Ухвала суду № 72061630, 06.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

06 лютого 2018 р. Справа №805/758/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово - цивільної адміністрації (вул. Олекси Тихого, 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306, ЄДРПОУ 00022473) до Донецької обласної ради (пр. Нахімова, б. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517, ЄДРПОУ 24068072), третя особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) суд, -

ВСТАНОВИВ:

Донецька обласна державна адміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація (надалі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецької обласної ради (надалі відповідач), третя особа ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Позовна заява мотивована порушенням ст.ст. 43, 47, 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в силу чого, на думку позивача, розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс прийнято незаконно, необгрунтовано та без врахування мети з якою надано повноваження для його прийняття.

З матеріалів позовної заяви судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 13 жовтня 2014 року № 106кс «Про призначення генерального директора комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» призначено генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»ОСОБА_1 та укладено з ним контракт з 13 жовтня 2014 року строком на 2 роки.

24 жовтня 2014 року, на підставі ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку призначення на посаду, клопотання об'єднаної профспілкової організації комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», заяви ОСОБА_1, головою Донецької обласної ради прийнято розпорядження № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (надалі розпорядження №113кс).

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 12 травня 2015 року № 16/1 «Про деякі питання управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради» (розміщено на офіційному сайті), у зв'язку із набранням законної сили Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», утворенням Донецької обласної військово-цивільної адміністрації прийнято до відома, що управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради, здійснює обласна військово-цивільна адміністрація.

За вказаних фактичних обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За змістом п. 17 ст. 4 КАС України для цілей кодексу визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

Порядок прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї регулюється спеціальними законами, зокрема законами України "Про державну службу", "Про статус суддів", "Про прокуратуру", "Про військовий обов'язок та військову службу" тощо. Спори з цих питань, відповідно до вищевикладеного, відносяться до публічно-правових спорів.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-10 «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

З позовної заяви вбачається, що предметом позову є визнання протиправним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

На підставі наведених положень законодавства України, суд дійшов висновку, що не є публічною службою у розумінні КАС України діяльність керівників та інших працівників державних чи комунальних підприємств, установ, навіть якщо вони наділені певними владними управлінськими повноваженнями.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що до юрисдикції загальних судів відносяться зокрема справи, які розглядаються у порядку цивільного судочинства, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, нормативний підхід до розуміння наведених вище норм процесуального права в контексті обставин справи дає підстави вважати, що відносини, які склалися між відповідачем та ОСОБА_1 не пов'язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а стосуються підстав та умов припинення строкового трудового договору, стороною в якому (роботодавцем) є орган місцевого самоврядування. Спір, що виникає із таких правовідносин, має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Та обставина, що пролонгації трудового договору передувало прийняття головою Донецької обласної ради рішення про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», не означає, що за фактом такого рішення ця посада набуває властивостей посади державного органу чи органу місцевого самоврядування, а діяльність на ній - проходження публічної служби.

В даному контексті посилання позивача на порушення порядку продовження контракту з ОСОБА_1 не змінює суті спірних правовідносин, оскільки в даному випадку відповідач виступає у ролі роботодавця та не здійснює владних, управлінських функцій в розумінні нормативного припису п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, а вказане розпорядження відповідно не є практичним втіленням/реалізацією суб'єктом владних повноважень (його посадовою особою) владних управлінських функцій.

Аналогічний підхід до розуміння наведених вище норм процесуального права Верховний Суд України висловив в постанові від 23 червня 2015 року (справа № 21-588а15) та від 20 квітня 2016 року (справа № 21-3573а15).

Крім того, суд вбачає за необхідне зазначити, що положення ч. 1 ст. 4, ст. 19 КАС України, визначаючи поняття публічно-правового спору та предметну юрисдикцію адміністративних судів, жодним чином не пов'язують правову природу таких понять із суб'єктним складом правовідносин, тобто зазначення у позові у якості позивача та відповідача суб'єктів владних повноважень, на думку суду, не робить такий спір публічно-правовим.

Стаття 55 Конституції України зазначає, що "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань". Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції).

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч. 1 ст. 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" охоплює три основні елементи: 1) наявність "суду", який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правововий спір: спір у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність кваліфікуючих ознак для розуміння даного спору у якості публічно-правового, то вбачається за належне застосувати нормативний припис п.1 ч.1 ст. 170 КАС України, а саме суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.Відповідно ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На виконання вказаної норми процесуального закону, суд роз'яснює позивачу, що дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства у суді загальної юрисдикції, територіальна підсудність вказаної категорії справ врегульована ст.ст. 27-28 ЦПК України.

Керуючись, ст. ст. 4, 17, 19, 170, 241, 256, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовною заявою Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово - цивільної адміністрації до Донецької обласної ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» відмовити.

Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Буряк І. В.