Постанова № 72063961, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №408/4594/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О, ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Біловодського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017

року (повний текст складено 15 листопада 2017 року в м. Біловодськ) у справі № 408/4594/17-а (суддя в 1 інстанції – Соболєв Є.О.) за позовом ОСОБА_2 до Біловодського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з цим позовом до суду, обґрунтовуючи який вказала, що вона є пенсіонером за віком і перебуває на обліку у відповідача. До вересня 2016 року включно вона отримувала пенсію шляхом зарахування коштів на рахунок, відкритий в уповноваженому банку. У вересні 2016 року їй припинили виплату пенсії без пояснення причин.

Вважаючи такі дії Біловодського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – Управління) протиправними, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення їй виплати пенсії та визнати протиправною бездіяльність в частині невиплат їй пенсії з квітня 2017 року, зобов’язати Управління поновити нарахування та виплату їй пенсії за віком та сплатити виниклу заборгованість, зобов’язати відповідача у встановлений судом строк подати суду звіт про виконання судового рішення.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року у справі № 408/4594/17-а позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Управління щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за віком.

Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за віком з 01 квітня 2017 року.

Зобов’язано Управління поновити ОСОБА_2 нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість з виплати пенсії за період, починаючи з 01 квітня 2017 року.

Постанова мотивована тим, що враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», свідчить про те, що припинення відповідачем виплати пенсії позивачу в порушення вимог частини першої статті 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV), а саме без прийняття відповідного рішення із зазначенням в ньому законодавчо встановлених підстав, є безпідставними.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що з Управління соціального захисту населення Біловодської селищної ради не відомо про дію довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст. 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон № 1706-VII), дія довідки повинна була бути скасована, що є суттєвим доказом. У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, в інших випадках, передбачених законом.

Відповідач просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від жодного учасника справи не надійшло клопотань щодо розгляду апеляційної скарги за його участі. З огляду на приписи пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) апеляційний суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до посвідчення серія АВ № 392992 є пенсіонером за віком (а.с.14).

Позивач перебуває на обліку в Управлінні на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла до Управління та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

Згідно з довідкою від 05.04.2016 № 926016933 ОСОБА_2 є внутрішньо-переміщеною особою, що фактичним місцем проживання є наступна адреса: с. Мілове, вул. Кирова, буд. 38, 92500 (а.с. 13).

Отже, позивач набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою, доказів скасування цієї довідки відповідачем до справи не надано.

З 1 квітня 2017 року відповідач припинив виплачувати позивачу належну пенсію. Будь-які повідомлення позивачу від Управління про підстави призупинення виплат пенсії на адресу позивача не надходили.

Як вбачається із заперечень відповідача, позивач перебуває у нього на обліку з серпня 2016 року. 01 квітня 2017 року їй припинено Управлінням соціального населення Міловської районної державної адміністрації на підставі інформації Держприкордонслужби України про те, що позивач з 05.04.2016 виїхала за кордон та за поновленням дії довідки ВПО та поновленням пенсії не зверталась.

Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2017 року на підставі не підтвердження місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управління не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017.

В письмових поясненнях відповідач посилається на застосування пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, зазначаючи також приписи Закону № 1706-VII.

Однак, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця. Зміна місця проживання не свідчить про те, що призначення пенсії відбулось на підставі недостовірних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з квітня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2, в тому числі шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість з 1 квітня 2017 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Біловодського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області – залишити без задоволення.

Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року у справі № 408/4594/17-а за позовом ОСОБА_2 до Біловодського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії– залишити без змін.

Повне судове рішення складено 7 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

ОСОБА_1