент розгляду справи заборгованість в УПФУ перед позивачем відсутня.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить жодної норми щодо не розповсюдження права на пенсію по факту місця проживання. ОСОБА_1 є громадянином України та має такі ж самі конституційні права як інші громадяни, які постійно проживають на її території. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається та учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 є громадянином України і на даний час постійно проживає у державі Ізраїль. Перед виїздом до Ізраїлю позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1.

При досягненні пенсійного віку ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія виплачувалася позивачу Феодосійським військоматом.

З 1996 року виплату пенсії позивачу припинено через виїзд його на постійне місце проживання до держави Ізраїль.

28.04.2017р. позивач, через свого представника, звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком починаючи з 04.06.1997 року.

Листом від 11.05.2017р. №51/Д-99-1 ГУ ПФУ в Херсонській області позивачу відмовило в поновленні пенсії, з посиланням на те, що Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 не може розповсюджуватись на ОСОБА_1, оскільки поширюється виключно на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009р. Також, зазначено, що: для поновлення виплати пенсії позивач повинен особисто звернутися із заявою, паспортом або посвідкою на постійне проживання до органу, що призначає пенсію за новим місцем її проживання або реєстрації; виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя не поширюється на осіб, які не проживають на території АР Крим та м. Севастополя і не є громадянами України. Послалося УПФУ, також, і на відсутність у нього пенсійної справи позивача, так як виплата пенсії ОСОБА_1 припинена у 1996 році військовим комісаріатом АРК.

Вважаючи таку відмову ГУ ПФУ в Херсонській області неправомірною ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, дійшов висновку, що підстави для відмови в поновленні з 07 жовтня 2009 року позивачу пенсії за віком з одночасним її перерахунком, зазначені в листі ГУ ПФУ в Херсонській області від 11.05.2017р. №51/Д-99-1, є необґрунтованими, оскільки позивач, який на даний час проживає постійно за кордоном, однак є громадянином України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком Херсонського міського суду Херсонської області. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.2 зазначеної статті Закону пенсії призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей в України до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Таким чином, ОСОБА_1, проживаючи за межами України та будучи громадянином України, має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, серед іншого, передбачено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Застосовуючи вказані положення Порядку, ГУ ПФУ в Херсонській області зазначає, що заява про поновлення виплати пенсії за віком має бути подана особисто ОСОБА_1 або її законним представником.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки законним представником є не лише особа, яка представляє майнові права та законні інтереси недієздатних та обмежено дієздатних осіб, як це встановлено статтею 242 Цивільного кодексу України, а й особа, яка представляє майнові права та інтереси дієздатних осіб, але таких, що через свій фізичних стан (старість, хвороба) не можуть особисто здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.

Апеляційний суд враховує, що подання ОСОБА_1 заяви про поновлення виплати пенсії до УПФУ особисто через його вік та постійне проживання за межами України є утрудненим.

Частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено право особи уповноважувати іншу особу на вчинення дій щодо призначення та перерахунку пенсії на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Видана ОСОБА_1 довіреність передбачає вчинення представниками всіх необхідних дій в УПФУ для призначення, поновлення, нарахування, перерахунку та виплати, а також одержання належної Довірителю пенсії; довіреність засвідчена нотаріально, недійсною не визнавалася, не відкликалася та в судовому порядку не скасовувалася.

На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що відмова ГУ ПФУ у поновленні виплати позивачу пенсії, обґрунтована поданням відповідної заяви неповноважною особою, є незаконною.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначено тимчасово окупованою територію.

Частиною 2 статті 7 названого Закону передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до пункту 14-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України №1058-IV громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014р. №234. (далі - Порядок)

Згідно пункту 2 цього Порядку пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та надання таким особам соціальних послуг здійснюються визначеними Пенсійним фондом України головними управліннями Пенсійного фонду України, а осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів, - управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах.

Постановою правління Пенсійного фонду України №13-4 від 07 липня 2014 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначено органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надає соціальні послуги особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.

Як зазначалося вище, 28.04.2017р. представник позивача звернувся із заявою та з усіма необхідними документами до Пенсійного фонду України для вирішення питання поновлення виплати пенсії. Однак, йому було відмовлено у задоволенні заяви, посилаючись, серед іншого, на те, що в Управлінні відсутня пенсійна справа ОСОБА_1 і немає будь-яких документів, на підставі яких можливе поновлення виплати йому пенсії.

Однак, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014р. №234 передбачено, що територіальний орган ПФУ на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації.

З вказаного слідує, що при надходженні відповідної заяви від позивача відповідач зобов'язаний був витребувати його пенсійну справу шляхом звернення із запитом до органів Російської Федерації. Відомості про вчинення ГУПФУ в Херсонській області вказаних дій в матеріалах справи відсутні, а тому колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на відсутність в Управлінні пенсійної справи ОСОБА_1

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу неправомірно відмовлено у задоволенні заяви про поновлення виплати пенсії, оскільки право громадянина на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

Разом з тим, вирішуючи питання з якого часу право позивача на поновлення виплати пенсії підлягає захисту, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом спору є вимога ОСОБА_1 поновити з 07.10.2009 року раніше призначену йому пенсію за віком, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким визнано неконституційними положення пункту 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії за весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном. Суд першої інстанції вказану вимогу задовольнив.

Дійсно, з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, згідно п.4.1, п.4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, для поновлення виплати пенсії передбачено подання відповідною особою заяви за встановленою формою, за результатами розгляду якої орган Пенсійного фонду приймає рішення про поновлення виплати пенсії або про відмову в поновлення її виплати.

В матеріалах справи відсутні відомості про звернення ОСОБА_1 до 28 квітня 2017 року з відповідною заявою до УПФУ, у зв'язку з чим колегія суддів доходить висновку, що поновлення призначеної пенсії позивачу підлягає не з дати ухвалення вищенаведеного рішення Конституційного Суду України, а з дати звернення до відповідача з заявою про поновлення раніше призначеної пенсії, тобто з 28.04.2017р.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів, колегія суддів зазначає наступне.

Призначення, виплати чи припинення виплат пенсії, перерахунок пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Колегія суддів допускає наявність у позивача права на перерахунок пенсії, проте втручання суду в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень можливо виключно для відновлення порушеного права особи і тільки після встановлення факту порушення такого права та законних інтересів особи протиправними діями або рішеннями суб'єкта владних повноважень.

Суд не наділений правом встановлювати будь-які обставини наперед чи вчиняти дії направлені на захист ще не порушених прав.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Оскільки суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому постановлене судове рішення, на підставі ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років починаючи з 28 квітня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31.01.2018р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Градовський Ю.М.

Крусян А.В.