Постанова № 72061541, 21.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р. Справа № 804/5362/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняКарімовій Ю.Р. за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №0000-63/04-36-40-01/НОМЕР_1 від 30.05.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2017р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним і скасувати повністю рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 30.05.2017р. № №0000-63/04-36-40-01/НОМЕР_1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було прийнято вищевказане оспорюване рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. за продаж алкогольних напоїв (пива) особі, яка не досягла 18 років та штрафу у розмірі 17000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії на загальну суму штрафу у розмірі 23800,00 грн. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки згідно з КВЕД 68.20 видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку Ш групи. У межах своєї господарської діяльності позивач відповідно до договору від 23.09.2016р. передала ФОП ОСОБА_5 в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площею 25 кв.м. строком дії з 23.09.2016р. по 23.09.2017р., у якому і було виявлено перевіряючими факт продажу неповнолітньому алкогольних напоїв (пива) під час проведення перевірки, що не було враховано посадовими особами відповідача при прийнятті оспорюваного рішення, також вважає, що не було встановлено і факту перебування продавця ОСОБА_6, яка продала алкогольні напої неповнолітній особі, у трудових відносинах з позивачем. Також позивач вказує і на те, що за ст.17 Закону №481/95-вр встановлюється відповідальність до суб'єктів господарювання у вигляді стягнення штрафів, які приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі, тоді як позивачеві відповідна ліцензія не надавалась, оскільки за КВЕД позивач займається іншим видом діяльності, тому вважає, що рішення про стягнення з неї штрафу не може бути застосовано. З огляду на викладене, позивач вважає, що вона не проводила підприємницької діяльності у вищевказаному приміщенні, не перебувала у трудових відносинах із гр. ОСОБА_6, якою здійснено продаж забороненого товару неповнолітній особі, а тому прийняте відповідачем оспорюване рішення без наявності обґрунтованих підстав для застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу на загальну суму 23800 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причину неявки не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 26.10.2017р., що підтверджується наявною в матеріалах розпискою представника відповідача (а.с.50).

Згідно ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, строки вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами виходячи з вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області 29.09.1997р., перебуває на обліку у Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції (Марганецьке відділення) ГУ ДФС у Дніпропетровській області, видом діяльності позивача згідно КВЕД 68.20 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію від 29.09.1997р., копією витягу з реєстру платників єдиного податку від 13.03.2015р. №1504063400201 (а.с.11-12).

10.03.2017р. інспектором Марганецького ВП Нікопольського ВП лейтенантом поліції Кущ С.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АА №478355 відповідно до якого, 10.03.2017р. о 12 год. 35 хвилин ОСОБА_6, знаходячись на робочому місті в ПП «ОСОБА_4» в АДРЕСА_2, продала неповнолітньому ОСОБА_8 дві пляшки пива «Оболонь світле» 0,5 літра кожна 4,6% алкоголю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП (а.с.23).

24.03.2017р. адміністративною комісією при виконавчому комітеті Марганецької міської ради було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за результатами розгляду якої на ОСОБА_6 за вищевказане правопорушення накладено штраф у розмірі 510 грн. згідно постанови №АК 8/2017, що підтверджується змістом копії відповідної постанови (а.с.22).

На підставі відповідних вищенаведених матеріалів правоохоронних органів, 30.05.2017р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято рішення №0000-63/04-36-40-01/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до позивача у вигляді штрафу за продаж алкогольних напоїв (пива) особі, яка не досягла 18 років у розмірі 6800 грн.; штрафу за роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії у розмірі 17000 грн., що підтверджується його копією наявною в матеріалах справи (а.с.14).

Позивач просить визнати протиправним і скасувати вказане вище рішення про застосування фінансових санкцій до позивача у вигляді штрафу на загальну суму 23800 грн. посилаючись на те, що оспорюване рішення прийнято без наявності обґрунтованих підстав для застосування до позивача штрафу, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Заслухавши позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Правовідносини та відповідальність суб'єктів господарювання у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, порядок їх оптової та роздрібної торгівлі врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. № 481/95-ВР у редакції, на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №481/95-ВР).

Так, у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.15-3 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Згідно до ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим і плодовим, сиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 ст.17 вказаного вище Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, а саме:

- оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються, зокрема, органами доходів і зборів - ч.3 ст.17 Закону №481/95-ВР.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що саме відповідач наділений повноваженнями щодо застосування штрафів до суб'єктів господарювання за наслідками встановлення фактів оптової торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії та за продаж вказаних напоїв особам, які не досягли 18 років.

Так, як свідчать матеріали справи, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у загальному розмірі 23800,00грн., у тому числі 6800 грн. - за продаж алкогольних напоїв (пива) особі, яка не досягла 18 років; 17000 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії за фактом виявленої такої торгівлі у кіоску 10.03.2017р. за адресою: АДРЕСА_2, де ні би то здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 на підставі рішення №000063/04-36-40-01/НОМЕР_1 від 30.05.2017р., що підтверджується копіями протоколу, пояснень продавця та неповнолітніх осіб, а також копією відповідного рішення по застосування штрафу (а.с.23-31).

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, позивач як фізична особа-підприємець здійснює свою підприємницьку діяльність за таким видом господарської діяльності, а саме: код згідно з КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, є платником єдиного податку Ш групи з 01.04.2015р., що підтверджується копією витягу з реєстру платників єдиного податку (а.с.12).

Так, з урахуванням вищевказаних видів господарської діяльності вбачається, що позивач здала в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Марганець, вул. Київська площею 25 кв.м. у тимчасове користування за плату ОСОБА_5 згідно договору від 23.09.2016р. зі строком дії договору з 23.09.2016р. по 23.09.2017р., що підтверджується відповідною копією договору (а.с.13).

Отже, вказані документи свідчать про те, що позивач 10.03.2017р. не здійснювала підприємницької діяльності за вказаної вище адресою, оскільки зазначене вище нежитлове приміщення нею було передано в оренду за договором від 23.09.2016р. громадянину ОСОБА_4 зі строком його дії до 23.09.2017р.

За таких обставин, з урахуванням того, що судом із вище досліджених судом документів було встановлено, що позивач не здійснювала підприємницької діяльності 10.03.2017р. у кіоску за адресою: АДРЕСА_2, так як вказане приміщення було передано нею у оренду гр. ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що застосування саме до позивача штрафу у загальному розмірі 23800 грн. за оспорюваним рішенням є протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству України, а тому таке відповідне рішення суб'єкта владних повноважень підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судове засідання без поважної причини свого представника для участі в судовому засіданні не направив, письмових заперечень на вимогу суду без поважної причини не надав, а також і не надав належних та допустимих доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій з урахуванням обставин встановлених у ході судового розгляду справи та доказів, які не спростовані відповідачем жодними доказами у відповідності до вимог ст.69-70 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом не може бути прийнято до уваги та покладено в основу даного судового рішення у якості доказу наявності вини у вчиненні вищевказаного правопорушення саме позивачем копія наданого відповідачем листа виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області за №15/20-478 від 20.03.2017р., адресованого начальнику Марганецького відділення поліції Нікопольського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області про те, що стосовно факту продажу пляшки пива неповнолітньому гр. ОСОБА_9 продавцем торгівельного кіоску, розташованого по вул. Київській ОСОБА_6 були отримані письмові пояснення від позивача - ФОП ОСОБА_4, у яких вона зазначила, що документи дозвільного характеру (ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями) знаходяться на стадії оформлення, з огляду на те, що вказаний лист не може бути належним та допустимим доказом правомірності застосування до позивача штрафу за вказане вище правопорушення без надання суду відповідачем копії таких письмових пояснень позивача.

Разом з тим, судом у ході судового розгляду справи представнику відповідача надавався відповідний час для надання таких доказів, проте відповідачем не було надано будь-яких документів, які б підтверджували факт торгівлі алкогольними напоями 10.03.2017р. за вказаною адресою саме позивачем.

Також відповідачем і не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що продавець - ОСОБА_6 знаходилася у трудових відносинах саме з позивачем - ФОП ОСОБА_4, виходячи з вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у відповідності до вимог ч.3 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване рішення не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0000-63/04-36-40-01/НОМЕР_1 від 30.05.2017р. підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.824833656.1 від 11.08.2017р. у розмірі 640 грн. 00 коп. (а.с.2а).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №0000-63/04-36-40-01/НОМЕР_1 від 30.05.2017р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000-63/04-36-40-01/НОМЕР_1 від 30.05.2017р. про застосування фінансових санкцій.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (53400, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп. ( шістсот сорок гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2017 року.

Суддя С.О. Конєва