Рішення № 72063588, 06.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2018 року № 826/10518/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І.., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) про визнання протиправною та скасування постанови від 31.07.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна служба геології та надр України (далі також - Позивач/Державна служба/Держгеонадра) з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - Відповідач/Департамент ДВС МУЮ), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Кузьменка Олексія Степановича про накладення штрафу від 31.07.2017 року в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадження №54230486.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що державним виконавцем при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 31.07.2017 року в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадження №54230486 не було враховано наявність об'єктивних причин, які унеможливлювали виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року у справі № 826/1698/16. А саме - неможливість виконання без рішення щодо питання про надання ПАТ «Укранафта» спеціального дозволу без проведення аукціону на підставі пп. 2 п. 8 порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, яке має буде розглянуто на наступному засіданні Комісії з питань надрокористування. За наведених мотивів, Позивач вважає, що оскаржуана постанова винесена передчасно та з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим підлягає скасуванню як незаконна.

12.10.2017 року на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2017 року про залишення позвоної заяви без руху у зв'язку з ненаданням оригіналу документа про сплату судового збору за подання позову до суду, від Позивача надійшло платіжне доручення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 23.01.2018 року. Разом з цим, зазначеною ухвалою залучено до участі Публічне акціонерне товариство «Укранфта» (далі - ПАТ «Укрнафта»/третя особа) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У призначене судове засідання 23.01.2018 року з'явився представник третьої особи, сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З боку Відповідача надійшли до суду заперечення, в прохальній частині також просить розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження. В своїх запереченнях від 29.11.2017 року позов не визнав та надав суду копії матеріалів виконавчого провадження №54230486.

Третя особа також заперечувала проти задоволення позову з підстав, наведених у її письмових запереченнях від 12.01.2018 року.

У судовому засіданні 23.11.2017 року, на підставі ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) розпочато розгляд справи по суті. Заслухавши пояснення представника ПАТ «Укранафта», протокольної ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) осіб.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року по справі №826/1698/16 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» скасовано та в цій частині прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог, визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України, яка полягає у не прийнятті рішення у формі наказу у строки, передбачені п. 18 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №615 від 30.05.2011 року, за наслідком розгляду заяв Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до спеціального дозволу №2091 від 24.12.1999 року на видобування корисних копалин: нафта, газ, розчинний у нафті Східно-Рогинцівського родовища та зобов'язано Державну службу геології та надр України здійснити дії, передбачені п. 18 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 615 від 30.05.2011 року, за наслідком розгляду заяв публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до спеціального дозволу № 2091 від 24.12.1999 року на видобування корисних копалин: нафта, газ, розчинний у нафті Східно-Рогинцівського родовища з урахуванням заяви ПАТ «Укрнафта» № 05.2.2-22/61 від 15.05.2014 року та доданих документів в тому числі від 28.10.2014 року, від 30.12.2014 року, 27.02.2015 року та від 02.03.2015 року.

19.10.2016 року Київським апеляційним адміністративним судом на виконання вказаної постанови суду від 12.10.2016 року видано виконавчий лист №826/1698/16.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», як стягувач за виконавчим листом №826/1698/16, виданим 19.10.2016 року, звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

06.07.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. на підставі зазначеної заяви стягувача винесено постанову №54230486 про відкриття виконавчого провадження. За цим виконавчим провадженням №54230486 стягувачем зазначено ПАТ «Укрнафта», а боржником - Державну службу геології та надр України. Встановлено строк для добровільного виконання судового рішення, згідно виконавчого документу, протягом десяти днів.

Копія вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2017 року разом з супровідним листом від 06.07.2017 року №18964-0-33-17/50-1/9 була отримана боржником (Державною службою геології та надр України) та зареєстрована 13.07.2017 року, однак у встановлений у такій постанові строк добровільно не виконана.

Листом від 26.07.2017 року №04-0535 Державна служба геології та надр України повідомила державного виконавця про неможливість виконати рішення суду у зв'язку з тим, що питання щодо надання ПАТ «Укранафта» спеціального дозволу без проведення аукціону на підставі пп. 2 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами має бути розглянуто на наступному засіданні Комісії з питань надрокористування, яка утворюється відповідно до п. 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 року, з метою попереднього розгляду матеріалів щодо надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволів та внесення до них змін.

31.07.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, за невиконання без поважних причин рішення суду, винесено постанову ВП №54230486 про накладення на Державну службу геології та надр України штрафу в розмірі 5100 грн.

Позивач, не погоджуючись із постановою про накладення штрафу від 31.07.2017 року ВП №54230486, оскаржив її до суду.

При вирішення даного спору по суті суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Так, як встановлено судом, на виконання зазначених приписів Закону, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень 06.07.2017 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54230486 щодо виконання виконавчого листа №826/1698/16, виданого 19.10.2016 року про зобов'язання Державну службу геології та надр України здійснити дії, передбачені п. 18 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №615 від 30.05.2011 року, за наслідком розгляду заяв публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до спеціального дозволу №2091 від 24.12.1999 року на видобування корисних копалин: нафта, газ, розчинний у нафті Східно-Рогинцівського родовища з урахуванням заяви ПАТ «Укрнафта» № 05.2.2-22/61 від 15.05.2014 року та доданих документів в тому числі від 28.10.2014 року, від 30.12.2014 року, 27.02.2015 року та від 02.03.2015 року.

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Аналіз вказаних норм дає підстави суду дійти висновку про те, що підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, виданий у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та заява стягувача про прийняття його до виконання, а закінченням виконавчого провадження фактичне виконання рішення суду в повному обсязі.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з вказаними положеннями Закону підставою для накладення штрафу за невиконання боржником рішення, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, є відсутність поважних причин невиконання.

Отже, підставою прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк, у який він може добровільно виконати таке рішення.

Позивачем не надано доказів скасування чи визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2017 року ВП №54230486 на момент вирішення даної справи судом.

Як передбачено пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13 грудня 2010 року №3 постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

Тобто, постанова державного виконавця про накладення штрафу приймається за умови наявності таких факторів як невиконання рішення суду та відсутність поважних причин такого невиконання.

Таким чином, з наведених вище фактів, підтверджених долученими до справи документами, вбачається, що Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а відтак підстав для визнання протипправною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу немає.

Разом з цим, за приписами ст. 129-1 Конституції України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваної постанови) суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Аналогічне правило міститься і в ч. 1 ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії").

Доводи Позивача щодо його дискреційних повноважень та порядку видачі спеціальних дозволів судом до уваги не приймаються з огляду на те, що спірні правовідносини виникли під час виконавчого провадження, а спірні правовідносини сторін - боржника та стягувача у справі №826/1698/16 - вирішено судом по суті, рішення набрало законної сили та підлягає виконанню згідно зі статтею 129-1 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року).

Як вбачається з відповіді Держгеонадра « 17638/02/12-17 від 16.08.2017 року, наданої на запит адвокатський запит, у період з 01.06.2016 року по 01.08.2017 року відбулося 14 засідань Комісії з питанеь надрокористування - 01.08.2016 року, 17.8.2016 року, 08.09.2016 року, 13.10.2016 року, 16.11.2016 року, 09.12.2016 року, 29.12.2016 року, 01.02.2017 року, 01.03.2017 року, 22.03.2017 року, 12.04.2017 року, 27.04.2017 року, 13.05.2017 року та 20.07.2017 року. У зазначений період не відбулось однем засідання Комісії, а саме - 12.07.2017 року.

Крім цього, у зв'язку з тим, що станом на 21.09.2017 року рішення суду у справі №826/1698/16 залишалось невиконанним, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» по причині повторного невиконання рішення боржником без поважних причин винесено постанову про накладення штрафу на Державну службу геології та надр України у подвійному розмірі у сумі 10200,00 грн. Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, на підтвердження чого суду надано копію подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 21.09.2017 року за №18964-0-33-17/20-1/9.

Також, прежставником третьої особи у своїх писмьових поясненнях щодо позову зазначено про внесення Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100012102 щодо притягнення відповідальних осіб Держгеонадра до кримінальної відповідальності за ст. 382 Кримінального кодексу України, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копія листа від 11.12.2017 року за вих. №680-А3/125/56-2017.

На момент вирішення даної справи судом Позивачем не надано доказів спросутвання факту невиконання рішення суду у справі №826/1698/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені Позивачем причини невиконання рішення не є поважними, а вчинені дії щодо його виконання суд не може прийняти як достатні для організації процесу його виконання.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 КАС України).

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозвязку з обставинами даної справи, суд дійшов до переконання, що заявлені Позивачем вимоги є безпідставними й спростованими долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Керуючись статтями 8, 129-1 Конституції України, статтями 2, 9, 12, 14, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16, код ЄДРПОУ 37536031) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) про визнання протиправною та скасування постанови від 31.07.2017 року.

2. Судові витрати в сумі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) присудити на користь Держави з зарахуванням на рахунки спеціального фонду Державного бюджету в порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда