Ухвала суду № 72056677, 06.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/139/18 Справа № 711/9021/17 Категорія: ст.537 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 жовтня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення,

в с т а н о в и л а :

25.07.2014р. Ленінським районним судом м. Кіровограда, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2, 3 ст.186 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.71 КК України до покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.12.2011р. і остаточно визначене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Початок строку покарання за даною справою - 24.12.2013 року.

Кінець строку відбуття покарання – 23.05.2018 року.

Засуджений ОСОБА_8 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з клопотанням про умовно-достракове звільнення від подальшого відбування покарання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 жовтня 2017 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 – відмовлено, з тих мотивів, що засуджений ОСОБА_8 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.

Не погоджуючись з рішенням районного суду, засуджений ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали районного суду в зв’язку з її незаконністю та необґрунтованістю. Вважає, що є всі підстави його звільнення, тому просить застосувати до нього вимоги ст.81 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги засудженого, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

засудженого ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що основною, вирішальною ознакою умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_8 є його виправлення, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

З характеристики засудженого ОСОБА_8 вбачається, що останній неодноразово судимий, останній раз засуджений за тяжкий злочин. Засуджений ОСОБА_8 під час утримання в СІЗО м.Кіровограда порушень режиму утримання не допускав, стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався. З 17.10.2014р. відбуває покарання у Черкаській виправній колонії №62 де характеризується посередньо, оскільки дотримується встановлених правил поведінки та розкладу дня установи лише під контролем адміністрації установи. Має 4 стягнення за порушення встановленого порядку відбування покарання, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. На заходи виховного та дисциплінарного впливу реагує задовільно, але належних для себе висновків робить не завжди. Працевлаштований на виробництві установи на швейній дільниці, але до праці ставиться не завжди належним чином. Працює з корисливих для себе мотивів. Має 3 заохочення, наданих правами начальника установи. До засудженого адміністративною комісією розглядалися питання про можливість застосування до нього: зміни умов тримання; заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням; застосування умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання, але у застосуванні пільги йому було відмовлено, оскільки характеризувався негативно та мав стягнення, жодне з яких на той час не було знято та погашено. Провину в скоєному злочині визнає частково, має позов по справі, але зусиль по достроковому відшкодуванню позову не докладає.

За характером засуджений ОСОБА_8 імпульсивний, не завжди стриманий та щирий, веде пристосовницький спосіб життя. Залучений до участі в програмах диференційного виховного впливу за напрямками «Фізкультура та спорт» та «Професія».

Відповідно до ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до вимог п.17 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Пояснення зазначених осіб і думка прокурора мають бути відображені в протоколі судового засідання.

Враховуючи вищевказане, і те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог Пленуму та КК України та дійшов вірного висновку про те, що необхідно відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі засудженого ОСОБА_9

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги засудженого про те, що судом першої інстанції постановлено не законну та не обґрунтовану ухвалу, оскільки у відповідності зі ст.81 КК України є всі підстави його звільнення від відбування покарання умовно-достроково - є безпідставними, оскільки останній не став на шлях виправлення та не заслуговує на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Крім того, сумлінна поведінка і ставлення до праці враховується за весь період перебування засудженого у виправно-трудовій установі.

У відповідності зі п.2 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підстав для скасування не знаходить, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 539 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суд м.Черкаси від 27.10.2017 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – залишити без змін.

Головуючий :

Судді :