Рішення № 72062336, 06.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуь справа № 813/2283/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Новак Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказу,-

Встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказу.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновок відповідача про такі порушення зі сторони ОСОБА_1 базується на тому, що позивач як голова комісії з інвентаризації кримінальних проваджень (справ) неналежно провела 19.01.2016 таку інвентаризацію та надала недостовірну інформацію щодо відсутності ряду кримінальних проваджень (справ). Дисциплінарне стягнення на позивача відповідачем накладено 16.03.2017 за наказом № 849, тобто зі спливом більше ніж календарного року з часу вчинення порушення, що не відповідає ч. 3 ст. 16 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Відображення факту відсутності певних проваджень (а також їх подальше віднайдення) саме по собі не покладає відповідальність на голову чи членів інвентаризаційної комісії, чи на особу, яка затверджує акт інвентаризації. Протиправним було б на думку позивача не відображення дійсного стану та вказання фактично відсутніх кримінальних проваджень як наявних. Покладення на ОСОБА_3 відповідальності за виявлення фактичного стану речей щодо наявності та обліку кримінальних проваджень (після її призначення на відповідну посаду в новому підрозділі) є необгрунтованим. Просить позов задовольнити.

18 липня 2017 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду провадження у даній справі зупинено до отримання витребуваних доказів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 поновлено провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач 30.01.2018 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

01.02.2018 Позивач через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог та повернення частини сплаченого судового збору у зв’язку із зменшенням позовних вимог.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву суду не надав та жодних клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.9. ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Наказом Управління МВС України у Львівській області від 12.12.1995 № 538о/с була призначена на посаду дізнавача в Бориславському міському відділі УМВСУ та в подальшому займала в цьому ж підрозділі посади дізнавача, дільничного інспектора міліції, слідчого, старшого слідчого.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 30.01.2013 № 19о/с позивача призначено на посаду першого заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Бориславського міського відділу ГУМВС України у Львівській області.

Наказом ГУМВС від 31.05.2013 №221о/с позивачу було присвоєне спеціальне звання підполковник міліції.

Наказом ГУНП у Львівській області від 07.11.2015 № 1о/с ОСОБА_2, за її заявою, в порядку переатестації була прийнята до лав Національної поліції відповідно до п.п. 9,12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та призначена на посаду заступника начальника відділу-начальника слідчого відділення ОСОБА_4 відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області з присвоєнням спеціального звання підполковника поліції.

Наказом від 01.12.2016 № 473о/с, у зв'язку з організаційно-штатними заходами, ОСОБА_2 була призначена на посаду заступника начальника ОСОБА_4 відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.04.2017 № 288о/с «По особовому складу» ОСОБА_3 призначено на посаду слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП, на час відпустки для догляду за дитиною капітана поліції ОСОБА_5

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.03.2017 №849 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ОСОБА_4 ГУНП» за неналежне проведення інвентаризації кримінальних справ (проваджень) за 2015 рік, що виразилося у наданні до СУ ГУНП недостовірної інформації щодо відсутності (втрати) ряду кримінальних справ та невжиття невідкладних заходів протягом 2016 року щодо відшукання кримінальних справ, які значаться як втрачені, у ОСОБА_4 ГУНП, що в свою чергу призвело до викривлення та подання недостовірної і неперевіреної інформації до Головного слідчого управління НП України, порушення службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині, що регламентують діяльність поліції, на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з посади та зменшено щомісячну премію у розмірі 10% терміном на один місяць.

Із вказаним наказом від 16.03.2017 №849 позивач була ознайомлена лише 20.06.2017.

Не погодившись із наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.03.2017 №849 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ОСОБА_4 ГУНП» ОСОБА_2 оскаржила його до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII ) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України).

Відповідно до положень ст.ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби”.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктом 6 частиною 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Таким чином, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що виразилось у наданні до СУ ГУНП недостовірної інформації щодо відсутності (втрати) ряду кримінальних справ та невжиття невідкладних заходів протягом 2016 року щодо відшукання кримінальних справ, які значаться як втрачені, у ОСОБА_4 ГУНП, що в свою чергу призвело до викривлення та подання недостовірної і неперевіреної інформації до Головного слідчого управління НП України, порушення службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині, що регламентують діяльність поліції.

Так, у висновку службового розслідування зазначено, що у 2016 році під час проведення щорічної інвентаризації кримінальних справ та кримінальних проваджень у СВ ОСОБА_4 ГУНП у Львівській області не було встановлено місцезнаходження 658 кримінальних справ та 18 кримінальних проваджень.

29.07.2016 за вказаним фактом СУ ГУНП у Львівській області призначено та проведено службове розслідування за результатами розгляду узагальнення результатів інвентаризації кримінальних проваджень (справ). Відповідно із базою даних ОСОБА_6 - 161 кримінальних справ скеровано до суду в порядку ст. 232 КПК України ( ред. 1960 р.) в період з 1998 по 2012 роки, 75 кримінальних справ скеровано до суду з клопотанням про закриття, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Крім цього 86 кримінальних справ відшукано в архіві ОСОБА_4 ГУНП, 66 кримінальні справи помилково вказані в акті, як втрачені, хоча фактично є у наявності та зазначені у акті інвентаризації як наявні. 14 кримінальних справ внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 5 кримінальних справ скеровано для подальшого розслідування до інших підрозділів (згідно супровідних листів), 7 кримінальних справ у списку втрачених - продубльовані. Таким чином у ході службового розслідування не встановлено місцезнаходження 243 кримінальних справ, тобто планова інвентаризація у кримінальних проваджень (кримінальних справ) ОСОБА_4 ГУНП у Львівській області у 2016 році проведена неналежно. Заступником начальника- начальником СВ ОСОБА_4 ГУНП ОСОБА_7 із порушенням вимог «Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень, висвітлено в акті інвентаризації відсутність 658 кримінальних справ, що не відповідає дійсності, так як частина кримінальних скерована до суду, частина відшукана у архіві ОСОБА_4 ГУ Львівській області. Одночасно, начальника СВ ОСОБА_4 ОСОБА_3 за результатами службового розслідуваннязобов'язано провести повторну інвентаризацію кримінальних про (справ), для встановлення місцезнаходження 243 кримінальних справ, у випадку встановлення втрати, вжити заходів щодо їх відновлення.

Так як керівництвом СВ ОСОБА_4 ГУНП у Львівській не вжито заходів щодо встановлення місцезнаходжень кримінальних справ чи їх відновлення в слідчому управлінні ініційовано ГУНП у Львівській області 23 грудня 2016 року проведено повторне службове розслідування.

Матеріали службового розслідування за вих. №11623/02/16/16 за вказаним фактом скеровано у слідче управління прокуратури Львівської області для надання правової оцінки діям посадових осіб ОСОБА_4 ГУНП у Львівській області, які допустили втрату кримінальних справ та прийняття рішення щодо них у відповідності до вимог чинного законодавства.

27.01.2017 прокуратурою Львівської області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженні № 42017140000000028, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

03 лютого 2017 року у слідчому управлінні ГУНП у Львівській області ініційовано проведення службового розслідування за фактом неналежного проведення інвентаризації ОСОБА_4 у 2016 році.

Відповідно до Висновку службового розслідування від 27.02.2017 за неналежне проведення інвентаризації кримінальних справ (проваджень) за 2015 рік, що виразилося у наданні до СУ ГУНП недостовірної інформації щодо відсутності (втрати) ряду кримінальних справ та невжиття невідкладних заходів протягом 2016 року щодо відшукання кримінальних справ, які значаться як втрачені, у ОСОБА_4 ГУНП, що в свою чергу призвело до викривлення та подання недостовірної і неперевіреної інформації до Головного слідчого управління НП України, порушення службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині, що регламентують діяльність поліції, рекомендовано на ОСОБА_3 накласти дисциплінарне стягнення - звільнення з посади та зменшити щомісячну премію у розмірі 10% терміном на один місяць.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що з моменту скоєння дисциплінарного проступку минуло більш як сім місяців (інвентаризацію кримінальних проваджень (справ) проведено 19.01.2016, а перше службове розслідування було проведено 29.07.2016), суд дійшов до висновку про неправомірність накладення дисциплінарного стягнення.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що покладення на ОСОБА_3 відповідальності за виявлення фактичного стану речей щодо наявності та обліку кримінальних проваджень (після її призначення на відповідну посаду в новому підрозділі) є необгрунтованим.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

Проте, ні у висновку службового розслідування, ні у спірному наказі не зазначено яка шкода була заподіяна позивачем внаслідок допущених ним порушень, чим це підтверджується, не вказано, що характеризує проступок позивача саме з найтяжчої сторони, враховуючи те, що згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, дотримання вказаних вимог закону не було підтверджено відповідачем, хоча такі обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури накладення стягнення.

Відповідно до нормативних документів, які регламентують питання проведення інвентаризації кримінальних проваджень (Інструкція з організації обліку та руху кримінальних проваджень, затвердженої наказом МВС України від 06.08.2012 №681, Інструкція з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 №296) передбачено можливість виявлення фактів відсутності кримінальних проваджень, що власне і є метою інвентаризації, яка має завданням не допускати і виявляти можливе незаконне знищення чи втрату проваджень.

Згідно з п. 6.1 розд. 6 Інструкції №681, «під інвентаризацією кримінальних проваджень у цій Інструкції розуміється діяльність уповноважених працівників органів внутрішніх справ зі звірення фактичної наявності кримінальних проваджень з даними обліку та звітності з метою недопущення їх незаконного знищення чи втрати».

Відповідно до п. 1 розд. VI Інструкції №296, «з метою недопущення незаконного знищення чи втрати кримінальних проваджень уповноваженими працівниками поліції проводиться інвентаризація кримінальних проваджень, яка полягає у звіренні фактичної наявності кримінальних проваджень з даними їх обліку та звітності».

Пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції №681 передбачено, що «Результати інвентаризації відображаються в акті інвентаризації кримінальних проваджень (додаток 2), списку наявних кримінальних проваджень (додаток 3), списку відсутніх кримінальних проваджень (додаток 4І, які складаються у двох примірниках і підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії».

Згідно з пунктом 8 розділу VI Інструкції «результати інвентаризації відображаються в акті інвентаризації кримінальних проваджень (додаток 4), списку наявних кримінальних проваджень (додаток 5), списку відсутніх кримінальних проваджень (додаток 6), які складаються у двох примірниках і підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії».

Тобто, інвентаризація покликана виявити дійсний справ речей щодо обліку кримінальних проваджень. При цьому, вказані вище нормативні документи не заперечують можливості подальшого відшукування відсутніх підчас інвентаризації матеріалів.

Відображення факту відсутності певних проваджень (а також їх подальше віднайдення) саме по собі не покладає відповідальність на голову чи членів інвентаризаційної комісії, чи на особу, яка затверджує акт інвентаризації. Навпаки, протиправним було би не відображення дійсного стану та вказання фактично відсутніх кримінальних проваджень як наявних.

Є голослівним та необгрунтованим і висновок службового розслідування про те, що ОСОБА_2 не вживала заходів щодо відшукання відсутніх кримінальних проваджень.

Відшукання відсутніх кримінальних проваджень провадиться у спосіб здійснення службового розслідування, призначення яких віднесено до повноважень начальників слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, начальників слідчих управлінь ГУНП.

Згідно з п. 6.10 Інструкції №681 «у разі втрати або знищення кримінальних проваджень начальниками слідчих управлінь (відділів) ГУМВС УМВС призначається службове розслідування в порядку передбаченому законодавством України, під час якого вживаються заходи щодо відшукання втрачених кримінальних проваджень. Про такі випадки негайно подається інформація до ГСУ».

Відповідно до п. 10 розділу V Інструкції №296, «у разі виявлення фактів втрати або знищення кримінальних проваджень начальниками слідчих управлінь ГУНП призначається службове розслідування в порядку, визначеному законодавством України, під час якого вживаються заходи щодо пошуку втрачених кримінальних проваджень. Про такі факти негайно подається інформація до ГСУ».

Крім того, суд наголошує, що в даному випадку йдеться про факти відсутності окремих кримінальних проваджень у слідчому відділі ОСОБА_4 відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області виявлені після інвентаризації за період, який передував призначенню позивача на посаду начальника слідчого відділу в ОСОБА_4 відділі поліції.

ОСОБА_2 до призначення на посаду заступника начальника ОСОБА_4 відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП у листопаді 2015 року не очолювала цей підрозділ та не несла в ньому службу.

Суд дійшов висновку, що притягнення до відповідальності за такі випадки є протиправним, оскільки, позивач не може нести відповідальність за облік і зберігання кримінальних проваджень у ОСОБА_4 відділі поліції в період, що передував її призначенню на вказану вище посаду.

Крім того, суд зауважує, що накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення на підставі наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.03.2017 №849 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ОСОБА_4 ГУНП” відбулось за відсутності згоди профспілкової організації.

Статтею 104 Закону України “Про Національну поліцію ” № 580-VIII передбачено, що для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об’єднання та професійні спілки відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Пунктом 22 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для охорони своїх професійних, службових, соціально-економічних прав та інтересів можуть об'єднуватись в громадські організації, діяльність яких здійснюється згідно з законодавством.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України від 15 вересня 1999 року №1045-ХIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-ХIV).

Згідно з довідкою Львівської обласної організації Професійної Спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України ОСОБА_2 є членом профспілкової організації атестованих працівників поліції у Львівській області.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону №1045-ХIV зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Відповідачем не надано, що прийняттю оскаржуваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення передувало отримання згоди Львівської обласної організації Професійної Спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, членом якої є позивач.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки ГУ НП України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного наказу порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, то останній підлягає скасуванню, як такий що прийнятий в порушення вимог закону та за відсутністю належного обґрунтування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За викладених обставин, на підставі статті 139 КАС України, з відповідача належить стягнути на користь позивача 640 грн сплаченого судового збору за подання даної позовної заяви.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що слід повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 640, 00 грн з Державного бюджету України, у зв’язку із зменшенням позовних вимог, а саме виключення вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.03.2017 № 849 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ОСОБА_4 ГУНП”.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, Львівська область, м.Львів, вул. Г.Григоренка, 3 код ЄДРПОУ 40108833) за рахунок його бюджетних асигнувань 640 (шістсот сорок) гривень сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 82300, Львівська область, Дрогобицький район, м. Борислав, вул. 600-річчя Борислава 14/57, РНОКПП НОМЕР_1).

Повернути ОСОБА_8 з державного бюджету (місцезнаходження: 82300, Львівська область, Дрогобицький район, м. Борислав, вул. 600-річчя Борислава 14/57, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2018.

Суддя Р.М. Брильовський