Постанова № 720546, 13.06.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 червня 2007 року

Справа № 2-24/15924-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Тищенко Оксана Ігорівна, довіреність № 2307/9 від 12.10.06, Дішко Олександр Костянтинович, довіреність № 502/Д/10 від 01.02.07;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства фірми "CC Food Produkte" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 05.02.2007 у справі №2-24/15924-2006А

за позовом Дочірнього підприємства фірми "CC Food Produkte" (вул. Красноармійська, 56, Алушта, 98500)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, Алушта, 98500)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

За результатами виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2005 до 30.09.2005 (акт перевірки № 231/23/32651743 від 15.02.2006) податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2006: № 0000392301/3 про донарахування податку на прибуток у сумі 8 040,00 грн., у тому числі 6700,00 грн. –основний платіж та 1340,00 грн. –штрафні санкції; № 0000402301/3 про донарахування податку на додану вартість у сумі 109581,00 грн., у тому числі 73054,00 грн. –основний платіж та 36527,00 грн. –штрафні санкції.

Відповідно результатів перевірки, на думку податкового органу, позивачем порушені: вимоги пункту 1.32, підпункту 5.3.1. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим завищені валові витрати у першому півріччі 2005 року на 1,9 тис. грн.. та за 9 місяців 2005 року наростаючим підсумком на 2,3 тис. грн.. у зв’язку з включенням до валових витрат витрати на придбання послуг мобільного зв’язку; завищені валові витрати у першому кварталі 2005 року на 1,8 тис. грн., за перше півріччя 2005 року на 1,9 тис.грн., за 9 місяців 2005 року наростаючим підсумком на 24,8 тис. грн.. у зв’язку з включенням до складу валових витрат затрат на придбання товарів, не призначених для використання в господарській діяльності підприємства, у порушення вимог підпункту 7.2.1., 7.2.6. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, завищено податковий кредит у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 4424.83 грн. за неправильно оформленими податковими накладними, в порушення вимог підпункту 7.4.1., 7.4.4. статті 7 вищеназваного Закону до податкового кредиту включено податок на додану вартість у сумі 4964,78 грн. у зв’язку з придбанням товарів, які не призначались для використання у господарській діяльності; у порушення вимог підпункту 7.2.3. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, до складу податкового кредиту включені податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість - 63644,27 грн.. видані приватним підприємцем Лапшиним В.Я., оскільки останній не декларував собі податкове зобов’язання по даним накладним.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2007 у справі № 2-24/15924-2006А (суддя Г.Г. Колосова) у позові про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень позивачу відмовлено.

При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив із того, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат витрати на придбання послуг мобільного зв’язку, оскільки дані витрати не пов’язані із господарською діяльністю підприємства у зв’язку з відсутністю у позивача мобільних телефонів, а також витрати на придбання будівельних матеріалів, не призначених для використання у господарській діяльності оскільки позивач не надав доказів використання будівельних матеріалів на поточний ремонт, не надав також доказів про оприбуткування матеріалів на склад, передачу їх матеріально-відповідальній особі, акти виконаних робіт, позивачем порушені вимоги підпункту 7.2.1. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість за неправильно оформленими податковими накладними (відсутні кількісні та вартісні показники); у порушення вимог підпункту 7.2.3., підпункту 7.4.1. статті 7 вищеназваного Закону, до складу податкового кредиту позивачем віднесено податок на додану вартість у сумі 63664,27 грн. сплаченого приватному підприємцю Лапшину В.Я. за сільськогосподарську продукцію, оскільки останній не задекларував податкові зобов’язання по податку на додану вартість на дану суму.

Згідно уточнених апеляційних вимог, позивач погоджується із рішенням суду першої інстанції про завищення валових витрат на послуги мобільного зв’язку, у решті рішення місцевого господарського суду оскаржує у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Так, на думку позивача, ті обставини, що приватний підприємець Лапшин В.Я. не звітує перед податковим органом про господарську діяльність, не можуть бути підставою для застосування до позивача фінансових санкцій.

Позивач також вважає, що у відповідача не було достатніх підстав для виключення із податкового кредиту податку на додану вартість на придбання будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт за обставинами, викладеними у апеляційній скарзі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Так, при прийнятті рішення, суд першої інстанції керувався вимогами підпункту 7.4.1., 7.7.5., 7.2.3., статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та дійшов висновку, що право у покупця товарів (робіт, послуг) на податковий кредит пов’язано безпосередньо із виконанням податкового збов’язання продавцем товарів (робіт, послуг). Таким чином, на думку місцевого господарського суду, позивач безпідставно відніс до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 63664,27 грн. по придбанню сільськогосподарської продукції у приватного підприємця Лапшина В.Я., оскільки приватний підприємець не виконав податкове зобов’язання перед бюджетом.

Проте, дані висновки суду першої інстанції, на думку судової колегії є помилковими, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не ставить право покупця товарів (робіт, послуг) у залежність від виконання податкового зобов’язання продавця товарів (робіт, послуг) перед бюджетом.

Відповідно до підпункту 7.5.1. статті 7 вищеназваного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата оплати товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, у позивача по придбанню сільськогосподарської продукції у приватного підприємця Лапшина В.Я., та віднесенню податку на додану вартість до податкового кредиту, були у наявності як перша так і друга події.

Таким чином, податковим органом безпідставно донараховано позивачу податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 63664,00 грн. основного платежу та 31832,00 грн. штрафних санкцій.

Судова колегія погоджується із висновками місцевого господарського суду про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 4424,83 за неправильно оформленими податковими накладними (постачальник ПСП АФ „Зеленогірськ” від 31.01.2005 № 43; від 28.02.2005 № 80; від 31.03.2005 № 160; від 31.07.2005 № 473; від 31.08.2005 № 243).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, вищеназвані податкові накладні видані на попередню оплату, а не по факту поставки продукції. Проте, Закон України „Про податок на додану вартість”, не пов’язує право покупця на податковий кредит лише по факту попередньої оплати продукції. Таким чином, податковим органом обґрунтовано донараховано позивачу основний платіж по податку на додану вартість у сумі 4426,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 2213,00 грн.

Висновки суду першої інстанції про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат послуг мобільного зв’язку, оскільки дані витрати не пов’язані із веденням господарської діяльності позивача, а також витрат на придбання будівельних матеріалів, не призначених для використання у господарській діяльності підприємства у зв’язку з тим, що позивач не довів факт використання будівельних матеріалів на поточний ремонт основних засобів також визнаються судовою колегією обгрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пнктом 4 частини 1 статті 202, статтею 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства фірми "CC Food Produkte" задовільнити частково.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2007 у справі № 2-24/15924-2006А - скасувати.

3.Позов задовільнити частково. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0000402301/3 від 21.08.2006 у частині донарахування основного платежу по податку на додану вартість у сумі 63664,00 та застосування штрафних санкцій у сумі 31832,00 грн..

4.У решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді