Постанова № 72054777, 29.01.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4379/17

Провадження № 2-а/333/6/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді: Наумової І.Й.,

при секретарі: Кунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання незаконним розпорядження та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання незаконним розпорядження та зобов’язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого зазначив, що згідно розпорядження № 199046 від 28.03.2017 р. Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснено перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років, нараховано з 01.03.2017 р. пенсію у розмірі 13 022,96 грн. та зменшено її до розміру 10740,00 грн. на підставі ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає, що розпорядження № 199046 від 28.03.2017 р. Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині обмеження максимального розміру пенсії сумою 10 740,00 грн. суперечить чинному законодавству. Листом від 22.06.2017 р. Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повідомило його про те, що його пенсія обмежена максимальним розміром 10740,00 грн. на підставі ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1778-ХІІ та ст. 27 п. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № І 058-IV (зі змінами, внесеними Законом України від 2 4.12.2015 р. № 911-VIII). Вважає, що Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя неправильно тлумачило зазначені нормативні акти і припустилось помилки при їх застосуванні в частині обмеження призначеної йому пенсії з 01.03.2017 р. максимальним розміром 10740, 00 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали на підставах, викладених в позові.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала письмові заперечення, в яких зазначила, що пенсія ОСОБА_1 обмежена максимальним розміром 10740,00 грн. на підставі ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1778-ХІІ та ст. 27 п. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № І 058-IV (зі змінами, внесеними Законом України від 2 4.12.2015 р. № 911-VIII) за яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв’язку із наступним.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Шевченківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з лютого 1991 року та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації. Пенсія ОСОБА_1 була призначена і нарахована за Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788- XIІ як члену льотного екіпажу.

Розпорядженням № 199046 від 15.03.2017 р. Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя ОСОБА_1 здійснено перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років, нараховано з 01.03.2017 р. пенсію у розмірі 13 022,96 грн. та зменшено її до розміру 10740,00 грн.

Листом від 22.06.2017 р. №152/Б-1 Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повідомило ОСОБА_1 про те, що його пенсія обмежена максимальним розміром 10740,00 грн. на підставі ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1778-ХІІ та ст. 27 п. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 р. № 911-VIII).

Відповідно до ч.3 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, пунктом другим розділом II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911 VIII від 24.12.2015 року визначено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.

Таким чином, враховуючи те, що пенсія ОСОБА_1 була призначена у 1997 році на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» від 21.07.1992 року №418, а у 2017 році відповідачем був проведений перерахунок, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії останнього на підставі ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України « № 911 VII від 24.12.2015 року є неправомірним.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «ОСОБА_2 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Тобто, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції та в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України N7-рп/2004 від 17.03.2004, N 20-рп/2004 від 01.12.2004, N 8-рп/99 від 06.07.1999, N 5-рп/2002 від 20.03.2002 , N 20-рп/2004 від 01.12.2004).

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на нарахування пенсії без її обмеження є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання незаконним розпорядження та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати незаконним розпорядження Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 199046 від 15.03.2017 року щодо перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в частині обмеження максимального розміру пенсії у сумі 10740,00 грн.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 13022,96 грн., починаючи з 01.03.2017 року з урахування раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму судових витрат, а саме: судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 06.02.2018 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова