Постанова № 72059863, 01.02.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/52/17 Головуючий в І інстанції Крапівіна О.П. Провадження №22-ц/791/118/18 Доповідач: Воронцова Л. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01»лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоВоронцової Л.П.,суддів:Ігнатенко П.Я., Полікарпової О. М.,секретарПрушинська О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Національної академії внутрішніх справ на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2017 року у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_5 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року Національна академія внутрішніх справ звернулася з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 08 серпня 2013 року № 99о/с ОСОБА_5 з 28 серпня 2013 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ (далі - НАВС).

09 вересня 2013 року між академією та відповідачем було укладено договір № 13-251 про підготовку фахівця у академії, за умовами якого відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання або звільнення з органів внутрішніх справ - відшкодувати витрати пов'язані з утриманням у навчальному закладі.

Наказом НАВС від 26травня 2015 року № 82, відповідача було відраховано з НАВС та звільнено з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового начальницького складу.

З 28 серпня 2013 року по 26 червня 2015 року відповідно до умов договору, ОСОБА_5 у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг і вартість витрат пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, відповідно до розрахунків, становить 27 690,68 грн.

На підставі вище викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь вартість витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 27 692,68 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позову Національної академії внутрішніх справ відмовлено.

В апеляційній скарзі Національна академія внутрішніх справ, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову Національної академії внутрішніх справ, суд першої інстанції виходив з того, що академія не довела наявність свого порушеного права та не надала суду доказів того, що на укладення вищевказаного договору з ОСОБА_5 , який на час підписання договору не досяг повноліття, свою згоду надали батьки неповнолітнього, тому він є нікчемним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 08 серпня 2013 року № 99о/с, ОСОБА_5 з 28 серпня 2013 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ /а. с. 7/.

09 вересня 2013 року між Національною академією внутрішніх справ та відповідачем було укладено договір № 13-251 про підготовку фахівця у НАВС/а. с. 5/.

Пунктом 2.1.3 вище зазначеного договору передбачено, що забезпечення особи харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням здійснюється за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Відповідно до пункту 2.3.6 договору, особа зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку, згідно п. 3 пп. 3.1 Договору, є дострокове розірвання договору за порушення дисципліни.

Наказом НАВС від 26 травня 2015 року № 82о/с, ОСОБА_5 відраховано з НАВС та звільнено з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу /а. с. 8/.

Відповідно до довідки про розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_5 в Національній академії внутрішніх справ, вартість фактичних витрат пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, становить 27 690,68 грн /а. с. 9/.

Відповідно до п. 1.1. Положення про вищі навчальні заклади МВС України, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62 (далі - Положення) вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС України.

Кошти на навчання виділяються із Державного бюджету України, після чого перераховуються вищим навчальним закладам МВС України та витрачаються останніми на підготовку фахівців для підрозділів МВС України.

Бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства (п. 9.9. Положення).

Вищі навчальні заклади самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС (п. 9.10. Положення).

Згідно з п. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, відшкодовані за утримання курсантів у вищому навчальному закладі кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження вищого навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

Зазначаючи про те, що Національний університет внутрішніх справ є неналежним позивачем у справі, суд першої інстанції не врахував, що договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України укладався між вищим навчальним закладом в особі його ректора і особою, зарахованою на навчання - ОСОБА_5, який є цивільно-правовим договором, при цьому МВС України стороною угоди не було. Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів органів внутрішніх справ є університет, а кошти, які просить стягнути позивач з відповідача, відшкодовуються МВС України або підпорядкованим йому підрозділам, яким у даному випадку виступає університет.

Таким чином, Національний університет внутрішніх справ є належним позивачем у справі, тому доводи його апеляційної скарги є обґрунтованими

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів того, що на укладення вищевказаного договору з ОСОБА_5 , який на час підписання договору не досяг повноліття, свою згоду не надали батьки неповнолітнього, тому він є недійсним (нікчемним) правочином, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 31, 32 ЦК України фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право самостійно вчиняти правочини, передбачені ч.1 ст. 31 та ч.1 ст. 32 ЦК України, інші правочини вчиняє за згодою батьків.

Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без зголи батьків, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому 221 ЦК України або може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 221 ЦК України правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення , протягом одного місяця не заявили претензій другій стороні.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_5, 09 вересня 2013 року уклав з відповідачем договір № 13-251 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України за один день до досягнення повноліття, день його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а. с. 5 - 6/.

Матеріали справи не містять доказів про те, що батьки ОСОБА_5 не схвалили цей правочин, заявивши у місячний строк претензії до відповідача або подавши позов про визнання правочину недійсним, як і сам відповідач упродовж двох років навчання не оспорював недійсність цього договору.

Відповідно до п. п. 2, 3, 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п. 5 вище зазначеного Порядку, витрати відшкодовуються у повному розмірі особами, що навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує такий строк; з урахуванням різниці суми витрат з утримання осіб у навчальному закладі та утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

Виходячи з вище викладеного, перший рік навчання ОСОБА_5 в академії прирівнюється до строкової військової служби витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі у цей період не підлягають відшкодуванню.

Таким чином позов академії підлягає задоволенню частково, підлягають стягненню витрати за період навчання з 01 вересня 2014 року по 26 червня 2015 року на: речове забезпечення в сумі 243 грн (110 + 133 грн) /а. с. 12/; харчування в сумі 436 , 62 грн /а. с. 10/; грошове забезпечення, враховуючи утримані при виплаті грошового забезпечення податки в сумі 2 669,63 грн ( з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 958,88 грн, з 01 січня 2015 року по 26 червня 2015 року - 1 710,75 грн) /а. с. 16, 17/; витрати на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв з 01 вересня 2014 року по 26 червня 2015 року в розмірі 5 938,57 грн /а. с. 14/, а всього 9 287,82 грн.

За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі скасувати і ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог в сумі 9 287,82 грн.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача витрат, понесених останнім при подачі позову та апеляційної скарги: судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (33,5 %), як це передбачено ст. 141 ЦПК України у розмірі 964 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.387, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Національної академії внутрішніх справ задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Національної академії внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 9 287,82 грн і судові витрати у розмірі 964 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Головуючий підписЛ. П. ВоронцоваСудді: підпис підписП. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова

Дата складання повного судового рішення 06 лютого 2018 року.

З оригіналом згідно: Копія постанови оформлена 06 лютого 2018 року Постанова набрало законної сили 01 лютого 2018 року

Суддя Секретар судового засідання Л. П. Воронцова Т. І. Пісоцька