Рішення № 72063252, 01.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/2075/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Новгород-Сіверське лісове господарство" (далі – ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство", підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі – ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.11.2017: № 00003871400, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 387 133,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 193 568,00 грн та № 00003891400, яким визначення штрафних санкцій у розмірі 17 491,20 грн.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.24) просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2017: № 00003871400 в частині основного платежу 374 476,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 187 239,00 грн та № 00003891400, яким визначення штрафних санкцій у розмірі 17 491,20 грн.

В подальшому, позивач згідно розрахунку до заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.30,33), зменшив позовні вимоги на загальну суму 33 875 грн та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2017: № 00003871400 в частині основного платежу 353 572,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 176 652,00 грн та від 24.11.2017 № 00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 15 377,20 грн.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, про що складено ОСОБА_3 від 26.10.2017 №590/14/00993538.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставності спірних податкових повідомлень-рішень позивач зазначає, що відповідачем були порушені вимоги, як Податкового кодексу України так і інших законодавчих документів, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Також вказує, що підприємство не порушило п.181.1 ст.188 Податкового кодексу України, так як формування собівартості випущеної продукції проводилося на підприємстві відповідно до діючого законодавства, а саме Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про Бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 № 124, національних Стандартів щодо ведення бухгалтерського обліку. На його думку, порівнювати собівартість знеособленого кубічного метру, який використовується для обліку заготовленої лісопродукції з ціною реалізації лісопродукції в розрізі сортиментів, порід, діаметрів, а також порівнювати собівартість знеособленого кубічного метру, який використовується для обліку заготовленої лісопродукції з ціною реалізації продукції переробки (пиломатеріал для обшивки вагонів, сировина для розробки на вагон стійку, тирса) – неприпустимо.

Також позивач зазначає, що підприємством були надані на перевірку первинні документи, а також додатково надані документи, які підтверджують отримання та використання в господарських цілях пального та дизпалива за довірчими документами скретч-картками. Списання паливно-мастильних матеріалів (далі – ПММ) на підприємстві проводилося згідно затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (із змінами і доповненнями) за визначеним кілометражем в подорожніх листах згідно показань спідометрів автомобілів. На думку позивача, твердження ГУ ДФС у Чернігівській області про те, що відсутність чеків є підставою для висновку, що підприємством неправомірно сформовано суму податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" є незаконним. Надані документи у тому числі договір, видаткові накладні, платіжні доручення, звіти про рух нафтопродуктів по складу, відомості з обліку талонів, подорожні листи тощо, мають силу документів, які підтверджують господарські операції фактично здійсненими та складеними з метою реального настання правових наслідків, але умисно не враховані ревізором при складанні висновків.

Крім того вказує, що зроблений висновок ревізора ГУ ДФС у Чернігівській області з посиланням на кримінальне провадження № 32016250000000051 від 21.10.2016 перевищує його службове становище, так як в даному провадженні відсутній вирок суду, винні особи не встановлені, порушення в установленому законодавством порядку не підтверджені.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, з наданням додаткових пояснень, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій відзив на позов, додаткові пояснення та письмові заперечення, а також зазначив, що проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН), податкових накладних, видаткових накладних, даних бухгалтерського обліку позивача було встановлено, то на протязі січня - вересня 2015 року позивачем було реалізовано лісопродукцію за цінами, що є нижчими за собівартість знеособленого кубічного метра лісопродукції, проте, податкові накладні на перевищення собівартості над ціною продажу, як це передбачено у п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України не складалися та не реєструвалися в ЄРПН. При цьому, як під час перевірки, так і під час розгляду заперечення було встановлено, що надані позивачем накази використовуються підприємством для визначення цін продажу лісопродукції на протязі відповідного кварталу, а не для визначення собівартості лісопродукції.

Собівартість заготовленої лісопродукції визначається підприємством відповідно до наказу від 09.01.2015 № 12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" зі змінами та доповненнями, а саме - собівартість знеособленого кубічного метра деревини. А шкала коефіцієнтів використовується платником виключно для розрахунку ціни продажу того чи іншого виду виготовленої лісопродукції у відповідному періоді, а не для визначення його собівартості.

Представник відповідача також вказує, що підтвердженням отримання ПММ на Автозаправних станціях (АЗС) є наявність інформаційного чека, про що вперто заперечує у своєму позові ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство", проте згідно Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або. у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток). Водночас, в ході проведення перевірки підприємством не надано документи, що підтверджують фактичне отримання дизпалива та бензину від ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" згідно договору, а саме чеків та заправочних відомостей, передбачених Інструкцією № 281 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами". Надані позивачем до суду, подорожні листи, не підтверджують факт використання, саме придбаного у ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" пального.

З урахуванням викладеного, ГУ ДФС у Чернігівській області вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідають нормам законодавства та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі направлень від 15.09.2017 №1794, 1798, 1797, 1796, 1795, згідно вимог ст. 20, ст. 77, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання та відповідно до наказу керівника ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.09.2017 № 1331, проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, про що складено ОСОБА_3 від 26.10.2017 №590/14/00993538 (т.1 а.с.14-54).

ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 07.09.2017 №139/25-01-14-07-12, яке вручено позивачу 12.09.2017.

Перевірку проведено з відома директора ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" ОСОБА_5 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_2 Вказана перевірка проводилась з 18.09.2017 по 19.10.2017, термін якої продовжувався з 17.10.2017 по 19.10.2017.

В розділі 4 "Висновок" ОСОБА_3 перевірки від 26.10.2017 №590/14/00993538 вказано на порушення підприємством:

- п.50.1 ст.50, п.188,1., п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1., п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником, за рахунок порушень, які більш детально викладено в п.3.1.2.1, п.3.1.2.2. даного акту: занижено суму податку на додану вартість (ПДВ), що підлягає сплаті до державного бюджету за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на загальну суму 387 133 грн, у тому числі за вересень 2016 року – 319 222 грн, жовтень 2016 року – 62 705 грн, грудень 2016 року - на 5 199 грн;

- п.188.1., п.200.1., п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено залишок від'ємного значення (р. 24) за червень 2015 року та завищено суму податку (суми ліміту (реєстраційної суми) в СЕА ПДВ), на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної п.200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України.

Завищення залишку від'ємного значення (р. 24) в податковій звітності з ПДВ за червень 2015 року становить 174 919грн.

Відповідно штрафна санкція передбачена п.41 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України у розмірі 10 відсотків від суми завищення від'ємного значення сум ПДВ, які і залишилися непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

До вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що проведеним аналізом наданих на перевірку первинних документів та даних бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 було встановлено реалізацію лісопродукції за цінами, що є нижчими від її собівартості.

Відповідно до наказу ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" від 09.01.2015 № 12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" (т.1, а.с.178-187) зі змінами та доповненнями (в редакції, яка була чинною до 01.10.2015):

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, у продаж та іншому вибутті оцінку їх здійснювати за методом середньозваженої вартості з періодичністю на кожен момент. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. Облік заготовленої лісопродукції здійснювати по знеособленому кубометру. Собівартість реалізованої лісопродукції визначати виходячи з вартості знеособленого кубічного метра лісопродукції за поточний місяць з урахуванням залишків на початок місяця.

Проведеним аналізом даних ЄРПН, податкових накладних, видаткових накладних, даних бухгалтерського обліку перевіряючими було встановлено, що на протязі січня - вересня 2015 року платником було реалізовано лісопродукцію за цінами, що є нижчими за собівартість знеособленого кубічного метра лісопродукції, проте, податкові накладні на перевищення собівартості над ціною продажу, як це передбачено у п.188.1 Податкового кодексу України не складалися та не реєструвалися в ЄРПН.

З метою отримання пояснень та копій підтверджуючих документів платнику було направлено запит від 29.09.2017 №4926/10/25-01-14-01-06, відповідь на який отримано 13.10.2017 вх. №3486/9 (вих. №1349 від 12.10.2017).

Також, у своїй відповіді від 13.10.2017 вх. №3486/9 (вих. №1349 від 12.10.2017) на запит ГУ ДФС у Чернігівській області, платник зазначив наступне: "...Обрахування собівартості підприємство проводить згідно "Методичних рекомендацій формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах державного агентства лісових ресурсів України", розроблених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні "Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку".

Витрати групуються за статтями калькуляції, які розроблені з урахуванням особливості технології та організації виробництва зокрема: сировина і матеріали; зворотні відходи; купівельні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; паливо і енергія на технологічні цілі; основна заробітна плата додаткова заробітна плата; відрахування на соціальні заходи; витрати на утримання і експлуатацію устаткування (в тому числі - послуги лісовозного транспорту на вивезенні деревини; витрати по у триманню, експлуатації та будівництву лісовозних доріг); загальновиробничі (цехові) витрати, витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за власні кошти; інші виробничі витрати.

Фактична собівартість лісопродукції визначається в розрахунку на знеособлений метр кубічний (м3) деревини. Пояснюється це тим, що весь перелік сортиментів виготовляється в єдиному технологічному процесі. Так як по кожному сортименту оцінюється декілька характеристик, це: порода, діаметр, розмір і кількість сучків, наявність і розмір гнилі і інші, то оцінка дається комплексна. Визначається базовий сортимент і розраховується калькуляція його ціни, присвоюється коефіцієнт 1. До інших сортиментів застосовується шкала цінових коефіцієнтів, яка дозволяє визначити співвідношення цін між сортиментами за породами, сортами, діаметрами та іншими параметрами лісопродукції по відношенню до базового...".

При цьому, у листі від 19.10.2017 (вх. від 20.10.2017) платником зазначено: ".. Лісозаготівельні роботи виконуються згідно сортиментної структури, яка складена на підставі "Сортиментные таблицы для таксации леса на корню" (під редакцією ОСОБА_6). Це вказує те, що в собівартості заготовленої деревини найбільше витрат припадає на заготівлю ділової деревини при мінімальних затратах на заготівлю дров паливних.

Плановим відділом підприємства, з метою аналізу формування собівартості виготовленої продукції та використання у подальшій роботі, видавався наказ про формування собівартості; випущеної продукції та собівартості реалізованої продукції.

Відповідно до наказу ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" від 30.12.2014 № 343 "Про ціни в 1-му кварталі 2015 року: "З 01.01.2015 ввести в дію прейскуранти цін на лісопродукцію франко-верхнього складу, лісопродукцію франко-нижнього складу і на продукцію деревообробки. При формуванні собівартості лісопродукції по нижньому складу враховувати собівартість верхнього складу, витрати на перевезення деревини до нижнього складу та витрати безпосередні на нижньому складі.

Затвердити на підприємстві цінові коефіцієнти співвідношення цін між сортиментами, породами, сортами, діаметрами та іншими параметрами лісопродукції по франко-верхньому складу, франко-нижньому складу. Довести цей наказ до бухгалтерії для формування цінових коефіцієнтів при розрахунку собівартості лісопродукції в розрізі сортиментів..."

Разом із своїми запереченнями платником надано накази директора ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" від 30.12.2014 № 343 "Про ціни в І кварталі 2015 року"; від 31.03.2015 № 83 "Про ціни в ІІ кварталі 2015 року"; від 30.06.2015 № 150 "Про ціни в III кварталі 2015 року" (т.1, а.с.152-177).

ОСОБА_4, як під час перевірки, так і під час розгляду заперечення відповідачем зазначено, що дані накази використовуються підприємством для визначення цін продажу лісопродукції на протязі відповідного кварталу, а не для визначення собівартості лісопродукції.

Собівартість заготовленої лісопродукції визначається підприємством відповідно до наказу від 09.01.2015 № 12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" (зі змінами та доповненнями), а саме - собівартість знеособленого кубічного метра деревини. А шкала коефіцієнтів використовується платником виключно для розрахунку ціни продажу того чи іншого виду виготовленої лісопродукції у відповідному періоді, а не для визначення його собівартості.

Так, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 відповідачем встановлено його завищення всього у сумі 9 772,00 грн.

Проведеним аналізом даних ЄРПН встановлено наявність трьох податкових накладних, які було зареєстровано у грудні 2016 року контрагентом ПП "Укрспецутиль" по взаємовідносинам з ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство", а саме: від 07.12.2016 № 1, від 08.12.2016 № 1, від 22.12.2016 № 1, кожна з яких на суму ПДВ 229,37 грн. Проведеним аналізом первинних документів, даних бухгалтерського обліку встановлено, що у грудні 2016 року ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" було отримано послуг та сплачено коштів на суму 1 376,21 грн, в т. ч. ПДВ – 229,37 грн. З метою встановлення обставин виникнення зазначених відхилень між даними платника щодо податкового кредиту та даними його контрагентів щодо їх податкових зобов’язань, платнику було направлено запит №4596/10/25-01-14-01-06 від 14.09.2017 щодо надання пояснень, отримано відповідь від 22.09.2017 вх. №8701/10.

Проведеним аналізом даних ЄРПН, наданих платником на перевірку первинних документів та відповідно до відповіді платника від 22.09.2017 вх.№8701/10 було встановлено, що зазначена розбіжність виникла за рахунок помилкової реєстрації контрагентом ПП "Укрспецутиль" податкових накладних від 08.12.2016 № 1 на суму ПДВ 229,37 грн, та від 22.12.2016 № 1 на суму ПДВ 229,37 грн. Також, відповідно до листа платника від 22.09.2017 вх.№8701/10: "...по ПП "Укрспецутиль" виникло завищення податкового кредиту на 458,74 грн. в результаті помилкового внесення контрагентом в ЄРПН податкових накладних..". Враховуючи вищенаведене, позивачем неправомірно сформовано суму податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом на загальну суму 459,00 грн.

Також, перевіркою правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 9 313,00 грн (п/н від 31.10.2016 №77//171 та п/н від 22.12.2016 №63//171) по взаємовідносин з ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" було встановлено, що із вказаним контрагентом було укладено Договір поставки №53/171 від 31.10.2016, відповідно до умов якого ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" (Продавець) зобов’язується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти в асортименті (дизельне пальне, бензини А-95) належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, а Покупець (ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство") зобов’язується оплачувати вартість товару на умовах цього договору та отримувати товар на АЗС. Передача товару здійснюється на підставі попередньо оплаченого покупцем рахунку-фактури. Відпуск товару покупцю здійснюється за умови пред’явлення та передачі покупцем або уповноваженим представником покупця талонів, скретч-карток оператору на АЗС в робочий час, встановлений на АЗС.

На думку ГУ ДФС у Чернігівській області, підтвердженням отримання ППМ на АЗС є наявність інформаційного чека, про що заперечує у своєму позові ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство".

При цьому, в ході проведення перевірки підприємством не надано документи, що підтверджують фактичне отримання дизпалива та бензину від ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" згідно договору, а саме чеків та заправочних відомостей, передбачених Інструкцією № 281 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами".

Також, відповідно до ухвали Соснівського районного суду Черкаської області у справі №712/2315/17 від 27.02.2017: Управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016250000000051, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2016 за фактом пособництва в ухиленні від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах, а також за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України.

Крім того, порушення викладене в пп.3.1.2.1 акту перевірки призвело до завищення залишку від'ємного значення (р.24) за червень 2015 року та завищення суми податку (суми ліміту реєстраційної суми) в СЕА ПДВ), на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначеної п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України. Завищення залишку від'ємного значення (р. 24) в податковій звітності з ПДВ за червень 2015 року становить 174 919,00 грн. (з урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки). Тому, штрафна санкція передбачена п.41 підр.2 розділу ХХ Податкового кодексу України у розмірі 10% від суми завищення від’ємного значення сум ПДВ, які залишилися непогашеним станом на 01.07.2015 в податковій звітності з ПДВ за червень 2015 року.

Відповідно на підставі вказаних висновків ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.11.2017: № 00003871400 та № 00003891400 (т.1 а.с.10-13), що є предметом даного спору, згідно заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.24) та згідно розрахунку до заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.33) в частині (№ 00003871400 в частині основного платежу 353 572,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 176 652,00 грн та № 00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 15 377,20 грн).

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, визначені пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.77 Кодексу, дотримано. Строки проведення виїзних перевірок, встановлені ст.82 Кодексу, не порушено.

Досліджуючи фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу.

Згідно п.181.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на протязі 2015 року), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни), за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Так, перевіркою визначено, що за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 15 070 115,00 грн. Водночас, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 встановлено їх заниження на загальну суму 387 133,00 грн.

При цьому суд встановив, що в частині взаємовідносин з ПП "Укрспецутиль" на суму 459,00 грн та в частині не врахованого уточнюючого розрахунку від 15.09.2015 № НОМЕР_1 на суму 12 198,00 грн (т.2 а.с.11), а також згідно розрахунку до заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.30,33), яким зменшено позовні вимоги на загальну суму 33 875 грн (21 174,00 грн основного платежу по реалізації ТМЦ нижче собівартості та штрафних санкцій у розмірі 10 587,00 грн) - податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 № 00003871400 в цій частині не оскаржується.

Також згідно розрахунку до заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.30,33) податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 № 00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 2 144,00 грн не оскаржується.

Отже, спір розглядається щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2017: № 00003871400 в частині основного платежу 353 572,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 176 652,00 грн та № 00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 15 377,20 грн,

При цьому щодо спірного питання реалізації підприємством лісопродукції за цінами, що є нижчими за собівартість знеособленого кубічного метра лісопродукції, суд зазначає про таке.

Відповідач стверджує, що на протязі січня - вересня 2015 року підприємством було реалізовано лісопродукцію за цінами, що є нижчими за собівартість знеособленого кубічного метра лісопродукції, проте, податкові накладні на перевищення собівартості над ціною продажу, як це передбачено у п. 188.1 Податкового кодексу України не складалися та не реєструвалися в ЄРПН.

ОСОБА_4, з таким висновком суд погодитись не може та вважає його протиправним, виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що в наказі позивача від 12.01.2015 № 12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" в п.2.11 "Витрати" визначено, що класифікацію витрат проводити у відповідності до вимог П(С) БО 16 "Витрати". Облік заготовленої лісопродукції здійснювати по знеособленому кубічному метру, але враховуючи особливий технологічний процес заготівлі лісопродукції в лісовому господарстві, та керуючись "Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 № 124".

Як вбачається з матеріалів справи на підприємстві видавалися накази від 30.12.2014 № 343 "Про ціни в І кварталі 2015 року"; від 31.03.2015 № 83 "Про ціни в ІІ кварталі 2015 року"; від 30.06.2015 № 150 "Про ціни в III кварталі 2015 року" (т.1, а.с.152-177), в яких зазначено, що при формуванні собівартості лісопродукції по франко-верхньому та франко-нижньому складах застосовувати цінові коефіцієнти співвідношення цін між сортиментами, породами, сортами, діаметрами та іншими параметрами, що відповідає вимогам "Методичних рекомендації з формування цін на лісопродукцію".

Підприємством на перевірку була надана інформація щодо ціни на лісопродукцію, де зазначена реалізаційна собівартість, розрахована згідно Методичних рекомендацій, і ціни реалізації, а також наказ від 30.12.2014 № 343 "Про ціни в І кварталі 2015 року", де зазначена виробнича собівартість і яка обліковується на бухгалтерському рахунку №90. ОСОБА_4, вказана інформація ревізором врахована не була, внаслідок чого відповідач дійшов помилкового висновку в частині використання платником шкали коефіцієнтів виключно для прорахунку ціни продажу того чи іншого виду лісопродукції у відповідному періоді, а не для визначення його собівартості.

При цьому, аналітичний облік витрат на виробництво ведеться за статтями витрат та видами робіт, послуг на рахунку 232 "Витрати по лісовому господарству" в журналі-ордері №5/1 не тільки на заготовку лісоматеріалів, а і на штучне та природне лісовідновлення; лісорозведення; полезахисне лісорозведення (за договорами); створення об'єктів постійної лісонасінної бази; лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів; будівництво доріг лісогосподарського призначення; заготівлі другорядних лісових матеріалів (живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів); здійснення побічних лісових користувань (заготівлі сіна, випасання худоби, заготівлі дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань); використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних, і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт, потреб мисливського господарства; лісогосподарські заходи, включаючи послуги по охороні і відтворенню диких тварин; охорона лісів від пошкоджень, самовільних прорубок тощо; заходи по боротьбі з шкідниками і хворобами лісу; заходи по охороні лісу від пожеж; заготівля деревини; лісовпорядкування та інші проектно-вишукувальні роботи; мисливство, відновлювання тварин і надання пов'язаних з ними послуг; інші виробництва (деревообробна, сільське господарство).

Крім вищевказаних видів робіт на рахунку 232 обліковується незавершене виробництво, до якого належить продукція, яка не пройшла всі стадії виробничого процесу, як то розкряжування, обрізка сучків, трелювання, сортування, штабелювання, биркування. Наприклад, на лісозаготівельних роботах до незавершеного виробництва підприємство відносить: ліс у трелях; ліс на лісосіці звалений; ліс на головному волоку непосортований.

В свою чергу, журнал-ордер № 5/1 не передбачає ведення виробничої собівартості кожного виду продукції, яка отримується після заготівлі та доведення до відповідного виду продукції. Але відповідно до виданих наказів ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" від 30.12.2014 № 343 "Про ціни в І кварталі 2015 року"; від 31.03.2015 № 83 "Про ціни в ІІ кварталі 2015 року"; від 30.06.2015 № 150 "Про ціни в III кварталі 2015 року" (т.1, а.с.152-177), виробнича собівартості в розрізі отриманих видів продукції ведеться в додатках до журналу-ордеру № 5/1; № 5/2 кожного місяця з застосуванням коефіцієнтів співвідношення цін між сортиментами в розрізі:

- ділова продукція;

- технологічна продукція;

- дров'яна деревина.

На рахунку 234 "інше виробництво" обліковуються витрати по розпилюванню колод на пиломатеріали, дошку, брус та інші вироби з дерева. На цьому рахунку підприємство обліковує витрати, які складаються з виробничої собівартості деревини, що склалась на місті її заготівлі (розрахована з застосуванням коефіцієнтів співвідношення цін між сортиментами), витрат на перевезення з розподілом найменування сортименту деревини, породи, сорту, діаметру та витрат на переробку.

З наведеного слідує, що підприємство самостійно встановлює норми облікової політики, які базуються на нормах П(С)БО з врахуванням специфіки галузі. В наказі "Про облікову політику" зазначаються загальні методи ведення обліку на підприємстві, а в доповнення до наказу видаються також поквартально Накази "Про ціни", які враховують ситуацію, що склалась на ринку реалізації необробленої та переробленої деревини.

Зазначені накази надавались в ході проведення перевірки, проте до уваги не приймалися. Зокрема, в додатку 13.1 до акту перевірки "Зведені дані щодо реалізації платником ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" ТМЦ за цінами, що є нижчими від собівартості ТМЦ" (т.1 а.с.55-73) наведений розрахунок співвідношення цін реалізації без ПДВ з собівартістю "Верхній склад" та "Нижній склад" та розрахунок ПДВ на перевищення собівартості над ціною постачання, який зроблено без урахування наказів, діючих на підприємстві.

Судом було встановлено, та відповідачем не оспорювалось, що в запереченнях до акту перевірки позивач детально довів як ведеться облік витрат на підприємстві, на яких рахунках бухгалтерського обліку обліковуються ці витрати, та стадії технологічного процесу заготівлі та переробки деревини" (т.1 а.с.78-82).

В результаті розгляду заперечень позивача до акту перевірки, відповідач частково задовольнив їх на суму 224 146,43 грн в частині збільшення суми ПДВ при реалізації тирси, сировини для розробки на вагонні стойки, штакетнику, пиломатеріалу необрізаного та каліброваного для обшивки вагонів, про що складено змінений додаток 13.1 до акту перевірки "Зведені дані щодо реалізації платником ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" ТМЦ за цінами, що є нижчими від собівартості ТМЦ" (т.1 а.с.83-92).

Позивачем також надано додаток 13.1 зроблений вже з урахуванням наказів від 30.12.2014 № 343, від 31.03.2015 № 83, від 30.06.2015 № 150 та з урахуванням коефіцієнтів співвідношень (порядок розрахунку наведений в поясненнях т.2 а.с.32).

Аналізуючи вказані додатки 13.1 можна дійти висновку, що собівартість знеособленого кубічного метра не допустимо порівнювати з ціною реалізації лісопродукції в розрізі порід, діаметрів, сортиментів, оскільки за заготівлю деревини підприємство сплачує заробітну плату своїм працівникам згідно "Комплексних норм виробітку, часу та витрати пального на рубки формування та оздоровлення лісів".

Суд зазначає, що в Податкового кодексу України ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів встановлені також з врахуванням сортиментної структури: за ділову та за дров'яну деревину.

Так, за один щільний кубічний метр великої ділової деревини ставка податку становить 309,20 грн, а за один щільний кубічний метр дров'яної деревини – 7,84 грн.

Як встановлено судом, позивач укладає договори з іншими суб'єктами господарської діяльності на заготівлю деревини. В додатках до цих договорів зазначаються розцінки за заготівлю деревини, та коефіцієнти, які використовуються до цих розцінок в залежності від заготовлених сортиментів. А отже, собівартість дров паливних і пиловника не може бути однаковою.

Таким чином, для розрахунку собівартості, яка обліковується на бухгалтерському рахунку № 90 "Собівартість реалізації" підприємство застосовує коефіцієнт співвідношення цін між сортиментами, породами, сортами, діаметрами і іншими параметрами, як того вимагають Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України".

Відповідно до п.14.2 вказаних рекомендацій, фактична собівартість лісопродукції калькулюється в розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини, без диференціації по розмірах, породах і сортах.

Тобто, підприємством коефіцієнти співвідношення цін між сортиментами, породами, діаметрами розраховуються згідно "Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України", і відповідно, не порушує цим п.181.1 ст.188 Податкового кодексу України, так як формування собівартості випущеної продукції проводиться на підприємстві відповідно до діючого законодавства, а саме (Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 №124 та національних Стандартів щодо ведення бухгалтерського обліку.

Щодо висновків ГУ ДФС у Чернігівській області про неправомірне формування суми податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" при отриманні ППМ на АЗС без підтверджуючих касових чеків, на загальну суму 9 313,00 грн. в т. ч. за жовтень 2016 року на 4 740,00 грн, за грудень 2016 року 4 573,00 грн, чим порушено п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (п.200.2 ст.200 Кодексу).

При цьому пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

ОСОБА_4 на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Кодексу).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд зазначає, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. В силу вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" було укладено Договір поставки від 31.10.2016 №53/171, відповідно до умов якого ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" (Продавець) зобов’язується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти в асортименті (дизельне пальне, бензини А-95) належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, а Покупець (ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство") зобов’язується оплачувати вартість товару на умовах цього договору та отримувати товар на АЗС. Передача товару здійснюється на підставі попередньо оплаченого покупцем рахунку-фактури. Відпуск товару покупцю здійснюється за умови пред’явлення та передачі покупцем або уповноваженим представником покупця талонів, скретч-карток оператору на АЗС в робочий час, встановлений на АЗС.

Підприємством були надані на перевірку первинні документи (абзац 3 ОСОБА_3), а також додатково надані документи, які на думку позивача, підтверджують отримання від ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" та використання в господарських цілях пального бензин А-95 та Дизпалива Energy за довірчими документами (скретч-картками) на загальну суму 55 875,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, списання ПММ на підприємстві проводилося згідно затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (із змінами і доповненнями) за визначеним кілометражем в подорожніх листах згідно показань спідометрів автомобілів.

Тобто, надані документи у тому числі договір, видаткові накладні, платіжні доручення, звіти про рух нафтопродуктів по складу, відомості з обліку талонів, подорожні листи тощо, мають силу документів, які підтверджують господарські операції фактично здійсненими та складеними з метою реального настання правових наслідків.

ОСОБА_4, на думку відповідача, з якою погоджується суд, в даній ситуації підтвердженням отримання ППМ на АЗС є наявність інформаційного касового чека.

Згідно Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або. у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (далі - Правила №1442) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток).

В ході проведення перевірки підприємством не надано документи, що підтверджують фактичне отримання дизпалива та бензину від ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" згідно договору, а саме чеків та заправочних відомостей, передбачених Інструкцією № 281 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами".

З аналізу вищевикладеного вбачається, що оператор АЗС після завершення відпуску товару покупцю або його уповноваженому представнику зобов’язаний видати інформаційний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару, що відповідно і підтверджує фактично отримане пальне та засвідчує реальність здійсненої господарської операції. В свою чергу надані платником податкові накладні, видаткові накладні, ні яким чином не підтверджують товарність таких відносин, а лише вказують на їх декларування. Крім того, надані позивачем до суду, подорожні листи, не підтверджують факт використання, саме придбаного у ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" пального.

Водночас, на увагу не заслуговують посилання відповідача щодо наявності кримінального провадження від 21.10.2016 № 32016250000000051, оскільки в даному провадженні відсутній вирок суду, а винні особи не встановлені. Відповідно порушення в установленому законодавством порядку не підтверджені. Крім того, зазначене кримінальне провадження не охоплює періоди, в яких відбувалася закупівля пального за довірчими документами у контрагента позивачем. ОСОБА_4, зазначений висновок жодним чином не впливає на правомірність висновку щодо відсутності документів, що підтверджують фактичне отримання дизпалива та бензину від ТОВ "ОСОБА_4 Плюс", що є самостійною підставою для визнання суми, визначеної у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, правомірною.

Отже, враховуючи викладене, суд встановив, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.11.2017 № 00003871400, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі основного платежу 387 133,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 193 568,00 грн і оскаржене в частині визначення основного платежу у розмірі 353 572,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 176 652,00 грн - належить скасувати в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 343 989,00 грн (387 133,00 грн - 459,00 грн - 12 198,00 грн - 21 174,00 грн – 9 313,00 грн) та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 171 994,50 грн (193 568,00 грн – 230,00 грн – 6 099,00 грн - 10 587,00 грн – 4 657,00 грн)

Відповідно податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.11.2017 № 00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 15 377,20 грн, за реалізацію лісопродукції за цінами, що є нижчими за собівартість знеособленого кубічного метра лісопродукції, також є протиправним, як похідне і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як передбачено ч.3 вказаної статті, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно позивачу належить відшкодувати судові витрати у розмірі 7 970,41 грн (343 989,00 грн + 171 994,50 грн + 15 377,00 грн) х 1,5%).

Керуючись ст. ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24.11.2017 № 00003871400 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 343 989,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 171 994,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24.11.2017 № 00003891400 в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 15 377,00 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) на користь Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" (вул. Губернська, 15а, м.Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 00993538) 7 970,41 грн (сім тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 41 коп) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 07 лютого 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк