Ухвала суду № 72054401, 24.01.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/79/18

24.01.2018 Провадження №1-кп/311/80/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Нікандрової С.О., при секретарі судового засідання Гончарової К.Ю., за участю прокурора Петренко В.О., захисника - адвоката Петренко А.В., представника потерпілого - адвоката Кара Р.Т., обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12017080190001263 від 19 жовтня 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Енергодар, Запорізької області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, одруженого, має на утриманні дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 14.07.2000 року Енергодасрьким м/с Запорізької області за ст. 17, ч. ч. 2, 3 ст. 140, ч. 2 ст. 142, ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі. 06.07.2001 звільнився з Перевальської ВК Луганської області умовно достроково. Не відбутий термін 2 роки 6 місяців 15 днів.

- 05.12.2001 року Енергодасрьким м/с Запорізької області за ч. З ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 04.04.2006 звільнився з Софіївської ВК № 55 по відбуттю строку покарання.

- 12.11.2008 року Михайловським р/с Запорізької області за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 263, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік.

- 08.07.2009 року Токмакським р/с Запорізької області за ч.2 ст. 187, ст. 69 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі. 06.05.2014 звільнився з Софіївської ВК № 55 по відбуттю строку покарання (судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження №12017080190001263 від 19 жовтня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю посилаючись на те, що обвинувачений після підготовчого судового засідання 19.01.2018 року близько 16 годин здійснював незаконний вплив на свідка, шляхом погроз свідку ОСОБА_6 щодо того, що вона давала на досудовому слідстві неправдиві покази, погрожував кримінальною відповідальністю. Просить на підтвердження наявності ризику незаконного впливу допитати свідка обвинувачення ОСОБА_6 з цих питань.

В судовому засіданні прокурор Петренко В.О. заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, мотивоване тим, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України. Пред'явлене обвинувачення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: показами потерпілого ОСОБА_5; протоколом впізнання за фотознімками особи, за участі потерпілого ОСОБА_5, який впізнав на фотознімку ОСОБА_3, як особу, що вчинила злочин щодо нього; протоколом слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_5, під час складення якого потерпілий продемонстрував обставини вчинення злочину щодо нього з боку ОСОБА_3; протоколом ОМП поблизу магазину «Продукти» по вулиці Чкалова, 92, в селі Підгірне, під час якого серед іншого вилучено предмет схожий на пістолет; протоколом ОМП у приміщенні Василівської ЦРЛ під час якого вилучено предмет схожий на гумову кулю округлої форми; протоколом ОМП у приміщенні Василівської ЦРЛ під час якого вилучено сорочку фіолетового кольору із отвором; показами свідка ОСОБА_6; протоколом впізнання за фотознімками особи, за участі свідка ОСОБА_6, яка впізнала на фотознімку ОСОБА_3, як особу, що вчинила злочин щодо ОСОБА_5; протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_6, під час складення якого свідок продемонструвала відомі їй обставини вчинення злочину щодо ОСОБА_5 з боку ОСОБА_3; показами свідка ОСОБА_7, який пояснив, що привіз ОСОБА_3 до магазину «Продукти» в селі Підгірне, де і відбулись вищевказані події; показами свідка ОСОБА_8; показами свідка ОСОБА_9; постановами про долучення до КП речовими доказами вилученого майна під час ОМП.

Сторона обвинувачення вважає, що існують обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, з боку обвинуваченого ОСОБА_3 а саме: ОСОБА_3 може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також незаконно впливати на свідка, потерпілого у цьому кримінальному провадженні (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та не є не достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження.

В ході розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу потерпілий ОСОБА_5 та його представник - адвокат Кара Р.Т. відмовилися від заявленого потерпілим клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що повністю підтримують клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили допросити свідка обвинувачення ОСОБА_6 з приводу впливу на неї з боку обвинуваченого ОСОБА_3 після проведення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та захисник Петренко А.В. заперечували проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, аргументуючи тим, що після звільнення з-під варти під час підготовчого судового засідання, обвинувачений виконує обов'язки покладені на нього судом, з`являється в судові засідання і виконує розпорядження судді, обвинувачений не уповноважував третіх осіб впливати на потерпілого з метою зміни ним показань по справі, під час розмови зі свідком обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачений не здійснював на її адресу погроз, вмовлянь щодо зміни нею показань по справі, та іншим чином не намагався вплинути на її показання. Крім того, вказали на наявність у обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, оскільки він має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, також вказували на наявність проблем зі здоров'ям, посилаючись на те, що потерпілий наніс йому тілесні ушкодження. Тому наполягають, що немає підстав вважати, що обвинувачений буде ухилятися від суду або вчинить нові

кримінальні правопорушення, не заперечують проти застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання із встановленням додаткового обов'язку не відвідувати місце скоєння злочину та не спілкуватися з потерпілим та свідками по кримінальному провадженню.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовуються клопотання, докази, надані стороною захисту, допитавши потерпілого та свідка обвинувачення з приводу впливу на них з боку обвинуваченого, заслухавши думки учасників кримінального провадження щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Суд при розгляді даного клопотання враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Як встановлено з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, 19 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесений

запис №12017080190001263 про вчинення злочину за ч.4 ст.296 КК України, в результаті проведеного досудового розслідування отримані дані про те, що до вчинення вказаного злочину причетний ОСОБА_3, якому 20 жовтня 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, 21 грудня 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за с.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України, 05 січня 2018 року кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 за ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України надійшов до суду.

В матеріалах кримінального провадження, містяться ухвали слідчих суддів, якими встановлено наявність достатніх доказів, що вказують про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3 та зроблені висновки про можливість вчинення ним тих злочинів, в яких він підозрюється у даному кримінальному провадженні.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

ОСОБА_3 обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, та відповідно до санкцій зазначених статей карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

Суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати про існування обґрунтованих ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, з боку обвинуваченого ОСОБА_3 а саме:

- ОСОБА_3 може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

З долучених матеріалів судом встановлено, що ОСОБА_3, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, а також злочинів проти громадського порядку та моральності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена. На даний час ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні аналогічних злочинів проти громадського порядку та моральності.

За вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_3, передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на певний строк. Усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним та перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може намагатись переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або відбуття покарання.

- ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 офіційного місця роботи не має, будь-якою суспільно корисною працею не займається, неодноразово судимий, судимості у встановленому порядку не зняті і не погашені, знов обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів, спосіб вчинення інкримінованого злочину із застосуванням вогнепальної зброї свідчить про суспільну небезпечність обвинуваченого. Згідно характеристики з Підгірненської сільської ради, ОСОБА_3 під час проживання на території Підгірненської сільської ради зарекомендував себе з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, конфліктував з мешканцями села.

- ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідка, потерпілого у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Допрошена в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_6 повідомила, що 19.01.2018 року ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння прийшов в магазин «Продукти» в с.Підгірне, за місцем її роботи, де почав схиляти її до зміни показань по кримінальному провадженню, стверджуючи, що вона давала неправдиві показання по кримінальному провадженню, у зв'язку з чим вона буде притягнута до

кримінальної відповідальності за дачу неправдивих показань нею як свідком. Після розмови з ОСОБА_3 вона має певні побоювання щодо можливих інших дій обвинуваченого з метою схиляння її до дачі інших показань по справі.

Крім цього, допрошений в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що через деякий час після подій, під час яких ОСОБА_3 здійснив у нього постріл і затримання ОСОБА_3, до нього приїхали два чоловіка, один з яких ОСОБА_10 є колишнім працівником поліції, і який пояснив що є дядьком ОСОБА_3, відбулася розмова, під час якої зазначена особа давала йому зрозуміти, що ОСОБА_3 все одно не буде відбувати покарання у вигляді позбавлення волі, і пропонував змінити свої показання по кримінальному провадженню, зокрема показати, що він з ОСОБА_3 перебуває в неприязних відносинах, пропонували подумати про умови, на яких він згоден змінити показання, в тому числі грошову винагороду за зміну показань. Після цього зазначена особа на наступний день телефонував і питав щодо прийнятого ним рішення. В цей період ОСОБА_3 був під вартою, проте ОСОБА_10 повідомив про те, що він є дядьком обвинуваченого і приїхав вирішити питання по «Дині» (прозвище ОСОБА_3), посилався саме на те, що він звертається за дорученням ОСОБА_3, який просить вибачення у потерпілого. Також потерпілий повідомив, що 23 січня 2018 року приблизно о 13 годині, перед судовим засіданням ОСОБА_10 знов телефонував йому, проте він не відповів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним є ризик незаконного впливу з боку ОСОБА_3 на потерпілого і свідків обвинувачення

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має малолітню доньку, задовільно характеризується за новим місцем проживання, обставини і спосіб вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інкримінованого злочину, тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_3, та встановлені судом дії обвинуваченого з метою впливу на свідків і потерпілого, свідчить про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання, продовження злочинної діяльності, та незаконного впливу на потерпілого та свідків обвинувачення.

Суд не може прийняти доводи сторони захисту з приводу того, що застосовування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням додаткових обов'язків, оскільки ризики наведені прокурором і встановлені під час судового розгляду заслуговують на увагу, а стійкі соціальні зв'язки обвинуваченого не є гарантією виконання ним своїх процесуальних обов'язків та запобіганню спробам переховуватись від суду, з метою уникнення покарання за скоєне, вчинити інше кримінальне правопорушення, і що є особливо значимим - незаконно впливати на свідків обвинувачення, потерпілого, допит яких в судовому засіданні ще не проводився.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Таким чином, на підставі ст.ст.177, 178, 194 КПК України, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні

злочинів обвинуваченим ОСОБА_3, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України,тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, віку, даних про його особу, соціальну характеристику, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, враховуючи інтереси правосуддя, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляд тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 березня 2018 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_3 відповідно до ст.12 КК України підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, на підставі п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч.4 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, з умовою достатньої гарантії виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи наведене, при визначенні розміру застави суд, беручи до уваги суспільну небезпеку злочину, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_3, його особу, зокрема, що він не працює, наявність на утриманні малолітньої дитини, його матеріальний стан, приходить до висновку про визначення застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 70 480 гривень.

Керуючись положеннями ч.4 ст.183 КПК України, суд вбачає за необхідне зазначити, що в разі внесення застави на обвинуваченого покладаються обов`язки: не відлучатися за межі Василівського району без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утриматися від спілкування з потерпілим та свідками обвинувачення.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331, 336, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Петренко В.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 березня 2018 року включно.

Клопотання потерпілого ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу - залишити без розгляду.

Визначити розмір застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 70 480 гривень. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в

Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок №37319085001205 в Держказначейська служба України м.Київ; МФО 820172, призначення платежу - обов'язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ обвинуваченого) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 не відлучатися за межі Василівського району без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утриматися від спілкування з потерпілим та свідками обвинувачення.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3, що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Василівського районного суду С.О.Нікандрова