Рішення № 72054093, 24.01.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/5648/15-ц

Провадження № 2/309/29/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кемінь В.Д.

з участю секретаря судового засідання Орос В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору К022-08 від 19.02.2008 року, відповідач – ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 95000.00 ( дев’яносто п’ять тисяч ) доларів США, з терміном повернення кредиту до 18.02.2012 року. Договором також було передбачено сплату відсотків за користування кредитом. Відповідач зобов’язання по сплаті щомісячно боргу та відсотків за користування кредитом н умовах визначених вище вказаною кредитною угодою не виконував. На час звернення позивача до суду, за розрахунком заборгованості станом на 28.10.2015 року загальна сума заборгованості відповідача по кредиту та відсоткам за його користування становить 427547,97 (чотириста двадцять сім тисяч п’ятсот сорок сім доларів та 97 центів) доларів США, з яких 60000.00 доларів США - заборгованість за кредитом; 98751,90 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1635,76 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 267160,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором К022-08 від 19.02.2008 року між позивачем та поручителем ОСОБА_2 Юріївною19 лютого 2008 року укладено договір поруки №К022-08/Ф, відповідно до якого остання також взяла на себе зобов’язання про солідарну відповідальність разом з основним позичальником – ОСОБА_1, за порушення виконання умов кредитного договору щодо повернення суми кредитного боргу.

Враховуючи зазначені порушення умов кредитного договору та договору поруки позивач просив задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідачів солідарно суму кредитного боргу та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання на розгляд справи не з’явився, в позовній заяві просив суд вирішувати питання про розгляд справи без участі представника банку і у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник відповідачів ОСОБА_4 на адресу суду надіслав клопотання про розгляд даної справи у його відсутності та відсутності відповідачів. У клопотанні представник відповідачів просив врахувати обставини наведені в поданих ним клопотаннях при розгляді справи та доданих письмових доказах, і ухвалити рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, через його безпідставність та недоведеність позовних вимог.

З врахуванням наведеного, та у відповідності до порядку, визначеного ст. 247 ч. 2 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши її матеріали, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором. Відповідно до умов кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов’язань, передбачених умовами кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії, відсотків за користування кредитом.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

В ході судового розгляду встановлено, що питання дострокового повернення кредитних коштів за кредитним договором К022-08 від 19.02.2008 року та договором поруки від 19.02.2008 року №К022-08/Ф, які укладалися з відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, вже вирішувалося за зверненням ЗАТ КБ «ПриватБанк» з позовною заявою від 07.12.2009 року до Хустського районного суду. Судом досліджено матеріали цивільної справи №2-143/2011 р. за позовом ЗАТ «ПриватБанк», в особі філії «Закарпатське регіональне управління» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

За наслідками розгляду позовної заяви у справі №2-143/2011 року Хустський районний суд 13 січня 2011 року ухвалив рішення про задоволення позову, яким стягнув з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь філії «Закарпатське регіональне управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором К022-08 від 19.02.2008 року в розмірі 600493,04 гривні (шістсот тисяч чотириста дев’яносто три гривні чотири копійки) та судові витрати в сумі: 1700,00 гривень державного мита та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення суду набрало законної сили і представник банку 22.07.2011 року під розписку отримав виконавчий лист про стягнення присудженої суми боргу з відповідачів. З вказаного судового рішення встановлено, що ціна пред’явленого позову Банком у даній справі визначалася з розміру наданого кредиту відповідачам в сумі 50000 (п’ятдесят тисяч) доларів США, що в той час за офіційним курсом з нарахованими відсотками та пенею становило 600493,04 гривні. Проте, при досліджені матеріалів вказаної справи судом встановлено наявність письмових доказів, а саме копії заяв про видачу та отримання готівкових кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 у загальній сумі 45000 (сорок п’ять тисяч ) дол. США.

Наведене свідчить про те, що позивач, як кредитор вже скористався своїм правом на стягнення заборгованості за кредитним договором К022-08 від 19.02.2008 року, вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту були задоволені ухваленим рішенням Хустського районного суду від 13.01.2011 року від, тому повторне стягнення боргу в частині задоволених вимог, які позивачем знову включені до позовної заяви що розглядається судом не підлягають задоволенню, оскільки відповідачі вже понесли юридичну відповідальність за невиконання умов кредитного договору і у разі задоволення позову в цій частині відбудеться притягнення відповідачів до подвійної відповідальності за порушення одного і того ж кредитного зобов’язання, що суперечить ст. 61 Конституції України.

В даних кредитних правовідносинах має місце вирішення дострокового стягнення боргу по кредиту за судовим рішенням, що дає підстави зробити висновки про закінчення строку дії кредитного договору і між сторонами залишилися лише невиконані зобов’язання.

З врахуванням того, що при достроковому стягненні судом основного грошового боргу (кредиту) нарахування відсотків за користування кредитом припиняється, вимоги позивача про стягнення відсотків, пені, комісії після прийняття судом рішення 13.01.2011 року є безпідставними.

Даючи оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги що розглядаються в даному провадженні, суд звертає увагу нате, що розмір позовних вимог позивач визначив із суми наданих кредитних коштів за кредитним договором К022-08 від 19.02.2008 у розмірі 95000.00 (дев’яносто п’ять тисяч) доларів США, (дана сума складається з 50000 доларів США, що визначена в самому кредитному договорі, а також розмір повного боргу в сумі 95000 доларів США визначений в додатковій угоді №1 від 19.02.2008 р. до вказаного кредитного договору). На підтвердження отриманого розміру кредитних коштів позивач надав до матеріалів справи копії чотирьох заяв на видачу кредиту та його отримання відповідачем ОСОБА_1 в червні-вересні 2008 року в загальній сумі 45 000 (сорок п’ять тисяч) доларів США.

У матеріалах справи відсутні письмові докази, якими б підтверджувалися твердження позивача про отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 у сумі 95000.00 (дев’яносто п’ять тисяч) доларів США, або 50000 (п’ятдесят тисяч) доларів США, у червні – вересні 2008 року за договором кредиту К022-08 від 19.02.2008 року.

Під час дослідження в судовому засіданні наданих до справи позивачем оригіналів документів кредитної справи №К022-Ф. від 19.02.2008 року, про оформлення та видачу кредиту відповідачу ОСОБА_1, також встановлено наявність по кредитній справі в оригіналах лише чотирьох заяв на видачу кредиту та його отримання відповідачем ОСОБА_1 в загальній сумі 45 000 (сорок п’ять тисяч) доларів США (заяви на видачу та отримання готівки - №1 від 10.06.2008 р. про видачу 10000 (десять тисяч) дол. США; №2 від 05.08.2008 р. про видачу 10000 (десять тисяч) дол. США; заява №1 від 19.08.2008 р. про видачу 15000 (п'ятнадцять тисяч) дол. США; та заява №1 від 18.09.2008 р. про видачу 10000 (десять тисяч) дол. США).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідачів перед ПАТ КБ «ПриватБанк», який доданий до позовної заяви неможливо зробити однозначний висновок про те, чи проводились виплати на погашення кредитного боргу по даному кредиту, в яких розмірах, так як вказаний розрахунок позивач виводив із нічим не підтвердженої суми отриманого кредиту в розмірі 95000 (дев’яносто п’ять тисяч) доларів США, а тому останній не може вважатись належним та допустимим доказом у справі.

Інших належних і допустимих доказів в судовому засіданні сторонами не наведено.

З огляду на вищенаведене, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, через його недоведеність.

Керуючись ст. ст. 16, 526, 530, 549, 550, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_5

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_5Д