Постанова № 72055421, 06.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року №561/504/17 м. Рівне

Апеляційній суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року (суддя - Світличний Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності частково нікчемного правочину, визнання права власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним договору іпотеки і застосування наслідків його недійсності та визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и л а :

22 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності частково нікчемного правочину, визнання права власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним договору іпотеки і застосування наслідків його недійсності та визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що пред'являючи позов, посилалась на те, що не підписувала договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року належної їй 1/3 частини будинку, дане майно відчужене незаконно, із фактичного володіння не вибувало.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги доведений факт, що ОСОБА_1 дійсно не підписувала договір купівлі-продажу.

Таким чином, підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, і зазначення позивачем правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні позову.

Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року скасувати та задовольнити позовні вимоги, зокрема, застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, скасувати здійснену 17 травня 2007 року УП «Дубровицьке МБТІ» державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок разом із надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 в частині реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частку зазначеного будинку; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 вищезазначеного житлового будинку, визнати недійним договір іпотеки №014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року; зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_5 зняти заборону на відчуження вищезазначеного житлового будинку та визнати виконавчий лист, виданий 16 липня 2014 року, виданий Дубровицьким районним судом Рівненської області.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві позивач послався на ч.1 ст. 219 ЦК України, яка передбачає правові наслідки недодержання вимог закону про нотаріально посвідчення одностороннього правочину, яким не є договір купівлі-продажу, оскільки договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року є оспорюваним, тобто його недійсність прямо не встановлена законом, а позивач не просив суд визнати цей договір недійсним, тобто не заперечує його дійсність на підставах встановлених законом.

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Вищезазначеного суд першої інстанції не врахував та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову на даній підставі.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями від 16 грудня 2004 року ОСОБА_6 передав безоплатно у власність 2/3 частини - ОСОБА_7 та 1/3 частини - ОСОБА_1 житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_2.

16 травня 2007 року між продавцями ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку. Відповідно до умов даного договору, продавці передали, а покупець прийняв у власність житловий будинок з господарськими приміщеннями, розташований по АДРЕСА_1.

Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, а саме домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, для задоволення вимог банку в розмірі 20 108,95 доларів США, що еквівалентно 160 730,87 грн.

Даним рішенням встановлено, що договір іпотеки, за яким звернуто стягнення на домоволодіння був укладений 28 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за укладеним 18 травня 2007 року кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2

Пред'являючи позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не підписувала договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року належної їй 1/3 частини будинку, незаконно відчужене ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу майно не вибувало з її фактичного володіння, і вона й досі зареєстрована та фактично проживає в спірному житловому будинку.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 30 червня 2015 року підпис від імені ОСОБА_1 в третьому рядку в розділі: «Підписи» в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Дубровицького районного суду від 07 листопада 2013 року, яке набрало чинності 16 грудня 2013 року, ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_8 звертались до ОСОБА_2 з вимогою розірвати договір купівлі-продажу цього ж будинку, що і в даній справі. Свої вимоги мотивували тим, що 16 травня 2007 року уклали з ОСОБА_2 договір та передали йому у власність житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, однак він не провів оплату в повному обсязі, що позбавило їх можливості отримати ту суму, на яку розраховували. В задоволенні позову позивачам було відмовлено в зв'язку зі спливом строку позовної давності, оскільки про порушення їхніх прав їм стало відомо ще в червні 2007 року.

Даним рішенням встановлено, що 16 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з однієї сторони, та ОСОБА_2 з другої сторони укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. (т.1 а.с. 63, 64)

Таким чином, позивачем визнано факт укладення договору купівлі-продажу частини спірного житлового будинку.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок почеркознавчої експертизи від 30 червня 2015 року, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, суд не приймає до уваги, оскільки позивач визнала укладення договору-купівлі продажу.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги, щодо застосування наслідків недійсності правочину, а саме визнання права власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним договору іпотеки і застосування наслідків його недійсності та визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню, не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнанання договору купівлі-продажу нікчемним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 274, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності частково нікчемного правочину, визнання права власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним договору іпотеки і застосування наслідків його недійсності та визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення постанови.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2018 року

Головуюча

Судді :