Постанова № 72056660, 06.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/290/18Головуючий по 1 інстанції Черненко В.О. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Гончар Н.І., Ювшина В.І., Пономаренка В.В.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи: ОСОБА_5, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Попельнюх Т. І.

особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_5

розгляд справи призначено на 06 лютого 2018 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року, у складі судді Черненко В.О., у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсною та розірвання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № CSR0GI0000006069 від 14 березня 2008 року , -:

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору № CSR0GІ0000006069 від 14 березня 2008 року, ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 75 750,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 березня 2016 року.

Згідно заяви відповідача від 14 серпня 2008 року, кредитний договір № CSR0GІ0000006069 від 14 березня 2008 року, переведено з валюти гривня в валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 14744.10 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Відповідач в сою чергу належним чином договір не виконував, у зв'язку з чим, станом на 25 червня 2015 року, утворилась заборгованість у сумі 4416,18 доларів США, яка складається з: 3935,81 доларів США - заборгованість за кредитом; 201,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 32,80 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 24,24 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи: 11,81 доларів США - штраф (фіксована частина); 209,73 доларів США - штраф (процентна складова).

Просив стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту у сумі 4416,18 доларів США, що за курсом 21,17 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 червня 2015 року, складає 93490,56 гривень та судові витрати.

В жовтні 2015 року ОСОБА_5 подав в суд зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсною та розірвання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_5 своєї згоди на переведення валюти кредиту з гривні в долари США не надавав. На якій підставі відбулась зміна валюти кредитування і хто приймав таке рішення, йому не відомо. Крім того, в заяві про зміну валюти кредиту невірно зазначена дата укладення основного договору, а дата укладення додаткової угоди взагалі не вказана. Банк не повідомляв ОСОБА_5 про зміну валюти кредитування. В тексті угоди зазначений невідомий їм номер рахунку на який банк мав перерахувати кредитні кошти ОСОБА_5 Визначену в додатковій угоді суму кредиту в розмірі 15744,00 доларів США, ОСОБА_5 від банку не отримував. Банк не надав доказів виконання взятих на себе зобов'язань (перерахування кредитних коштів) за умовами додаткової угоди.

Просив суд визнати недійсною та розірвати Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит № CSR0GІ0000006069 від 14 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 Стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_5 помилково перераховані кошти в сумі 90198,00 гривень.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року позов ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSR0GI0000006069 у розмірі 4416,18 доларів США, що в національній валюті України за курсом НБУ, на час ухвалення рішення, буде становити - 119810,96 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсною та розірвання Додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит № CSR0GI0000006069 від 14 березня 2008 року, відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у сумі 934,91 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим та безпідставним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що підпис в заяві про прийняття рішення щодо зміни валюти кредитування від 14 серпня 2008 року виконаний не ОСОБА_5, що підтверджується висновком комплексної судово - технічної експертизи документів та судово - почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2016 року. Вказує, що банком не доведено виконання ним своїх зобов'язань, що до перерахування коштів на рахунок вказаний в додатковій угоді. Договір не містить печаток і підписів сторін та не вказано коли саме укладалася дана додаткова угода. Судом першої інстанції не досліджено в судовому засіданні оригінали договорів та з яких підстав було змінено цільове призначення кредиту.

Заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає в повній мірі зазначеним вище вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції прийшов до висновку, що взяті на себе зобов'язання ОСОБА_5 виконував недобросовісно: вносив щомісячний платіж в меншому розмірі, чи зовсім не вносив, а наступного разу вносив суму коштів, що перевищувала місячний платіж, а з 14 березня 2015 року, останній взагалі, перестав погашати кредит, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 4416,18 доларів США, яка підлягає стягненню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсною та розірвання Додаткової Угоди до договору про іпотечний кредит від 14 березня 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_5 не були доведені під час розгляду справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 14 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (Кредитор) та ОСОБА_5 (Позичальник) було укладено договір про іпотечний кредит № CSR0GІ0000006069.

Відповідно до п.1.1. Договору, Кредитор зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 75000,00 грн. , а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 75000,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту.

Відповідно до п.1.3 Договору, кредит надається строком погашення не пізніше 14 березня 2016 року на поліпшення якості окремого житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.3 Договору, кредит надається шляхом (видачі готівки через касу / зарахування Кредитором коштів на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1, відкритий у Кредитора).

Відповідно до п.2.4. Договору, позичальник зобов'язується щомісячно до 14 числа кожного місяця починаючи з наступного після укладення цього Договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1354,96 грн. шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у Кредитора. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 14.03.2016 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою : АДРЕСА_1.

Вищевказаний кредитний договір підписаний сторонами.

14 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № CSR0GІ0000006069 від 14 березня 2008 року Даний Договір підписаний сторонами і в той же день його оригінал був отриманий ОСОБА_5, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 12-15 т. 1).

Відповідно до п.8.1. Додаткової угоди, Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: перерахування на рахунок № НОМЕР_3 на строк з 14 серпня 2008 року по 14 березня 2016 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 15744,10 доларів США на наступні цілі: на споживчі потреби, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного Договору. Станом на 14 серпня 2008 року залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит № CSR0GІ0000006069 від 14 березня 2008 року складає 72816,46 грн., що еквівалентно 15744,10 доларів США. Періодом сплати вважати по «28» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця в період сплати Позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п.п. 3.1., 3.2, винагороди розрахованої відповідно до п.п. 1.1., 3.6. цього договору. Погашення кредиту проводиться в строки відповідно до Графіка погашення кредиту який розраховується згідно залишку заборгованості за кредитом станом на 14 серпня 2008 року. Щомісячний платіж, згідно підписаного сторонами графіку погашення заборгованості становив 311,50 доларів США, строк внесення останнього платежу 14.03.2016 року ( а.с.91-93).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На момент звернення з позовом заборгованість за кредитом не погашена.

Згідно з розрахунком Банку станом на 25 червня 2015 року ОСОБА_5 має заборгованість перед банком 4416,18 доларів США, яка складається з наступного:

- 3935,81 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 201,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 32,80 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 24,24 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору

- 11,81 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 209,73 доларів США - штраф (процентна складова).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь банку 39935,81 долари США - заборгованості за кредитом та 201.79 долари США - заборгованості по процентам за користування кредитом.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь Банку 32,80 долари США, як заборгованості по комісії за користуванням кредиту, виходячи із наступного.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже невідомо за які конкретно дії Банку по обслуговуванню клієнта, підлягає стягненню вказана комісія.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним, а томуві цій частині позовні вимоги Банку є такими, що задоволенню не підлягають

Також, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» одночасно пені та штрафу, виходячи із наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стягнення неустойки (штрафа, пені) за ст. 549 ЦК України є видом цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до п.5.3 додаткової угоди при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

У той самий час, умовами договору роз'яснено порядок нарахування за кожний день прострочення пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору.

Враховуючи вищевикладене, положення статті 549 ЦК України, статті 61 Конституції України, слід дійти висновку що, одночасне нарахування штрафу і пені як виду цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором) суперечить конституційному принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, одночасне нарахування штрафу і пені суперечить закону, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_5 штрафу також задоволенню не підлягають.

Таким чином колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за іпотечним договором в розмірі 3935,81 доларів США - заборгованість за кредитом та 201,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стовно, зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсною та розірвання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № CSR0GI0000006069 від 14 березня 2008 року та стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 90 198,00 грн. як помилково перераховані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку відмовляючи в задоволенні даних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з висновку експерта судової почеркознавчої експертизи №189/871/16-23 від 22 червня 2016 року, підпис в графі «Підпис» та «один з оригіналів даного договору мною отримано особисто» та підпис в графі «(Підпис клієнта, П.І.Б.)» заяви про продаж іноземної валюти від 14 серпня 2008 року виконаний особисто ОСОБА_5.( а.с.135).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку, що оскільки Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит CSR0GІ0000006069 від 14 березня 2008 року та заяву про продаж іноземної валюти від 14 серпня 2008 року, ОСОБА_5 підписав власноруч, а тому підстави вважати, що зміна валюти кредитування відбулася без відому ОСОБА_5, відсутні.

Колегія суддів вважає, що висновок експерта про те, що підпис в заяві про зміну валюти виконаний не ОСОБА_5 також не є підставою для визнання Додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит CSR0GІ0000006069 від 14 березня 2008 року недійсною, оскільки сама Додаткова угода підписана особисто ОСОБА_5 і останній даний факт не заперечує, з серпня 2008 року ОСОБА_5 умови даної Додаткової угоди виконував, питання про визнання її недійсною не ставив.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За загальним правилом, відповідно до положень ч. 3 та ч 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав щодо застосування строків позовної давності, оскільки як вбачається із наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_5 з 14 березня 2015 року припинив виконувати, покладені на нього обов'язки за договором, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом 06 серпня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Посилання апелянта та його представника на те, що строк позовної давності необхідно рахувати починаючи з лютого 2009 року та повністю відмовити Банку в ползові в зв»язку з пропуском строків, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки як вбачається із того ж розрахунку заборгованості, дійсно в період до 14 березня 2015 року ОСОБА_5 вносив платежі за кредитним договором або не в повному розмірі, або у більшому розмірі та у деякі періоди мав заборгованості, однак з того ж розрахунку вбачається, що вказані заборгованості ОСОБА_5 періодично самостійно погашались, про що свідчать показники про відсутність заборгованості і тільки з березня 2015 року виникла заборгованість про погашення якої заявлені вимоги Банком.

Виходячи із вищевикладеного колегія суддів вважає, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції необхідно змінити скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. В частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року, змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № CSR0GI0000006069 у розмірі 4416,18 доларів США, що в національній валюті України за курсом НБУ, на час ухвалення рішення, буде становити - 119810 гривень 96 копійок.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSR0GI0000006069, а саме 3935,81 доларів США заборгованості за кредитом, що в національній валюті України за курсом НБУ становити - 106 739,16 грн., 201,79 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом, що в національній валюті України за курсом НБУ становити - 5472,54 грн. та пеню в сумі 657 гривень 38 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - відмовити.

В іншій частині рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Судді Н.І. Гончар

В.І. Ювшин

В.В. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлений 07 лютого 2018 року.