Рішення № 72061650, 31.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р. Справа№805/1020/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Арестової Л.В.,

при секретарі судового засідання – Лопушанському Д.О., за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4"

про стягнення суми капіталізованих платежів в сумі 9 029 052,59 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" про стягнення суми капіталізованих платежів у розмірі 9 029 052,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.10.2016 року засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи та початок ліквідаційної процедури. Відповідач перебуває на обліку відділення, як платник страхових внесків до Фонду. Станом на день подання позову відділення здійснює страхові виплати громадянам, внаслідок отримання ними виробничої травми на цьому підприємстві. Вважає, що повинна бути проведена капіталізація платежів у сумі 9 029 052,59 грн. Підприємство відмовляється від сплати капіталізованих платежів у добровільному порядку, внаслідок чого заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

Крім того, зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, залишено позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

27 вересня 2017 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду, прийнята до провадження на підставі ухвали суду від 28 вересня 2017 року та призначена до судового розгляду.

Ухвалами суду від 12 жовтня 2017 року, від 08 листопада 2017 року, від 28 листопада 2017 року, від 05 грудня 2017 року та від 13 грудня 2017 року зупинено провадження по справі.

Ухвалами суду від 08 листопада 2017 року, від 05 грудня 2017 року, та від 16 січня 2018 року відповідно поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 08 листопада замінено позивача по справі з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполь Донецької області на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року про витребування додаткових доказів у справі зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" надати суду інформацію (документи) щодо належних відповідачу (відкритих на ім’я Товариства обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4") банківських рахунків; ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора про проведену роботу; реєстру вимог кредиторів з зазначенням погашених вимог (задоволених).

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року відмовлено у забезпеченні адміністративного позову.

Ухвалою суду від 16 січня 2018 року відкладено розгляд справи до 31 січня 2018 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, заявив клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, пов’язаних з прибуттям представника позивача до суду в сумі 2000 гривень.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечував, з підстав, зазначених в раніше поданих письмових поясненнях.

14 березня 2017 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, у яких він посилається на ч. 3, 5 ст. 112 Цивільного кодексу України де зазначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи та вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. У зв’язку з чим вимоги позивача, викладені у заяві від 22 листопада 2016 року № 05-46/04-3875 про визнання кредитором на суму 9 029 052,59 є погашеними 24 січня 2017 року.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 37598904, місцезнаходження: 87505, Донецька обл., місто Маріуполь, пров. Банний, буд. 2, перебуває в стані припинення, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відповідно до адміністративного позову та заяви позивача від 22.11.2016 року № 05-46/04-3875 серед осіб, яким здійснюються страхові виплати та повинна бути проведена капіталізація платежів не вказано громадянка ОСОБА_5, проте вона зазначена в розрахунку потреби в капіталізації коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" (а.с. 3-6,81-82).

Як вбачається з Актів про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом:

- № 2 від 16 вересня 2011 року працівник відповідача ОСОБА_6 (а.с.13-15);

- № 4 від 25 грудня 2011 року працівник відповідача ОСОБА_7 (а.с.16-17);

- № 3 від 01 березня 2012 року працівник відповідача ОСОБА_8 (а.с.18-19);

- № 4 від 08 серпня 2012 року працівник відповідача ОСОБА_9 (а.с.20-22);

- № 5 від 21 серпня 2012 року працівник відповідача ОСОБА_10 (а.с.25-26);

- № 6 від 04 жовтня 2012 року працівник відповідача ОСОБА_11 (а.с.23-24);

- № 1 від 24 травня 2013 року працівник відповідача ОСОБА_4 (а.с.27-28);

- № 2 від 01 березня 2012 року працівник відповідача ОСОБА_12 (а.с.29-30)

отримали каліцтво.

Акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, щодо ОСОБА_5 до позову не долучено.

Відповідно до постанов Відділення ВДФССНВВ та ПЗ у м. Маріуполі:

- від 30 січня 2015 року № 0549/5135/5135/14 ОСОБА_6, що перебуває на обліку з 20 серпня 2011 року як потерпіла та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 15% безстроково на підставі висновків МСЕК від 09 квітня 2012 року серія 10ААА № 044502;

- від 30 січня 2015 року № 0549/5150/5150/11 ОСОБА_7, що перебуває на обліку з 22 грудня 2011 року як потерпілий та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 10% безстроково на підставі висновків МСЕК від 02 квітня 2012 року серія 10ААА № 044491;

- від 30 січня 2015 року № 0549/5181/5181/13 ОСОБА_13, що перебуває на обліку з 27 лютого 2012 року як потерпілий та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 10% безстроково на підставі висновків МСЕК від 01 липня 2013 року серія 10ААА № 242065;

- від 26 лютого 2016 року № 0549/5303/5303/15 ОСОБА_11, що перебуває на обліку з 28 вересня 2012 року як потерпілий та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% безстроково та 3 група інвалідності на підставі висновків МСЕК від 16 лютого 2015 року серія 10ААА № 242714;

- від 30 січня 2015 року № 0549/5304/5304/14 ОСОБА_10, що перебуває на обліку з 16 серпня 2012 року як потерпілий та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 10% безстроково на підставі висновків МСЕК від 14 січня 2013 року серія 10ААА № 044658;

- від 01 лютого 2015 року № 0549/5424/5424/29. ОСОБА_4, що перебуває на обліку з 22 травня 2013 року як потерпілий та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 25% безстроково на підставі висновків МСЕК від 12 січня 2015 року серія 10ААА № 044791;

- від 17 березня 2016 року № 0546/20451/20451/18 ОСОБА_12, що перебуває на обліку з 25 лютого 2012 року як потерпілий та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 25% безстроково на підставі висновків МСЕК від 04 вересня 2012 року серія 10ААА № 128186;

- від 23 січня 2015 року № 0563/50993/50993/16 ОСОБА_5, що перебуває на обліку з 25 жовтня 2012 року як потерпілий та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 25% безстроково на підставі висновків МСЕК від 28 травня 2013 року серія 10ААА № 231057.

- призначені щомісячні страхові виплати.

Відповідно до постанови Управління ВД ФССНВ у місті Києві від 13 червня 2016 року № 2604/45269/45269 ОСОБА_14, що перебуває на обліку з 28 червня 2012 року як потерпілий та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, встановлена стійка втрата професійної працездатності 15% безстроково на підставі висновків МСЕК від 20 жовтня 2014 року серія АБ № 0011225 призначено щомісячні страхові виплати, копії яких також наявні в матеріалах справи.

12.10.2016 року Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" прийнято рішення про припинення юридичної особи в результаті ліквідації, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено відповідний запис.

Як вбачається відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач перебуває у стані припинення з 13 жовтня 2016 року.

Внаслідок ліквідації товариства призначено Ліквідаційну комісію та визначено строк заявлення кредиторами вимог протягом двох місяців з моменту оприлюднення державним реєстратором відповідного повідомлення.

25.11.2016 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" із заявою від 22.11.2016 р № 05-46/04-3875 про визнання кредитором на суму 9 029 052,59 грн. (а.с.81-82)

В заяві зазаначено, що відповідно до ст. 112, 1205 Цивільного Кодексу України у першу чергу задовольняются вимоги, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров'ю громадян шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Відповідно до п.3 «Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами в наслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

За наслідками розгляду вищевказаного звернення Ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" не визнано вимог Фонду та відмовлено у задоволені заяви про визнання кредитором та перерахунку коштів про що повідомило відповідним листом від 23 грудня 2016 року №635, яке отримано позивачем 23.12.2016 року, про що свідчить відмітка про отримання на примірнику повідомлення (а.с. 55, 83).

В листі зазначено, що кошти, які визначено як капіталізовані платежі необхідні для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства-банкрута. Однак, ТОВ «ЄйчАрГарант» ліквідується не за правилами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і не є суб’єктом конкурсного права. Зазначене виключає можливість застосування до ТОВ «ЄйчАрГарант» як до підприємства, яке ліквідується за рішенням учасників, приписів Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства – банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 року № 765.

26 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполь звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" про стягнення суми капіталізованих платежів у розмірі 9 029 052,59 грн. (а.с.58, 84)

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.56-57) та зазначає позивач, на адресу відповідача копію позовної заяви направлено 18.01.2017 року, відповідачем позовна заява отримана 20.01.2017 року, натомість до суду позовну заяву, згідно поштового штемпеля на конверті, було направлено тільки 26.01.2017 року.

У судовому засіданні позивач зазначив, що у штаті Фонду на час отримання відповіді, 23.12.2016, фактично працював один спеціаліст з правового забезпечення, та отримав його лише 30.12.2016, оскільки 26.12.2016 приймав участь у судовому засіданні у Жовтневому суді м. Маріуполя, з 27.12.2016 перебував у відпустці. Зазначає, що затримка виникла у зв’язку зі збором та залученням великої кількості необхідних документів, позов складено стосовно 9 осіб, які в різний час отримували ушкодження та проведення антитерористичної операції у Східному регіоні погіршило можливість своєчасного отримання необхідних документів. Фондом направлено на адресу відповідача позовну заяву 18.01.2016 про що свідчить поштове повідомлення. Зауважує на тому, що позовна давність не застосовується до вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженням здоров’ю або смертю.

Окрім того, 08 листопада 2017 року позивач надав пояснення до позовної заяви, якими зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

При прийнятті рішення у справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV(далі - Закон № 1105-XIV), за змістом ст.5 якого основними принципами страхування від нещасного випадку є: паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Згідно зі ст.4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно ж до п.5 ст.11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України .

Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами в наслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю» (далі – Порядок № 765) передбачена необхідність проведення страхувальником капіталізації страхових виплат. Відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Абзацом другого пункту 1 Порядку №765 передбачено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно п.5-1 у вимогах Фонду до суб’єкта підприємницької діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку. капіталізації.

При цьому, вимоги Закону № 1105-XIV та положення Порядку №765 поширюються на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Зазначене свідчить про наявність у Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області права на стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_3 ОСОБА_4", що ліквідується, заборгованості зі сплати капіталізованих платежів.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Суд зауважує, що процедура банкрутства стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" не розпочиналась, разом із цим при вирішенні справи по суті, слід враховувати наступне.

У відповідності до ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу – щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно ч. 3 ст. 110 цього Кодексу якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 ст. 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області має право на стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_3 ОСОБА_4", що ліквідується, заборгованості зі сплати капіталізованих платежів.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові цього суду від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Відповідно до п. 3 Порядку № 765 капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації.

Згідно п. 4 цього Порядку до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб’єкта підприємницької діяльності - банкрута з виплат, пов’язаних з його зобов’язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров’ю громадян, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.

Відповідачем заперечень щодо розрахованої позивачем суми суду не надано.

У той же час, відповідно до ч. 5 статті 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звернувся до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Судом встановлено, що позивач отримав від відповідача письмову відмову про визнання кредитором 23.12.2016 року, цей факт підтверджується відміткою Фонду на листі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" від 23.12.2016 року № 635 (а.с.55, 83)

Позовну заяву позивачем направлено на адресу суду поштовим відправленням, та згідно відбитку поштового штемпеля на конверті вбачається, що направлення відбулось 26.01.2017 року, тобто з порушенням місячного строку після одержання письмової відмови відповідача (а.с.58, 84)

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом про стягнення суми капіталізованих платежів у розмірі 9 029 052,59 грн. 26.01.2017 такі вимоги позивача як кредитора вже вважались погашеними 24.01.2017 року в силу вимог ч. 5 статті 112 Цивільного кодексу України.

Такий висновок суду узгоджується з викладеним Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12 вересня 2017 року в якості підстав для скасування ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року.

У ч. 5 ст. 353 КАС України, якою визначено підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд, закріплено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" про стягнення суми капіталізованих платежів в розмірі 9 029 052,59 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 135 КАС України передбачено, що витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 132, 135, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" про стягнення суми капіталізованих платежів в сумі 9 029 052 (дев'ять мільйонів двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят дві) гривні 59 копійок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, адреса: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Свободи, будинок 5).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_4" (код ЄДРПОУ 37598904, адреса: 87505, Донецька обл., місто Маріуполь, пров. Банний, будинок 2).

Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2018 року.

Суддя Арестова Л.В.