Постанова № 72062843, 06.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.02.2018 р. справа №820/6706/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про 1) визнання протиправною бездіяльності стосовно невидачі документу (довідки) про заробітну плату за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески; 2) зобов'язання видати ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) документ (довідку) про заробітну плату станом на 01.10.2017р. за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески за посадою, з якої ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до постанов КМУ №657 від 30.08.2017р., №505 від 31.05.2012р.)"; 3) подання звіту про виконання судового рішення, -

встановив:

Позов був поданий безпосередньо до канцелярії суду 29.12.2017 р. Рішення про відкриття провадження у справі було прийнято 03.01.2018 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 02.02.2018 р.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що громадянин має право на одержання від органу проходження публічної служби документу з приводу розміру заробітної плати (грошового забезпечення) працівника за посадою, відповідною тій, звідки відбулось звільнення громадянина.

Відповідач, Прокуратура Харківської області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що заявник просив надати не вже існуючу (тобто раніше створену) публічну інформацію, а створити нову. Окрім того, стверджував, що призначені колишнім працівниками органів прокуратури пенсії відповідно до п. 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII, Закону України від 28.12.2014 р. №76-VIII, діючого Закону України «Про прокуратуру» підлягають перерахунку у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. Наполягав, що відсутність такого порядку, утрата чинності підзаконним нормативно-правовим актом з питання видачі довідок про заробітку плату для перерахунку пенсій колишнім державним службовцем унеможливлює реалізацію громадянином права на перерахунок розміру призначеної пенсії.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що письмовою засвою від 16.11.2017 р. позивач звернувся до відповідача з приводу одержання документа про розмір оплати праці станом на 01.10.2017 р. за посадою начальника відділу прокуратури області. Окрім того, позивач просив надати відомості про розмір заробітку з урахуванням фактично одержаних саме ним виплат і умов праці, які існували на день звільнення позивача з посади начальника відділу прокуратури області. Розмір заробітку позивач просив указати з урахуванням постанов КМУ від 31.05.2012 р. №505 та від 30.08.2017 р. №657.

Листом від 19.12.2017 р. №18-63-17 владний суб'єкт відмовив у задоволенні прохання заявника.

Як з'ясовано судом, підставами для цього послугували судження про неможливість перегляду розміру пенсії, призначеної заявнику як колишньому працівнику органу прокуратури.

Перевіряючи вчинену владним суб'єктом відмову на відповідність закону, зокрема, і ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) та ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.), суд відзначає, що правовідносини з приводу практичної реалізації особою права на звернення до органу державної влади унормовані, насамперед, приписами ст. 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію».

Оскільки інформація про оплату праці особи, котра проходить публічну службу у силу ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не підлягає обмеженню і за минулі періоди діяльності вже є наявною у розпорядника публічної інформації - органу проходження публічної служби, то суд не знаходить підстав для визнання правомірною спірної відмови у цілому.

Посилання владного суб'єкта на положення п. 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII, Закону України від 28.12.2014 р. №76-VIII, діючого Закону України «Про прокуратуру» не можуть бути взяті судом до уваги, позаяк норми перелічених актів законодавства стосуються правовідносин з приводу визначення розміру пенсії, а спір по справі склався з приводу розгляду звернення громадянина відносно розміру оплати праці публічного службовця.

При цьому, питання призначення та перерахунку пенсії не входять до компетенції органів прокуратури України, а відтак, у силу ч. 2 ст. 19 Конституції України не можуть братись до уваги прокуратурою області розгляду звернення громадянина відносно розміру оплати праці публічного службовця - керівника підрозділу прокуратури області.

Утрата чинності підзаконним нормативно-правовим актом з питання видачі довідок про заробітку плату для перерахунку пенсій колишнім державним службовцем також не може бути кваліфікована судом як законна підстава для відмови у видачі на запит громадянина письмового документу відносно розміру оплати праці публічного службовця - керівника підрозділу прокуратури області, позаяк законом не передбачено обов'язкової форми цього документу.

Таким чином, суд вважає, що письмовий запит заявника від 16.11.2017 р. підлягав задоволенню прокуратурою області за епізодом письмового документу відносно розміру оплати праці станом на 01.10.2017 р. публічного службовця - керівника підрозділу прокуратури області.

За таких обставин, у цій частині за відсутності визначених законом перешкод владного суб'єкта слід обтяжити обов'язком видати письмовий документ відносно розміру оплати праці станом на 01.10.2017 р. публічного службовця - керівника підрозділу прокуратури області.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд зважає, що звернувшись до прокуратури області, заявник висловив бажання, згідно з яким до одержаних ним виплат мають бути додані нові виплати особі, котра станом на 01.10.2017 р. працює на відповідній посаді у штаті прокуратури області, а також виплати з урахуванням постанов КМУ від 31.05.2012 р. №505 та від 30.08.2017 р. №657.

У частині даного епізоду суд не знаходить підстав для задоволення позову, адже такого порядку дій владного суб'єкта законом не передбачено, інформація за цією позицією є дійсно новою і може бути створена розпорядником публічної інформації шляхом проведення арифметичних розрахунків у бажаному для заявника порядку, за бажаною для заявника процедурою та складовими елементами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, адже одержавши письмове звернення громадянина від 16.11.2017 р. не видав письмового документу відносно розміру оплати праці станом на 01.10.2017 р. публічного службовця - керівника підрозділу прокуратури області.

За рештою позицій вчинена прокуратурою області відмова узгоджується по суті з вимогами закону, а відтак, не може бути визнана неправомірною незалежно від дійсних мотивів владного суб'єкта.

Підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 1 ст. 382 КАС України суд не знаходить.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати неправомірною викладену у листі від 19.12.2017 р. №18-63-17 відмову прокуратури Харківської області в наданні на заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження - 61129, АДРЕСА_1) від 16.11.2017 р. письмового документу відносно розміру оплати праці станом на 01.10.2017р. публічного службовця - керівника підрозділу прокуратури області.

Зобов'язати прокуратуру Харківської області (місцезнаходження - 61001, Харківська область, місто Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. №4; ідентифікаційний код 02910108) видати за заявою ОСОБА_1 (місцезнаходження - 61129, АДРЕСА_1) від 16.11.2017 р. письмовий документ відносно розміру оплати праці станом на 01.10.2017 р. публічного службовця - керівника підрозділу прокуратури області.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення судового рішення у повному обсязі, а набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Сліденко А.В.