Постанова № 72055542, 07.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач: ОСОБА_1,

розглянула в порядку позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2017 року, ухваленого в складі судді Сидоренко З.С. в м. Рівне, повний текст якого складено 06 листопада 2017 року, у справі №560/411/17

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок виконання зобов'язань за кредитним договором б/н від 08 серпня 2011 року за відповідачем утворилась заборгованість станом на 28 лютого 2017 року в розмірі 20781,28 грн.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судом залишено поза увагою, що відповідач ознайомився та погодився з умовами кредитування, а тому сторони узгодили термін позовної даності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди та неустойки за вказаним кредитним договором тривалість 50 років.

Зазначає, що сторони також погодили строк дії кредитного договору на 12 місяців з можливість пролонгації строку дії кредитного договору на той же строк, а тому зобов'язання, які не виконані у межах річного строку дії договору продовжують існувати.

Судом не враховано, що строк позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, яка діяла до січня 2016 року, тобто з 01 лютого 2016 року, а позовну заяву подано до суду в межах трирічного строку позовної давності.

Зазначає, що перебіг позовної давності щодо стягнення відсотків та неустойки відповідно до ст.234 ЦК України був перерваний, так як з рахунку відповідача було списано кошти на погашення в рахунок погашення заборгованості за договором, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу та про переривання перебігу позовної давності. Вважає, що списання коштів з рахунку відповідача було проведено правомірно згідно положення Умов і правил надання банківських послуг.

Просить судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що подані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою не можна вважати складовою частиною укладеного кредитного договору, оскільки на них відсутній підпис відповідача, як позивальника. Суд також виходив з того, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду, так як перебіг позовної давності розпочався після неповної сплати чергового платежу 05 червня 2013 року..

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду з таких підстав.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, 08 серпня 2011 року між сторонами був укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.5).

Сторони не заперечують, що кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання з можливістю його пролонгації на той же термін.

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, сторони узгодили, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять договір про надання банківських послуг.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами кредитування, спростовуються тим, що матеріали справи не містять даних з якими саме Умовами та Правилами надання банківських послуг погодився відповідач, оскільки підписи відповідача в додатках до анкети-заяви відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності до 50 років в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

В анкеті-заяві позичальника від 08 серпня 2011 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

За таких обставин, Умови та Правила надання банківських послуг, а також тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 08 серпня 2011 року.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги щодо дотримання банком строків позовної давності при зверненні до суду для стягнення заборгованості за кредитним договором з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Доводи апеляційної скарги щодо дотримання банком строків позовної давності у зв'язку з дією платіжної картки до січня 2016 року, спростовуються тим, що позивачем не надано будь-яких доказів того, яка саме кредитка картка була видана відповідачу за вказаним кредитним договором, її номер, строк дії.

Довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27 липня 2017 року про видані кредитні картки свідчить про те, що по вказаному кредиту ОСОБА_1 отримано дві картки за НОМЕР_1 та НОМЕР_2, остання з яких має термін діє до останнього дня січня 2016 року (а.с. 83). Однак будь-яких відомостей про строк дії картки за НОМЕР_1 відповідачем не надано, а матеріали справи таких даних не містять.

Навпаки, з наданої банком виписки за період з 01 серпня 2011 року по 27 липня 2017 року вбачається, що відповідач з 08 серпня 2011 року користувався кредитною карткою НОМЕР_1 на якій кредитний ліміт було встановлено в розмірі 800,00 грн. та поступово збільшено до 2600,00 грн.

Після поповнення відповідачем кредитного рахунку через термінал самообслуговування у відділенні банку по вул. Макарівська, 7 в м. Дубровиця, Рівненської області на суму 1200,00 грн. 30 травня 2013 року та на суму 2000,000 грн. 05 червня 2013 року, будь-який рух коштів по вказаній кредитній картці не здійснювався, що свідчить про припинення строку дії вказаної картки (а.с.85-88).

Доказів перевипуску вказаної кредитної картки та видачі нової кредитної картки за НОМЕР_2 по кредитному договору б/н від 08 серпня 2011 року матеріали справи не містять.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про переривання строку позовної давності 12 червня 2014 року в зв'язку з автоматичним погашення заборгованості шляхом списання з рахунку відповідача (картки НОМЕР_3) заборгованості по кредиту є безпідставними виходячи з наступного.

З виписки за період з 01 серпня 2011 року по 27 липня 2017 року по картці НОМЕР_4 вбачається, що вказана картка є бонусним рахунком на який нараховуються бонуси за участь в програмі «Бонус плюс» за рахунок знижок, які надаються торговими точками за купівлю товарів. Оскільки бонуси доступні тільки для витрат в терміналах торгово-сервісної мережі, то погашення кредиту вказаними бонусами не допускається.

Самостійне незаконне списання банком 12 червня 2014 року коштів в сумі 10,40 грн. з бонусного рахунку ОСОБА_1 на кредитний рахунок НОМЕР_1 для погашення заборгованості не може вважатися перериванням строку позовної давності, оскільки погашення кредиту бонусами від покупок ні умовами кредитного договору, ні самим призначенням бонусного рахунку не передбачено.

За таких обставин, здійснюючи проплати на погашення заборгованості за вказаним кредитом з серпня 2011 року по 05 червня 2013 року ОСОБА_1 вчиняв дії, які свідчать про пролонгацію дії кредитного договору на кожні наступні 12 місяців, а тому вважається, що кредитний договір діяв з 08 серпня 2011 року по 07 серпня 2013 року. В подальшому будь-яких дій, які б свідчили про продовження строку дії кредитного договору на довший термін відповідач не вчиняв.

За таких обставин перебіг трьохрічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі розпочався з 08 серпня 2013 року та закінчився 07 серпня 2016 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перебіг позовної давності за кожним черговим платежем по відсотках та комісії розпочався з 06 червня 2013 року (оскільки остання сума на погашення кредиту внесена позичальником 05 червня 2013 року в розмірі 2000,00 грн.) та закінчився 05 червня 2016 року.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Вбачається, що відповідач 12 червня 2017 року звернувся в суд першої інстанції із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу, а тому суд правомірно застосував до спірних відносин позовну давність.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

З врахуванням вказаних обставин, ст. 256, 257, ч. 1,5 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України та факту пред'явлення ПАТ КБ «Приватбанк» лише у березні 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 375, ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 лютого 2018 року.

Головуючий :

Судді :