Рішення № 72063324, 31.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2018 року № 826/10754/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни

до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва

Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни (надалі - Позивач), звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/20410/15 та визнати незаконною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22.06.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54182315.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням вимог ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Також Позивач вказує, що при відкритті виконавчого провадження було невірно встановлено статус боржника.

Представник Відповідача письмово не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника Відповідача 31.10.2017 року судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України (в редакції станом на жовтень 2017 р.).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року у справі №826/20410/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2017 року залишити без змін в частині зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») Славкіну Марину Анатоліївну акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_3 на суму 53361,34 грн., внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») шляхом включення акцептованих вимог ОСОБА_3 на суму 53361,34 грн. (п'ятдесят три тисячі триста шістдесят одна грн. 34 копійки) як таких, що підлягають задоволенню у другу чергу та подати зміни, внесені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»), на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Терещук Тетяною Іванівною на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2017 року №826/20410/15 прийнято постанову від 22.06.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54182315.

Позивач вважає, що спірна постанова прийнята з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суд з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що документ про примусове виконання рішення надійшов до державного виконавця 21.06.2017 року.

Як зазначалось вище, 22.06.2017 року прийнято документ про відкриття виконавчого провадження за поданим виконавчим документом.

Однак, як вбачається з відомостей про виконавче провадження №54182315 з автоматизованої системи виконавчого провадження (доданої до матеріалів справи) вперше постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем 30.06.2017 року та скасована 10.07.2017 року.

У постанові про скасування процесуального документа від 10.07.2017 року відсутнє обґрунтування та підстави скасування постанови про відкриття провадження від 30.06.2017 року.

Згодом 24.07.2017 року Відповідачем знову відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2017 року у справі №826/20410/15.

Підсумовуючи викладене, фактично відкриття за виконавчим документом було здійснено 24.07.2017 року, натомість Позивачу направлено постанову від 22.06.2017 року, щодо якої відсутні в інформації про виконавче провадження взагалі будь-які відомості про її прийняття. Можливо припустити, що вона була прийнята 30.06.2017 року, а датованою - 22.06.2017 року.

Отже, такі дії щодо відкриття виконавчого провадження №54182315 постановою від 22.06.2017 року є протиправними.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Водночас, як вбачається з доданих до матеріалів справи копії конверта та результатів пошуку направлення кореспонденції поштою, копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлено Позивачу лише 12.07.2017 року та отримано 18.07.2017 року.

Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження №54182315 надійшла на адресу Позивача після закінчення терміну для її добровільного виконання, що в свою чергу свідчить про протиправність дій державного виконавця, боржника фактично позбавлено права та можливості виконати умови постанови в терміни, які визначені законодавством.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що постанова від 22.06.2017 року Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження №54182315 є протиправним, винесеним без дотримання вимог законодавства, з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни (адреса: 02096, м. Київ, вул. Харківське шосе, 49; код ЄДРПОУ 19017842) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 22.06.2017 року ВП №54182315 про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/20410/15.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22.06.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54182315.

4. Стягнути з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни (адреса: 02096, м. Київ, вул. Харківське шосе, 49; код ЄДРПОУ 19017842) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук