Постанова № 72053537, 06.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/654/17 Головуючий у І інстанції Лялик Р. М.Провадження № 22-ц/780/592/18 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 46 06.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.

за участю секретаря Марченка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 20 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Березанської міської ради та просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд розташовану по вулиці Постишева, 1 у місті Березань Київської області.

Свої вимоги мотивувала тим, що згідно договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2002 року вона придбала у ОСОБА_2 будинок із господарськими будівлями по вищезазначеній адресі. Пізніше їй стало відомо, що ОСОБА_2 є ще і власницею земельної ділянки за вказаною адресою на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 14 січня 1999 року серії І-КВ №102891 із загальною площею земельної ділянки 0,11 га. При цьому земельна ділянка площею 0,10 га має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд, а 0,01 га для ведення особистого підсобного господарства. При укладенні договору купівлі-продажу будинку продавець про це її не повідомила, і тому договір купівлі-продажу земельної ділянки між ними укладений не був.

26 вересня 2009 року ОСОБА_2 померла.

Позивачка вважає, що набувши у 2002 році право власності на будинок вона має право отримати у власність земельну ділянку, яка необхідна їй для обслуговування даного житлового будинку, господарських будівель та споруд .

Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 20 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не правильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, на думку апелянта, місцевим судом проігноровано загальний принцип цілосності нерухомого об"єкту та земельної ділянки на якій він розташований, що закріплений в ст. 120 ЗК України та діючу редакцію ч. 1 ст. 125 ЗК України, внаслідок чого не враховано механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору не виконав вимоги ст. 360-7 ч.1 ЦПК України щодо врахування правових висновків викладених Верховним Судом України при розгляді цивільних справ № 6-2цс15 від 11 лютого 2015 року , №6-2225цс16 від 12 жовтня 2016 року, які закріплюють принцип цілісності об"єкту нерухомості із земельною ділянкою, на які він розташований при укладенні правочину купівлі-проладжу житлового будинку .

Сторони, належним чином про дату час та місце розгляду справи були повідомленими, на апеляційний розгляд справи не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтував свій висновок тим, що на час укладення ОСОБА_1 договору купівлі-продажу житлового будинку чинною на той час, редакцією статті 120 ЗК України передбачалося, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину могло переходити на підставі цивільно-правових угод, так як, між позивачкою та ОСОБА_2 не було укладено договору купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташований будинок, і власником якої була ОСОБА_2, тому позивачка не набула права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції не може виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу будинку від 24 жовтня 2002 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 житловий будинок із надвірними будівлями по вул. Постишева, 1 в м. Березань Київської області ( а.с. 5).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 14 січня 1999 року серії I-КВ №102891 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0,11 га., з яких – 0,10 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд, та 0,01 га – для ведення особистого підсобного господарства по вул. Постишева, 1 в м. Березань Київської області (а.с. 6).

26 січня 2009 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (а.с.7).

Із відповіді Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області вбачається, що спадкова справа після померлої 26 січня 2009 року ОСОБА_2 не заводилася. (а.с.9)

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України (2001 року) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, визначається на підставі договору (частина друга статті 120 ЗК України).

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відчуджуючи на підставі договору купівлі-продажу від 26 січня 2002 року житловий будинок ОСОБА_1, не повідомила останній проте, що вона є також і власником земельної ділянки на якій розташований житловий будинок та відповідно не уклала відповідний договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Частина 4 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Саме до такого правового висновку прийшов Верховний Суд України при розгляді справ № 6-2цс15 від 11 лютого 2015 року, №6-2225цс16 від 12 жовтня 2016 року, та справи №6-3059цс16 від 22 червня 2017 року.

Відповідно до Державного акту на право приватної вланості на земельну ділянку серії І-КВ № 102891, виданого 14 січня 1999 року ОСОБА_2 за вказаним домоволодінням закріплено земельну ділянку площею 0,11 га , із яких 0,10 га, - земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, набувши право власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 26 січня 2002 року набула також права власності на земельну ділянку площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, будівель за адресою Київська область, м. Березань, вул. Постишева, 1, яка раніше належала на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 14 січня 1999 року серії I-КВ №102891. Саме такий розмір передбачений ст. 121 ч.1 п. "г" Земельного Кодексу України ( в редакції 2001 року).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України с уд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задовленню, а рішення місцевого суду скасуванню з ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.120, 125 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 20 листопада 2017 року скасувати та ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд розташовану по вулиці Постишева, 1 у місті Березань Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

ОСОБА_3