Постанова № 72064299, 01.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11579/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» Валендюка Владислава Сергійовича на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №813/4484/16, винесену головуючим суддею Мартинюк В.Я. у м. Львові, повний текст складений 07.11.2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк» «Фінанси та кредит» Валендюка Владислава Сергійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась в суд з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк» «Фінанси та кредит» Валендюка Владислава Сергійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку на подання кредиторської вимоги до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит». Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» визнати ОСОБА_3 кредитором АТ «Банки «Фінанси та кредит» на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2016 року за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_4 та АТ «Банки «Фінанси та кредит», в тому числі за договором №6147/370-13 від 04.06.2013 року, договором за №6144/370-13 від 04.06.2013 року та за іншими видами заборгованості, у сумі всіх належних коштів та внести до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та кредит». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що проживає за адресою АДРЕСА_1, 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що чинним законодавством не передбачено поновлення строку для подання кредиторських вимог та винятків із цього правила не існує, тому будь - які вимоги, що надійшли після закінчення строку, вважаються погашеними. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачі в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечили, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» слідує, що станом на дату початку процедури ліквідації банку 18.12.2015 року у Західному РД АТ «Банк «Фінанси та кредит» обліковувались гроші ОСОБА_4 згідно депозитного договору 6147/370-13 від 04.06.2013 року на рахунках: НОМЕР_2 у сумі 18000 грн. 00 коп.; НОМЕР_4 у сумі 737 грн. 06 коп.; НОМЕР_3 у сумі 3697 грн. 03 коп., згідно депозитного договору 6144/370-13 від 04.06.2013 року на рахунках: НОМЕР_2 у сумі 15160 Євро; НОМЕР_4 у сумі 1794,86 Євро.

Згідно з наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2016 року, спадкоємцем грошових вкладів ОСОБА_4 з відповідними відсотками та всіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться у Західному РД АТ «Банк «Фінанси та кредит», являється її донька ОСОБА_3

ОСОБА_3 05.07.2016 року звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» із заявою про визнання грошових вимог кредитора (кредиторською вимогою).

Листом від 19.08.2016 року за №3-131100/9810 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» повідомила позивача про те, що кредиторські вимоги подавалися в період з 23.12.2015 року по 21.01.2016 року, а тому її кредиторська вимога від 05.07.2017 року не вважається такою, що подана в належний період.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що вимоги позивача про зобов'язання визнати її кредитором АТ «Банки «Фінанси та кредит» на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2016 року за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_4 АТ «Банки «Фінанси та кредит», в тому числі за договором №6147/370-13 від 04.06.2013 року, договором за №6144/370-13 від 04.06.2013 року та за іншими видами заборгованості, у сумі всіх належних коштів та внести до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставними та обґрунтованими.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Постановою правління Національного банку України від 17.12.2015 року за №898 в АТ «Банки «Фінанси та кредит» відкликано банківську ліцензію, а сам банк вирішено ліквідувати.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 року №230 було розпочато процедуру ліквідації банку з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року за № 4452-VI, з наступними змінами та доповненнями, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частинами 1, 2 ст.26 цього ж Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 47 даного Закону, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 49 згаданого Закону, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 23.12.2015 року в газеті «Голос України» було опубліковано відомості про ліквідацію АТ «Банки «Фінанси та кредит».

Відтак, кредиторські вимоги мали подаватися в період з 23.12.2015 року по 21.01.2016 року.

Однак, як слідує з наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом таке було видано ОСОБА_3 лише 25.04.2016 року, тобто після закінчення вищезазначеного строку для подання кредиторських вимог.

Крім того, видача такого свідоцтва лише 25.04.2016 року пов'язується із ненаданням інформації уповноваженою особою на запити позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач пропустила встановлений строк для подання кредиторських вимог з об'єктивних, незалежних від її волі причин, а тому причини такого пропуску слід вважати поважними.

Що стосується посилань апелянта щодо закриття провадження в даній адміністративній справі, то колегія суддів зазначає наступне, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягає вирішенню за правилами КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» Валендюка Владислава Сергійовича - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №813/4484/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в порядку і строки встановленні статтями 328, 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді М. В. Костів Р. М. Шавель Повний текст постанови складено 06.02.2018р.