Рішення № 72062069, 23.01.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року 814/1395/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Інгульського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Інгульське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 340,00 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати фінансової санкції в розмірі 340,00 грн. за несвоєчасне подання звітності за 2008-2009 роки, яка виникла на підставі рішень від 06.06.2013 №313 та №314.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 дану адміністративну справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду на 23.01.2018.

Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу у строк до 23.01.2018 подати суду письмові заперечення проти позову та докази на їх підтвердження.

Відповідач будь-яких письмових пояснень або заперечень проти позову до суду не надав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває в Інгульському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області як платник збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в ленінському районі м. Миколаєва від 06.06.2013 №313 на підставі п. 5 ч. 9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несвоєчасне подання звітності за 2008 рік вирішено застосувати фінансові санкції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 170,00 грн.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в ленінському районі м. Миколаєва від 06.06.2013 №314 на підставі п. 5 ч. 9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несвоєчасне подання звітності за 2009 рік вирішено застосувати фінансові санкції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 170,00 грн.

Зазначені рішення були направлені на адресу відповідача, однак повернулись до відправника із довідкою Укрпошти про причини повернення: "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується конвертом поштового відправлення.

Однак, відповідачем вказаної заборгованості не було сплачено, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами третьою та четвертою цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 та ч. 6 ст. 20 Закону України №1058-IV, страхувальник, яким є відповідач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1 та статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 6, ч. 12 ст. 20 Закону України № 1058IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України №1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, розмір яких визначено пунктами 8, 9 статті 106 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною тринадцятою статті 106 Закону України №1058IV передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев’ятою та десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсії.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев’ятою, десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов’язковим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями від 06.06.2013 №313 та від 06.06.2013 №314 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, визначено відповідачу фінансові санкції на загальну суму 340,00 грн.

Дані рішення у встановлені законом терміни відповідачем не оскаржено, а тому вважаються узгодженими.

Абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону України №1058-ІV передбачено право органу Пенсійного фонду України на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по сплаті фінансових санкцій у сумі 340,00 грн.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого на час звернення до суду із даним позовом від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Інгульського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (код ЄДРПОУ 41250638) заборгованість у сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.