Рішення № 72058669, 07.02.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/4834/17

2/465/205/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

07.02.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді: Мартинишин М.О.

при секретарі Потюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства "Магістральне"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги -

в с т а н о в и в:

17.08.2017р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за фактично надані послуги з центрального опалення та утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5832,84 грн. та судові витрати 1600 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач прописаний і проживає в квартирі №11 за адресою вул. В. Великого 11 у м. Львові. Даний будинок знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Магістральне». Відповідач не вносить плату за фактично надані ЛКП «Магістральне» послуги за центральне опалення та утриманню будинку та прибудинкової території на суму 5832,84 грн. Оскільки відповідач суму заборгованості добровільно не сплачує, просить стягнути суму заборгованості в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про слухання справи у його відсутності, позов підтримує повністю, у разі ухвалення заочного рішення, проти такого не заперечую, просить такий позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення), проти чого не заперечив представник позивача у письмовому клопотанні від 07.02.2018 року .

Суд, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторона посилаються як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності на підставі наявних у матеріалах справи доказів та доводів, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідач проживає в квартирі №11 за адресою вул. В. Великого 11 у м. Львові, що підтверджується довідкою з місця проживання, виданою ЛКП «Магістральне».

Зазначений будинок знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Магістральне» відповідно до розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №1568 від 30.11.2001р.

У свою чергу ЛКП «Магістральне» надає відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території та послуги з центрального опалення, що стверджено представленими суду розрахунками заборгованості, договорами про надання послуг.

Статтею 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ж Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно статті 162 ЖК України плата за користування житловим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір, який укладено відповідно до вимог цивільного законодавства є обов’язковим для виконання

Згідно ст.ст. 66, 68 ЖК України наймач житлового приміщення зобов’язаний щомісячно та в повному обсязі оплачувати квартирну плату та комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 р., встановлено, що наймачі квартири зобов’язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом..

Відповідно до п.24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами фактично існують цивільно-правові відносини в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Для здійснення оплати комунальних послуг мешканцю квартири №11 у вищевказаному будинку відкрито особовий рахунок.

Згідно розрахунків, представлених позивачем, внаслідок несплати відповідачем за послуги центрального опалення та утримання будинку та прибудинкової території виникла заборгованість у сумі – 5832,84 грн..

Представником позивача в позовні заяві вказано про поновлення строку позовної давності, котре він мотивує тим, що відповідач умисно ухилявся від сплати боргу,

а також те, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення боргу, а саме надсилалися попередження та подавалися заяви про видачу судового наказу.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України, встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Статтями 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21.01.2015р. у справі №6-214цс14, відповідно до якої подання заяви позивачем про видачу судового наказу у порядку, передбаченому розділом 2 ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності, оскільки як встановлено судами у даній справі, позивач звертався з заявою про видачу судового наказу, який у подальшому було скасовано, такі дії свідчать про переривання перебігу строку позовної давності.

Крім цього, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається часткова оплата за надані житлово-комунальні послуги, а відтак, вчинення відповідачем дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності.

Враховуючи вищенаведені обставини суд приходить до висновку, що наявні достатні підстави для переривання перебігу строків позовної давності.

При цьому, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження ненадання чи неналежного надання позивачем послуг за спірний період.

З вищенаведеного, суд вважає, що оскільки відповідач не своєчасно вносив плату за наданні комунальні послуги ЛКП «Магістральне» та користуючись наданими послугами від останніх не відмовлявся, претензій не заявляв, визнаючи, таким чином, факт наявності відповідних зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 6 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності задоволенні позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 5832,84 гривень.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1600 гривень.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282,353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунальнго підприємства «Магістральне» (79060, м.Львів, вул. Наукова, 32а, ЗКПО 20806797, МФО 325796, р/р 26005302204606, ЛОУ АТ "Ощадний Банк") – 5832(п’ять тисяч вісімсот тридцять дві)грн. 84 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та 1600(одна тисяча шістсот) грн. судового збору, а всього разом 7432(сім тисяч чотириста тридцять дві) грн. 84 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Львівської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 07.02.2018 року.

Суддя Мартинишин М.О.