Постанова № 72062911, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №243/7465/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 1 грудня 2017 року (повний текст складено 1 грудня 2017 року в м. Лиман) у справі № 243/7465/17 (суддя в 1 інстанції - Бікезіна О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області (далі - Управління) про визнання бездіяльності та рішення щодо припинення виплати пенсії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позивних вимог зазначив, що з 2010 року здобув право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, яке видане Пенсійним фондом України 03.03.2010. З 2010 року по липень 2014 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Горлівки. З березня 2016 року в зв'язку з проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, ОСОБА_1, як внутрішньо переміщена особа, став на облік до Управління, де отримував пенсію до жовтня 2016 року. Потім пенсійні виплати на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ Ощадбанк припинилися з невідомих йому причин.

Вважає, що підстав для припинення виплати пенсії не має, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі: визнати протиправною бездіяльність Управління, яка полягає в невиплаті, починаючи з жовтня 2016 року, пенсії; визнати протиправним та скасувати рішення Управління області про припинення виплати пенсії; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії, нарахувати пенсію та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з жовтня 2016 року включно, а також утриматися від подальшого припинення виплати пенсії.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року на підставі клопотання представника позивача ОСОБА_2 адміністративну справу направлено для розгляду за підсудністю Краснолиманському міському суду Донецької області.

До Краснолиманського міського суду Донецької області справа надійшла 18 жовтня 2017 року.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 1 грудня 2017 року у справі № 243/7465/17 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 жовтня 2016 року.

Розпорядження Управління про припинення виплати пенсії від 02.10.2016 - скасовано.

Зобов'язано Управління поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, з 01 жовтня 2016 року на той же банківський рахунок, на який пенсія йому перераховувалась до вересня 2016 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), оскільки з жовтня 2016 року позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Суд також звернув увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Також, в даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) , підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, права позивача порушені не буди, у зв'язку з чим в задоволенні позову про визнання бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії апелянт вважає, що позивачу слід відмовити.

Від жодного учасника справи не надійшло клопотань щодо розгляду апеляційної скарги за його участі. З огляду на приписи пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, отримує пенсію за віком, що підтверджено Пенсійним посвідченням, серія НОМЕР_2, виданого Пенсійним фондом України (а. с. 5).

Позивача було взято на облік в Управління, де він отримував пенсію, що підтверджується довідкою Управління від 08 вересня 2017 року № 2442/03 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії (а.с. 43).

Згідно вказаної довідки ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року перебував на обліку в Управління та отримував пенсійні виплати. Пенсія позивачу була виплачена по вересень місяць 2016 року включно (а.с.43).

З 01 жовтня 2016 року виплату пенсії позивачу було припинено на підставі Розпорядження начальника Управління від 02 жовтня 2016 року "до з'ясування" (а.с.42).

З письмових заперечень відповідача конкретної причини припинення виплати пенсії позивачу не зазначено, містяться лише посилання на Постанови КМУ, що регулюють виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій (а.с.40-41).

Таким чином, судом з достовірністю встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, перебуває на обліку у Управлінні та отримує пенсію за віком. З 1 жовтня 2016 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу з 1 жовтня 2016 року, на підставі Розпорядження начальника Управління від 02 жовтня 2016 року "до з'ясування".

Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управлінням прийнято Розпорядження про припинення виплати пенсії позивачу з 01.10.2016 до з'ясування.

В письмових поясненнях відповідач посилається на застосування пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, зазначаючи також приписи Закону № 1706-VII.

Однак, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця. Зміна місця проживання не свідчить про те, що призначення пенсії відбулось на підставі недостовірних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з жовтня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, в тому числі шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплату позивачу пенсію за віком та виплатити заборгованість за період, починаючи з 1 жовтня 2016 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 1 грудня 2017 року у справі № 243/7465/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 7 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

Т.Г.Гаврищук