Постанова № 72062864, 29.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 січня 2018 р. Справа № 820/837/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівській Н.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Балановського О.О.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду 25.02.2016 року звернувся ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку виплат в сумі 100179,43 грн..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2018 року проведено заміну первинного відповідача Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області на належного відповідача Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач в день звільнення - 17.03.2014 року, не виплатив позивачу вихідну допомогу, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до законодавства у розмірі 262211,60 грн. враховуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити посилаючись на зміст обґрунтувань адміністративного позову та зміст ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 року.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі посилаючись на зміст відзиву проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Судом постановлено: Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області компенсацію за затримку виплат у сумі 95907,68 грн..

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року апеляційна скарга Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області задоволена, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року по справі 820/837/16 скасована.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року скасовано, справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року адміністративна справа № 820/837/16 прийнята до розгляду.

Як встановлено судовим розглядом, позивач 17.03.2014 року звільнений з посади начальника відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу № 10-К від 17.03.2014 року (а.с. 14).

Під час звільнення та розрахунку відповідачем з ОСОБА_1 по заробітній платі, встановлено, що останній розрахувався по заробітній платі не в повному обсязі.

З діловодства адміністративного суду встановлено, що 15 червня 2015 року Харківський окружний адміністративний суд розглянувши справу № 820/1409/15, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Харківській області виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. В іншій частині відмовлено.

Вищевказана постанова залишена без змін ухвалами Харківського апеляційного суду від 21.09.2015 та Вищого адміністративного суду від 18.11.2015 року.

Харківським окружним адміністративним судом 09.10.2015 року видано виконавчий лист по справі № 820/1409/15, внаслідок чого відкрито провадження у справі ВП № 49094822.

Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області 01.02.2016 року зараховано на вказані позивачем банківські реквізити у заяві про відкриття виконавчого провадження грошові кошти вихідної допомоги в розмірі 10 посадових окладів у сумі 11680,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 115 наявним в матеріалах справи.

Таким чином, рішення суду № 820/1409/15 виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом, у зв'язку з чим державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49094822 від 30.03.2016 року (а.с. 36).

З вищенаведеного вбачається та не спростовується позивачем по справі, що ОСОБА_1 після вирішення судом спору на його користь отримано належні при звільненні суми, лише 01.02.2016 року, хоча звільнений - 17.03.2013 року, але не отримав зазначене в ст. 117 КЗпП України відшкодування в розмірі середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум.

Окремо суд зазначає, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, підставами скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року стали наступні висновки Вищого адміністративного суду України.

При винесенні ухвали від 08.11.2017 року Вищий адміністративний суд України послався на правову позицію, що висловив Верховний Суд України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-114цс13, в якій наведений механізм обчислення розміру відшкодування за час затримки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 33 Закону України "Про державну службу", заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Законом України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 року по справі № 820/1409/15 зобов'язано Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Харківській області виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищезазначеного, суд вказує на те, що вищезазначеним рішенням підтверджено факт не виплати позивачу всіх сум, що належать йому на час звільнення, а саме не виплаченої вихідної допомоги, які належали позивачу до виплати.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Суд зазначає, що оскільки вина відповідача була доведена судовим рішенням, тому є підстави для застосування положень ст.ст. 116 та 117 КЗпП України.

Поряд із цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 30.05.2000 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією відповідно на 24.

Тобто, як вбачається з довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", що надбавки, премії та виплати за період з 01.03.2012 до 28.02.2014 становили у сумі 55066,80 грн. (а.с. 17-18).

Згідно довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 17.03.2014 року, заробітна плата ОСОБА_1 станом на 17.03.2014 року становить: посадовий оклад - 1451,00 грн., надбавка за ранг (11 ранг) 70,00 грн., надбавка за вислугу років (30%) (за стаж державної служби 21 рік та 6 місяців) 456,30 грн. (а. с. 16).

Беручи до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 30.05.2000 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір заробітної плати позивача склав: основні виплати - 1977,30 грн., додаткові виплати - 55066,80 грн./24 міс. = 2294,45 грн., таким чином разом 1977,30 грн. + 2294,45 грн. = 4271,75 грн..

Позивач звільнений з 17.03.2014 року, а остаточний розрахунок проведений 01.02.2016 період затримки виплати складає: з 18.03.2014 року по 31.01.2016 року, а саме: за березень 2014 рік - 14 днів, за квітень - грудень 2014 - 9 місяців, за 2015 рік - 12 місяців, за січень 2016 рік - 1 місяць. Разом 22 місяці, 14 днів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що компенсація за затримку виплати складає за березень 2014 року 1929,18 грн. (4271,75/31 днів*14) та 93978,5 грн. (4271,75 грн. * 22 міс. ), тобто разом 95 907,68 грн..

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги зміст наведеної норми суд приходить до висновку про врахування правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-114цс13.

Згідно з розрахунком наведеним у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-114цс13 та правовою позицією до нього, суд зазначає про розрахунок в наступному вигляді. Розмір заробітної плати позивача становив 4271,75 грн., сума заборгованості невиплаченої заробітної плати склала 11680,55 грн., що в свою чергу становить 273,4 % від середньої заробітної плати.

Середній заробіток позивача за час затримки становить 95907,68 грн., враховуючи принцип справедливості та співмірності стягненню підлягають кошти в сумі 262211,60 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене положення, правову позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-114цс13 та факт відсутності з боку позивача про уточнення позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом задоволення позовних вимог у вигляді стягнення кошти в сумі 262211,60 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідач жодними чином не довів правомірності своїх дій, а тому суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області про стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області (61166, м. Харків, пр-т Науки, 40, 6 поверх, код ЄДРПОУ 40324829) компенсацію за затримку виплат в сумі 262211 (двісті шістдесят дві тисячі двісті одинадцять) гривень 43 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.02.2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.