Постанова № 72063877, 06.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року справа №805/1517/17-а

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Сухарька М.Г.,

секретар судового засідання Борисов А.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року (повний текст складено 7 червня 2017 року в м. Слов’янську) у справі № 805/1517/17-а (суддя в 1 інстанції – Бабіч С.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецьк-Авто" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариства “Донецьк-Авто” (далі – ПАТ “Донецьк-Авто”) звернулось до суду з позовною заявою до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – Інспекція), у якій просило визнати протиправними дії Інспекції щодо відмови у списанні податкового боргу ПАТ “Донецьк-Авто” в сумі 25 980, 93 грн. та зобов’язати Інспекцію прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу ПАТ “Донецьк-Авто” в сумі 25 980, 93 грн.

Позивач зазначив, що ним до відповідача була направлена заява від 15.11.2016 про визнання безнадійним та списання боргу з орендної плати за земельні ділянки, що виник внаслідок форс-мажорних обставин. Податковий орган листом від 08.12.2016 № 20999/10/05-22-17 відмовив у задоволені заяви, оскільки Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 4744/05-4 від 12.11.2014, який був наданий підприємством до податкового органу не може бути підставою для визнання безнадійним та списання заборгованості у розмірі 25 980,93 грн. з орендної плати з юридичних осіб.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2017 року у справі № 805/1517/17-а позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Інспекції щодо відмови у списанні податкового боргу ПАТ “Донецьк-Авто” з орендної плати за землю в сумі 25 980, 93 грн.

Зобов’язано Інспекцію прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу ПАТ “Донецьк-Авто” з орендної плати за землю в сумі 25 980,93 грн.

Постанова мотивована тим, що оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Слов’янськ Донецької області – у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII), поширювались на позивача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції у період з серпня 2015 року по лютий 2016 року. На виконання приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач листом від 15.11.2016 звернувся до податкового органу з відповідною заявою про списання безнадійного податкового боргу. До заяви додав документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума податкового боргу з орендної плати за землю позивача у розмірі 25 980, 93 грн. за період з квітня 2014 року по грудень 2014 року за земельну ділянку є безнадійною та підлягає списанню відповідно до ПК України.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на 30.04.2017 згідно даних ІКП за підприємством рахується борг орендної плати за землю у розмірі 25980,93 грн. борг виник станом на 30.05.2014 у сумі 2885,55 грн., який був нарахований згідно «Податкової декларації з плати за землю» на 2014 рік від 17.02.2014 №9007455012. Сума орендної плати за землю на місяць складає 2886,92 грн., тому починаючи з 30.05.2014 підприємством не сплачувалась орендна плата і сумі боргу збільшувалась, станом на 01.01.2015 податковий борг складає 23093,99 грн., станом на 01.01.2016 податковий борг складає 25980,93 грн.

На підставі ст. 59 ПК України відділом погашення боргу було сформовано вимогу форми «Ю» №1214-25 від 23.07.2014 «Про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями з орендної плати за землю» по ПАТ «Донецьк-Авто», ЄДРПО 03112840 станом на 30.05.2014 в сумі 2885,55 грн.

Товариство до заяви було надано сертифікат ТПП від 12.11.2014 №4744/05-4, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин ПАТ «Донецьк-Авто» відповідно до п. 100.4 і 100.5 ст. 100 ПК України. Однак, п. 100.4 та 100.5 ст. 100 ПК України визначено підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків.

Отже, апелянт вважає, що сертифікат ТПП про настання обставин непереробної сили розповсюджується лише за реалізацію п. 100.4-100.5 ПК України та не може бути підставою для визнання безнадійним списання вище зазначеного податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, апелянт зауважує, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до наступних висновків.

Публічне акціонерне товариства “Донецьк-Авто” (код ЄДРПОУ 03112840, Донецька область, 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 95 “а”) є юридичною особою та перебуває на обліку у Слов’янській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобов’язання рівними частками за місяцями, у відповідності до якої визначені щомісячні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності на 2014 рік у з січня по листопад у розмірі 2 886,92 грн. та у грудні у розмірі 2 886,94 грн. за земельну ділянку площею 11464,0000 з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року, загальна сума складає 34 643,06 грн.

Відповідно до Сертифікату (висновок) Торгово-промислової палати України № 4744/05-4 від 12.11.2014 року, ПАТ “Донецьк-Авто” засвідчено настання обставин непереборної сили з 02.05.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.

Судом встановлено, що позивач 15.11.2016 звернувся до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання орендної плати за земельні ділянки за квітень – листопад 2014 року у сумі 23 095,36 грн. (що місячно у сумі 2 886,92 грн.) та за грудень 2014 року у сумі 2 886,94 грн.

Листом від 08.12.2016 № 20999/10/05-22-17 відповідач відмовив у задоволені заяви, оскільки Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 4744/05-4 від 12.11.2014, який був наданий підприємством до податкового органу, не може бути підставою для визнання безнадійним та списання заборгованості у розмірі 25 980,93 грн. з орендної плати з юридичних осіб. З огляду на положення ст. 101 ПК України у Інспекції, правові підстави для списання податкового боргу ПАТ «Донецьк-Авто» з орендної плати з юридичних осіб відсутні (а.с. 12).

Спірним питанням у справі, є правомірність відмови відповідача від визнання податкового боргу безнадійним та його списання.

Спірні правовідносини регулюються нормами ПК України, Закону № 1669-VII, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року № 1844/24376 (далі - Порядок № 577) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до п. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 ПК України.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 ПК України встановлено, що під терміном «безнадійний» розуміється, у тому числі, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 101.5 статті 101 ПК України регламентовано, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 101 ПК України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577.

Згідно з пунктом 2.1 цього Порядку під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України.

Підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків встановлено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Так, відповідно до розділу 2 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235, обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, висновок Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон № 1669-VІІ.

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначається, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053. Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України не скасовувалось, його дія лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053-р.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Той факт, що позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, сторонами не заперечується.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1669-VІІ, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Статтею 11 цього Закону Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, настання для позивача форс-мажорних обставин з 2 травня 2014 року підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України № 1502 від 12 листопада 2014 року. Але вказаний сертифікат підтверджує настання обставин непереборної сили відповідно до пунктів 100.4 (розстрочення грошових зобов'язань) та 100.5 (відстрочення грошових зобов'язань) ст. 100 ПК України, а ПАТ «Донецьк-авто» просить списати безнадійний податковий борг у відповідності до положень ст. 101 ПК України.

Отже, в матеріалах справи відсутній вказаний сертифікат (ст. 101 ПК України) та будь-які докази звернення скаржника до Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати з цього приводу.

Таким чином, позивач при поданні заяви не дотримався вимог діючого законодавства, оскільки не надав відповідачу належні документи, на підтвердження того, що податковий борг у сумі 25 980,93 грн. внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є безнадійним, а тому у податкового органу були відсутні законні підстави для її задоволення та його списання.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшов висновку, що у Інспекції відсутні правові підстави для здійснення списання безнадійного податкового боргу ПАТ «Донецьк-авто» у відповідності до ст. 101 ПК України на підставі наявних у матеріалах справи заяви та сертифікату Торгово-промислової палати України, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області – задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у справі № 805/1517/17-а – скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донецьк-Авто" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Повне судове рішення - 7 лютого 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді О.О. Шишов

ОСОБА_3