Постанова № 72056229, 01.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №332/2978/16 Головуючий у 1 інстанції Мєркулова Л.О.

Провадження № 22-ц/778/319/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участі секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Запорізької міської ради на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, третя особа: перша Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права на спадщину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, третя особа: перша Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права на спадщину.

В позові зазначав, що у січні 2009 року він познайомився із ОСОБА_4, з якою у нього склалися гарні стосунки і вони вирішили проживати разом.

У лютому 2009 року у встановленому законом порядку він вселився у належну їй квартиру і з того часу вони проживали у шлюбі без його реєстрації.

09 квітня 2015 року ОСОБА_4 трагічно загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У зв’язку з відкриттям спадщини від ОСОБА_4М позивач звернувся до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання з померлою.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016 року було встановлено факт проживання позивача однією сім’єю з ОСОБА_4 більше п’яти років на момент смерті останньої та визнано за ним право на спадкування за законом після померлої ОСОБА_4

На момент відкриття спадщини до складу спадкового майна входила квартира АДРЕСА_1.

За своє життя ОСОБА_4 спадкоємців не мала та не склала заповіт, а також близьких родичів не мала.

До теперішнього часу ніхто не звернувся до нотаріальної контори з заявою про отримання спадщини після ОСОБА_4

Враховуючи те, що позивач вважає, що він є спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_4 та відсутність спадкоємців ближчої черги, він має право на спадкування майна останньої.

Однак його право на спадкування було визнано 30.06.2016 року після спливу шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, що позбавляє позивача права звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

До того ж в процесі проживання були втрачені оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 Їх відновлення є неможливим у зв’язку зі смертю власниці.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої 29.04.2015 року ОСОБА_4.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлої 09.04.2015 року ОСОБА_4.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктами 11, 13 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.367 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України (чинного на час розгляду справи судом першої інстанції) позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є нерухоме майно, а саме квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та відноситься до території Вознесенівського району м. Запоріжжя.

Таким чином, за правилами ч.1 ст. 114 ЦПК України (чинного на час розгляду справи судом першої інстанції) належить до підсудності Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до п.4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України (чинного на час розгляду справи судом першої інстанції) заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

В порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції відкрив провадження у справі та ухвалив заочне рішення.

Відповідач в суді першої інстанції не міг заявити про непідсудність справи, оскільки справа розглянута судом без повідомлення відповідача про дату, час та місце її розгляду.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Керуючись ст.ст.374, 378,382,384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Запорізької міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2016 року у цій справі скасувати, справу направити на розгляд за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: