Постанова № 72063064, 06.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.02.2018 р. справа №820/6717/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом ПАТ «Перший український міжнародний банк» до Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради – ОСОБА_1 про 1) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 28.11.2017р. №38382553; 2) зобов'язання зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження скасування запису про право власності за №9993754 на нерухоме майно за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Пушкарівська, буд. №25,-

встановив:

Позов був поданий поштою, надійшов до канцелярії суду 29.12.2017 р. Рішення про відкриття провадження у справі було прийнято 03.01.2018 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 02.02.2018 р.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що у силу діючого рішення суду по цивільній справі державний реєстратор повинен внести до реєстру запис про скасування державної реєстрації прав. Стверджував, що спірна відмова не відповідає закону.

Відповідачі, Департамент державної реєстрації Харківської міської ради та державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради – ОСОБА_1, з поданим позовом не погодились.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначили, що подані для проведення реєстраційної дії документи не давали підстав для внесення до реєстру запису про скасування державної реєстрації прав. Стверджували, що спірна відмова відповідає закону.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 28.11.2017 р. позивач письмовою заявою звернувся до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно з приводу скасування запису Державного речових прав на нерухоме майно №9993754 на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19.04.2017 р. по справі №639/2485/16-ц.

Рішенням від 28.11.2017 р. №38382553 владний суб’єкт відмовив у скасуванні запису.

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для винесення рішення владний суб’єкт обрав положення п.п. 4, 5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 р. №1127; далі за текстом – Порядок №1127), а фактичною підставою послугувало судження владного суб’єкта про те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміни, припинення речових прав, а також про наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема і ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) та ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.) спірного рішення владного суб’єкта, суд відмічає, що правовідносини з приводу проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Абзацом 1 ч. 2 ст. 26 означеного закону передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З наведеної норми закону слідує, що запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру у разі: 1) скасування судом рішення про державну реєстрацію прав, 2) скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, 3) скасування судом скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, 4) у випадку п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Звертаючись до органу державної реєстрації речових прав, заявник просив про внесення запису до Державного реєстру на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19.04.2017 р. по справі №639/2485/16-ц.

З тексту цього судового акту випливає, що ПАТ «Перший український міжнародний банк» у порядку цивільного судочинства заявив вимоги: 1) визнати недійсним нікчемний правочин у формі договору купівлі-продажу від 11.06.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; 2) визнати недійсним договір дарування від 23.06.2015 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; 3) визнати недійсним договір іпотеки від 13.07.2015 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Всі перелічені вимоги стосувались одного об’єкта нерухомого майна – житлового будинку з надвірними будівлями, реєстраційний номер 17655149, загальною площею 111,8 кв.м., жилою площею 83,2 кв.м., за адресою: місто Харків, вул. Пушкарівська, буд. №25.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 19.04.2017 р. по справі №639/2485/16-ц були визнані недійсними договір дарування від 23.06.2015 р. та договір іпотеки від 13.07.2015 р.

Позов в частині договору купівлі-продажу від 11.06.2015р. було залишено без задоволення, але виключно з мотиву нікчемності спірного договору згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», що не потребує постановлення окремого судового рішення про визнання договору недійсним, адже такий договір є недійсним у силу закону.

Отже, рішенням суду надана юридична оцінка відповідності закону договору купівлі-продажу від 11.06.2015 р. з приводу об’єкта нерухомого майна – житлового будинку з надвірними будівлями, реєстраційний номер 17655149, загальною площею 111,8 кв.м., жилою площею 83,2 кв.м., за адресою: місто Харків, вул. Пушкарівська, буд. №25, у спосіб визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У силу ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки райсудом договір купівлі-продажу від 11.06.2015 р. визнано нікчемним, то цей правочин є недійсним у силу закону, а згадана обставина рівнозначна утраті юридичної сили документом, на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав, що є визначеною ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обставиною для внесення до Державного реєстру запис про скасування державної реєстрації прав.

Оцінивши наявні у справ і документи в їх сукупності за правилами ст. ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт повинен був урахувати визначені законом юридичні наслідки нікчемності правочину та повне співпадіння об’єкту нерухомості (а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, реєстраційний номер 17655149, загальною площею 111,8 кв.м., жилою площею 83,2 кв.м., за адресою: місто Харків, вул. Пушкарівська, буд. №25) за усіма оскарженими у межах цивільної справи №639/2485/16-ц правочинами.

Проте, перелічені обставини були залишені владним суб’єктом поза увагою, в тексті спірного рішення відображення не знайшли, відповідно юридичній оцінці не піддавались.

За таких обставин, спірне рішення владного суб’єкта не може бути визнано судом таким, що узгоджується з законом, унаслідок чого підлягає скасуванню.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

З огляду на ч. 6 т. 7 КАС України суд вважає за необхідне поширити приписи наведеної норми на спірні правовідносини, що виключає винесення окремого рішення про обтяження владного суб’єкта обов’язком повернутись до неправильно вирішеного питання, оскільки такий юридичний наслідок прямо передбачений спеціальним законом.

За таких обставин, владний суб’єкт зобов’язаний на виконання даного рішення суду автоматично поновити розгляд заяви банку і при реалізації управлінської функції взяти до уваги приписи абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог в частині скасування спірного рішення владного суб’єкта.

При цьому, суд повторно звертає увагу владного суб’єкта на приписи абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, згідно з яким якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 28.11.2017р. №38382553

У решті вимог позов – залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Сліденко А.В.