Постанова № 72063498, 05.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року справа №242/3841/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Гайдара АВ., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 28 листопада 2017 року у справі № 242/3841/17 (головуючий І інстанції - Капітонов В.І.) за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВЛЕНО:

12 вересня 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16 серпня 2017 року № 1489 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку згідно п. «а» ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.08.1992 року по 30.09.1996 року на підприємстві Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля», з 03.10.1996 року по 31.07.1997 року на підприємстві ЗАТ «Агрікола», з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», зобов'язання відповідача зарахувати до загального та пільгового стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку згідно п. «а» ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення» в повному обсязі період роботи з 14.04.1988 року по 20.08.1992 року на підприємстві Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля», зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 08.08.2017 року № 1461 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «а» ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 2-4).

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 28 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області № 1489 від 16 серпня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п.«а» ст..13 Закону України «Про пенсійне страхування».

Зобов`язано Селидівське об`єднанане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи з особливо шкідливими умовами праці, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку згідно п.«а» ст..13 Закону України «Про пенсійне страхування», періоди роботи:

- з 21.08.1992 по 30.09.1996 на підприємстві «Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля»;

- з 03.10.1996 по 31.07.1997 на підприємстві ЗАТ «Агрікола»;

- до страхового стажу з 01.01.2016 по 30.06.2017 на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля».

Зобов`язано Селидівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, який надає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку згідно п. «а» ст..13 Закону України «Про пенсійне страхування» в повному обсягу період його роботи з 14.04.1988 по 20.08.1992 на підприємстві Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля».

Зобов`язано Селидівське об`єднанане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2017 № 1461 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «а» ст..13 Закону України «Про пенсійне страхування» (а.с. 39-42).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що період роботи позивача з 03.10.1996 року по 31.07.1997 року на ЗАТ «Агрікола» не зараховано до пільгового стажу роботи, оскільки, за правилами, встановленими Порядком № 637, для підтвердження пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, зазначений стаж необхідно підтверджувати довідками, які підтверджують зайнятість в підземних (гірничих) роботах, а позивачем, на підтвердження роботи у період, зазначений вище, надано архівну довідку № 193 від 17.11.2016 року, виданою архівним відділом Селидівської міської ради, проте, Порядком № 637 не передбачено підтвердження пільгового характеру роботи архівними довідками, вказуючи, при цьому, що уточнюючі довідки видаються підприємствами та організаціями, на яких безпосередньо працювала особа. А апелянт також зазначає, що період роботи позивача з 21.08.1992 року по 30.09.1996 року на підприємстві «Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля» через відсутність копій наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, проведення якої є однією з законних підстав для зарахування до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії п. «а» ст..13 Закону України «Про пенсійне страхування». Управління звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачем трактується ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в якій зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, вказуючи, при цьому, що трудова книжка підтверджує наявність трудового стажу роботи (загального), а не пільгового (спеціального). Серед іншого, апелянт також зазначає, що період роботи позивача з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» не зараховано до страхового стажу через відсутність відомостей про сплату страхових внесків. До того ж, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з Управління судові витрати, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на час винесення спірної постанови (28.11.2017 року)), зокрема, Пенсійний фонд України та його органи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх інстанціях (а.с. 44-47).

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, засобами поштового зв'язку надіслав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якій просив, серед іншого, слухати справу за його відсутності.

Відповідач (апелянт) у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи також повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення

У відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 08 серпня 2017 року звернувся до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою за № 1461 про призначення пенсії п. «а» ст..13 Закону України «Про пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем та не спірним у справі.

16 серпня 2017 року відповідачем прийнято Рішення № 1489 про відмову в призначенні пенсії.

Згідно зазначеного Рішення, до пільгового стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за період роботи з 14.04.1988 року по 20.08.1992 року на посаді підземного електрослюсаря на підприємстві «Селидівське шахтопрохідне управління» в/о «Селидіввугілля» зараховано за фактично відпрацьований час під землею відповідно до п.п. 6,7 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій і показників для обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, а саме, з 14.04.1988 року п 03.09.1990 року. Не зараховано періоди роботи: з 21.08.1992 по 30.09.1996 на посаді підземного електрослюсаря, на підприємстві «Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля», оскільки за цей період не надано документів щодо підтвердження проведення атестації робочих місць за умовами праці, з 03.10.1996 по 31.07.1997 на підприємстві ЗАТ «Агрікола», оскільки надана архівна довідка про роботу за вказаний період не підтверджує зайнятість повний робочий день в підземних умовах. Крім того, відповідачем не зараховано позивачу до страхового стажу деяких періодів роботи, а саме, період роботи, як приватний підприємець з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків до ПФУ, період роботи на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 01.01.2016 роу по 30.06.2017 року, оскільки відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску до МДЗ України

З огляду на вище визначені обставини, відповідач і відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії із заниженням пенсійного віку за нормами п. «а» ст..13 Закону України «Про пенсійне страхування», п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи - 10 років (а.с. 21-22).

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем рішенням про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. «а» ст..13 Закону України «Про пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи - 10 років.

Згідно п. 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати в повному обсязі період роботи з 14.04.1988 року по 20.08.1992 року на підприємстві Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.. 48 Кодексу законів про працю, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 видно, що позивач, у період, у т.ч. 14.04.1988 року по 20.08.1992 року працював на підприємстві Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля» на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті (а.с. 18).

Управлінням вищезазначений період роботи зараховано лише в частині, а саме, з 14.04.1988 року п 03.09.1990 року з посиланням на п.п. 6, 7 Порядку № 383.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку №383, працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць.

Згідно п. 7 Порядку №383, у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні. Цей же порядок застосовується при обчисленні пільгового стажу працівників, зазначених у пункті 6 цього Порядку.

Тобто, вимоги п. 7 Порядку №383 щодо підрахунку пільгового стажу стосуються підприємств з неритмічною роботою. Колегія суддів зазначає, що ритмічність виробництва на підприємстві є економічним аналізом діяльності цього суб'єкту господарювання. В матеріалах справи не міститься доказів, які б свідчили, що позивач працював на підприємстві з неритмічною роботою.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла до висновку, що професія позивача «електрослюсар підземний» відноситься до Списку № 1 та факт праці повний робочий день підтверджено записами в трудовій книжці відповідно до вимог законодавства, а тому, період роботи ОСОБА_1 з 14.04.1988 року по 20.08.1992 року на підприємстві Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля» повинен бути загахований до пільгового стажу у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи період з 21.08.1992 року по 30.09.1996 року на підприємстві Селидівське шахто прохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля», судова колегія зазначає про таке.

З копії трудової книжки позивача, яка, як вже зазначалось вище, є основним документом, що підтверджує стаж роботи вбачається, що останній у спірний період на підприємстві Селидівське шахто прохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля» на посаді «електрослюсар підземний».

Управління цей період роботи позивача не зараховано до пільгового стажу у зв'язку відсутністю відомостей про проведення атестації робочих місць.

Колегія суддів зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктами 4.2. і 4.3. цього Порядку визначено, що результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За змістом цієї норми вбачається, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Колегія суддів звертає увагу, що посада, яку виконував позивач, працюючи на підприємстві Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля» на шахтах «Селидівська», «Україна» «Курахівська», «імені Д.С. Коротченка», які входили до складу в/о «Селидіввугілля» відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 26 січня 1991 року № 10 та від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах"віднесено до Списку №1, а саме, до розділу 1 «Гірничі роботи», підрозділ 1 «Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні», код 1010100а (всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах).

Крім того, слід зазначити, що посада «електрослюсар підземний», яку виконував позивач, працюючи на підприємстві Селидівське шахтопрохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля» на шахтах «Селидівська», «Україна» «Курахівська», «імені Д.С. Коротченка», які входили до складу в/о «Селидіввугілля» підтверджена також за результатами атестації робочих місць, що підтверджується наступними виписками з наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці: № 406 від 29.08.1994 року, № 280 від 28.06.1995 року, № 390 від 16.08.1994 року, № 582 від 29.08.1994 року (а.с. 12-15).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.09.1992 № 442, результати атестацiї використовуються при встановленнi пенсiй за вiком на пiльгових умовах, пiльг i компенсацiй за рахунок пiдприємств та органiзацiй, обгрунтуваннi пропозицiй про внесення змiн i доповнень до спискiв № 1 i 2 виробництв, робiт, професiй, посад i показникiв, що дають право на пiльгове пенсiйне забезпечення, а також для розробки заходiв щодо полiпшення умов працi та оздоровлення працюючих.

До того ж, Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 16.12.1999 року № 01-3/2586-02-6 "Про порядок обчислення стажу роботи для призначення пільгових пенсій за результатами атестації робочих місць" роз'яснило, що у разі підтвердження права за результатами атестації впродовж 5 років після ведення в дію Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, до пільгового стажу зараховується весь період роботи за професіями і посадами, передбаченими Списками № 1 і № 2, тобто період до дати видання наказу по підприємству про результати проведення атестації і подальший період роботи впродовж 5 років після вперше проведеної атестації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 21.08.1992 року по 30.09.1996 року на підприємстві Селидівське шахто прохідне управління тресту «Селидіввуглестрой» в/о «Селидіввугілля».

Що стосується вимоги позивача про зарахування періоду роботи з 03.10.1996 року по 31.07.1997 року на підприємстві ЗАТ «Агрікола», колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що у зазначений період позивач дійсно працював на підприємстві ЗАТ «Агрікола» (запис №14-15).

Управлінням цей період не зараховано до пільгового стажу роботи з тих підстав, що довідка № 193 від 17.11.2016 року за вказаний період видана архівним відділом Селидівської міської ради, що суперечить п. 20 Порядку № 637.

Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637)

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Колегія суддів звертає увагу, що у трудовій книжці позивача чітко зазначено, що він у спірний період працював повний робочий день під землею, а пільгові довідки, про які зазначає Управління повинні надаватися лише у тих випадках, коли у в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах і, в даному випадку, не є обов'язковими для надання пенсійному фонду для підтвердження пільгового стажу.

За таких обставин, період роботи позивача з 03.10.1996 року по 31.07.1997 року на підприємстві ЗАТ «Агрікола» також підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» оскільки відсутні відомості про сплату цими підприємствами щомісячних внесків до Пенсійного фонду України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-XV (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-XV.

Так, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до ч. 2 цієї статті, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно ч. 10 вищенаведеної статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1, в період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року працював ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» (з 18.07.2017 року перейменована у ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля») і із заробітної плати позивача утримувалися страхові внески, що підтверджується довідкою № 04-22/2542 від 08.09.17 (а.с. 36).

Крім того, в матеріалах справи наявна довідки ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» № 06-04/2539 від 08.09.2017 року, в якій зазначено, що єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату робітників цього підприємства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року перераховано до Покровської ОДПІ у повному обсязі (а.с. 37).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність Управління щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» (з 18.07.2017 року перейменована у ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля»).

Щодо посилання апелянта на те, що Управління не зобов'язано відшкодовувати позивачеві понесені ним судові витрати, оскільки згідно п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи пенсійного фонду звільнені від сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 1).

Частиною першою статті 94 КАС України (чинній на момент прийняття спірної постанови (28.11.2017 року)) визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята на користь позивача, то, в даному випадку, судовий збір у розмірі 640 грн. має бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1, оскільки сплата судового збору відрізняється за своєю суттю від розподілу судових витрат; останній, в свою чергу, є частиною відновлення порушеного права, тому задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати у вигляді судового збору в сумі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 05 лютого 2018 року.

Керуючись ст. 283, 311, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 28 листопада 2017 року у справі № 242/3841/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді:. А.В Гайдар

І.Д. Компанієць