Постанова № 72064026, 06.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року справа №805/3869/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ястребової Л.В,

суддів Василенко Л.А., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника Міністерства юстиції ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 р. у справі № 805/3869/17-а (головуючий І інстанції - Кочанова П.В. ) за позовом ОСОБА_2 до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2017 року ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України (надалі – відповідач-1), Міністерства юстиції України (відповідач -2), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання відповіді на запит від 30.01.2018 року про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк, визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо надання неповної інформації на запит від 30.08.2017 року, зобов'язання відповідача-1 надати відповідну інформацію на запит від 30.08.2017 року по суті запитуваних питань в повному обсязі, зобов’язання надати у встановлений судом звіт про виконання судового рішення (а.с. 3-5, 21-22).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_2 від 30 вересня 2017 року про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 81-91).

Позивач частково не погодився із такою постановою суду, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає що приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності кваліфікаційної комісії щодо надання відповідної інформації на запит від 30.08.2017 року по суті запитуваних питань, суд першої інстанції, на переконання апелянта, дійшов до необґрунтованого висновку про те, що до розробки тестових завдань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця залучалися особи щодо яких позивачем направлено запит, вважаючи, що Міністерство юстиції України зобов’язано володіти інформацією про конкретних осіб, що розробляли тестові питання для кваліфікаційного іспиту приватного виконавця. Апелянт вважає, що судом першої інстанції, замість зобов’язання розпорядника інформації надати запитувану інформацію по суті питання зроблено висновок про непричетність цих двох осіб до розробки тестових питань для кваліфікаційного іспиту приватного виконавця.

Відповідач-2, в частині задоволення позовних вимог не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невірне застосування норм матеріального права просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що Інструкцією з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.08.2015 року № 1405/5 не передбачено складання реєстру простої письмової кореспонденції, у зв’язку з чим вважає посилання суду першої інстанції на ще, що відповідачем-2 не надано доказів відправлення у встановлений законодавством України строк відповіді на запит таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки до суду надавався документ під назвою «Відправлення простою письмовою кореспонденцією» (29.09.2017 року), який, на переконання апелянта, є належним і допустимим доказом, що підтверджує правомірність дій відповідача. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в матеріалах справи наявна копія відповідного поштового конверту, однак з неї неможливо встановити, коли саме було направлено на адресу позивача відповідне поштове відправлення, тому дату відправлення вважає дату заповнення реєстру простої письмової кореспонденції, тобто 29.09.2017 року. За таких обставин, апелянт вважає, що Міністерством Юстиції України вжито всіх заходів для своєчасного надання відповіді на запит позивача і така відповідь була надана в межах строків, передбачених чинним законодавством, що виключає, в даному випадку протиправну бездіяльність Міністерства (а.с. 107-111).

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, 29 січня 2018 року надав заяву, в якій просив розглядати справи без його участі та зазначив, що свою апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача-2, під час апеляційного розгляду підтримав доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції, та проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-2 перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2, 30 серпня 2017 року звернувся до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України із запитом на публічну інформацію, а саме, у відповідності до ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив повідомити про причетність до розробки тестових питань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 9).

За результатами розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації від 30.08.2017 року, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 11 вересня 2017 року сформовано лист № ПІ-М-2421/20.5, в якому зазначено, серед іншого, що не вбачається за можливе повідомити, чи брали участь окремі особи у підготовці питань автоматизованого анонімного тестування, оскільки систематизація даної інформації не здійснювалась за відсутністю необхідності (а.с. 11).

Вважаючи, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано неповну та недостовірну відповідь, а також те, що відповідачем порушено строк надання відповіді на запит про надання публічної інформації, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі по тексту – Закон № 2939) регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Нормами статті першої цього Закону передбачено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом до частини першої статті 19 Закону № 2939 запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно ст. 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Позивач оскаржує бездіяльність Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на його запит від 30.08.2017 року про надання публічної інформації в передбачений законом строк.

Статтею 19 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403 VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі Закон № 1403) передбачено, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі - Кваліфікаційна комісія). Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2430/5 затверджено Положення про Тимчасову комісію.

За змістом пункту 4 Положення Тимчасова кваліфікаційна комісія відповідно до покладених на неї завдань:

- визначає дату складення кваліфікаційних іспитів особами, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця;

- розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця;

- розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

- проводить кваліфікаційні іспити осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця;

- затверджує результати кваліфікаційних іспитів осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця;

- приймає рішення про видачу посвідчення приватного виконавця.

До складу тимчасової кваліфікаційної комісії входять семеро осіб. Персональний склад тимчасової кваліфікаційної комісії затверджується наказом Мінюсту.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач є розпорядником запитуваної позивачем інформації, оскільки Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики та запит позивача від 30.08.2017 року є запитом саме про надання доступу до публічної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Із статті 20 Закону № 2939 вбачається, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду позивач 30.08.2017 року направив поштою до Міністерства юстиції України Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців рекомендованим листом запит на отримання публічної інформації (квитанція Укрпошти від 30.08.2017 року ПН 215600426655, ідентифікатор поштового відправлення 8755701004434).

Згідно відомостей сервісу Укрпошта про відстеження пересилання поштових відправлень за ідентифікатором поштового відправлення № 8755701004434 зазначений лист був вручений за довіреністю адресатові 04.09.2017 року о 19:30:00.

Інструкцією з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року № 1405/5 (надалі Інструкція № 1405/5) встановлені вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у Міністерстві юстиції України (незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься у документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 1405/5 документообіг Міністерства - це проходження документів в установі з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції № 1405/5 визначено, що доставка документів до Міністерства здійснюється, як правило, з використанням засобів поштового зв'язку і електрозв'язку, а також кур'єрською та фельд'єгерською службами.

Поштою та через кур'єрську службу доставляються письмова кореспонденція, поштові картки, бандеролі, дрібні пакети, а також періодичні друковані видання.

Усі документи, що надходять до Міністерства, приймаються централізовано в Управлінні документального забезпечення, Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та Відділі контролю відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Документи надходять через поштове відділення та скриньку для приймання документів. Представникам підприємств, установ та організацій документи подати особисто можна при наявності реєстру передачі документів. У реєстрі працівником Управління документального забезпечення проставляється відмітка про приймання кореспонденції. Відмітка про приймання кореспонденції на копіях документів не ставиться.

Довідкова інформація про надходження, реєстрацію та подальший рух документів надається по телефону.

Рекомендована, спеціальна та кореспонденція з оголошеною цінністю приймається під розписку в журналі, реєстрі або повідомленні про вручення.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ зазначеної Інструкції уся кореспонденція, що надходить на адресу Міністерства підлягає обов'язковому попередньому розгляду в Департаменті організаційного забезпечення та контролю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 1405/5 реєстрація документів - це фіксування облікових даних про документ, що фіксує факт його створення, відправлення або одержання шляхом внесення в автоматизовану систему, зазначенням на ньому реєстраційного індексу та скануванням.

Реєстрація документів здійснюється з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної у документах інформації.

Реєструються всі документи незалежно від способу їх доставки, передавання чи створення.

Реєстрації підлягають документи як ті, що надходять з інших установ і від громадян, так і ті, що створюються і використовуються в Міністерстві.

Кожен документ реєструється лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов у неробочий час; створювані - у день підписання або затвердження. У разі передачі зареєстрованого документа з одного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється.

Реєстрація вхідної кореспонденції полягає у нанесенні на документ умовного позначення (штрих-коду) - реєстраційного номера, який складається з чотирьох груп цифр, відокремлених рискою.

Як встановлено судом першої та не спростовано відповідачем, запит позивача був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.09.2017, що підтверджується відповідним позначенням (штрих-кодом) про реєстрацію вхідної кореспонденції № ПІ-М-2421.

Відомостями з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України підтверджується розклад роботи державного органу: понеділок-четвер з 9:00 до 18:00 годин, пятниця з 9:00 до 16:45 годин. Згідно даних сервісу Укрпошта про відстеження поштового відправлення запит позивача було вручено за довіреністю адресатові 04.09.2017 о 19:30:00, отже у неробочий час.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем правомірно здійснено реєстрацію запиту 05.09.2017 року, тобто на наступний день, якщо документ надійшов у неробочий час та саме цю дату (05.09.2017) , що відповідає вимогам Інструкції.

У відповідності до вимог статті 20 Закону України № 2939 відповідач зобов'язаний був надати відповідь на зазначений запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 вересня 2017 року за результатами розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації від 30.08.2017 року, відповідачем була складена відповідь «Щодо результатів розгляду звернення» № ПІ-М-2421/20.5.

Отже, запит позивача на отримання публічної інформації від 30.08.2017 був розглянутий відповідачем у строки визначені Законом № 2939, а саме: протягом 5 робочих днів з моменту отримання запиту.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, та не спростована під час апеляційного розгляду, відповідь Міністерства юстиції України від 11 вересня 2017 року № ПІ-М-2421/20.5 була направлена на адресу відповідача лише 29 вересня 2017 року, що підтверджується реєстром відправлення простою письмовою кореспонденцією, наявним в матеріалах справи.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що ним було надано докази своєчасного відправлення відповіді на запит позивача, це відправлення простою кореспонденцією, а саме 29.09.2017 року, що не спростовує висновків суду про направлення відповіді позивачу з порушенням строку, оскільки, відповідно до Інструкції № 1405/5 вихідні документи обробляються і надсилаються централізовано в день їх одержання від структурних підрозділів не пізніше наступного дня, тобто, відповідь Міністерства юстиції України від 11 вересня 2017 року № ПІ-М-2421/20.5 необхідно направити на адресу позивача або в день прийняття відповідного рішення, або не пізніше наступного дня з дати прийняття рішення, а саме: не пізніше 12 вересня 2017 року.

Судом також вірно зазначено, що у запиті на отримання публічної інформації від 30.08.2017 року заявник просив надати відповідь на запит на поштову адресу та на електронну адресу.

Однак, відповідачем не надано доказів направлення зазначеної відповіді відповідно до вимог частини першої статті 20 Закону № 2939 на електронну адресу позивача.

Згідно вимог статті 24 Закону № 2939 відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: несвоєчасне надання інформації; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; ненадання інформації на запит та ін.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністерство юстиції України було зобов'язано надати відповідь на запит, або повідомити про відмову у наданні відповіді протягом п’яти днів, а несвоєчасне направлення відповіді на запит свідчить про бездіяльність.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, а саме із запиту позивача до

Міністерства юстиції від 30.08.2017 року, що позивач звернувся до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців щодо надання інформації саме про причетність до розробки тестових питань автоматизованого тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У відповідь на запит позивача від 30.08.2107 року, Міністерство юстиції України повідомили позивачу про те, що підготовка проектів питань для проведення кваліфікаційних іспитів приватних виконавців здійснювалася у співпраці з експертами міжнародних та вітчизняних громадських організацій, фахівцями у галузі права, науковцями. Разом з тим, відповідно до вимог пункту 2 частини пятої статті 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» перелік тестових питань затверджені тимчасовою комісією приватних виконавців.

За змістом статті 19 Закону № 1403 та Положення про Тимчасову комісію розробка та затвердження тестових питань теоретичної частини, ситуаційних та практичних завдань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця є виключною компетенцією Тимчасової комісії.

Персональний склад Тимчасової комісії затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08 листопада 2016 року № 1492/7, відповідно до якого, особи, які зазначені позивачем не входять, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстави для його скасування відсутні.

Повний текст постанови складений 07 лютого 2018 року.

Керуючись ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства юстиції України – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 805/3869/17-а залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_5