Рішення № 72052925, 29.01.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8148/16-ц

Провадження №2/524/38/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3, представника відповідача Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - Герсдорф О.І., відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання шлюбу недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_6, Кременчуцького міського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, у якому просили з посиланням на ст. ст. 40, 42 СК України визнати недійсним шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, зареєстрованого у Центральному відділі ДРАЦС Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції актовий запис за № 1145 від 07 грудня 2013 року.

В обґрунтування позову посилалися на те, що цей шлюб було укладено формально (фіктивно), за відсутності вільної згоди ОСОБА_8 на шлюб, без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, а лише з метою отримання зі сторони ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_8, котра мала тяжке захворювання, належного їй майна у спадщину

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник - ОСОБА_3позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені в позовній заяві. Позивачі не заперечували факт тривалого спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ведення останніми спільного бюджету, прийняття ОСОБА_6 участі у вихованні ОСОБА_2 у її малолітньому та неповнолітньому віці. Крім того, позивач ОСОБА_2 пояснила, що про наміри її матері ОСОБА_8 взяти шлюб з ОСОБА_6 знала за місяць до реєстрації шлюбу, на реєстрацію шлюбу ходила разом з матір'ю та вітчимом.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 з позовом не погодилися, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Представник відповідача Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - Герсдорф О.І. з позовом не погодилася, пояснила, що працівниками органу ДРАЦС не були допущені порушення реєстрації заяви подружжя про вступ до шлюбу та його реєстрації.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є бабою позивача ОСОБА_2

ОСОБА_8, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, була дочкою позивача ОСОБА_1 та матір'ю позивача ОСОБА_2

Дані обставини не заперечувалися у судовому засіданні сторонами у справі та підтверджуються наявними у справі копіями свідоцтв про народження позивача ОСОБА_2, народження та смерті ОСОБА_8 (а.с.а.с. 58, 89, 90).

Заява про державну реєстрацію шлюбу була подана ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до Центрального відділу ДРАЦС Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області 06 листопада 2013 року та заповнювалася ними особисто у відповідних графах (а.с.110). Даний факт підтвердили у судовому засіданні як відповідач ОСОБА_6, так і свідок ОСОБА_9, котра пояснила, що працювала у вказаному відділі ДРАЦС і особисто приймала 06 листопада 2013 року заяву від ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про державну реєстрацію шлюбу. Крім того, позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала підписи її матері та відповідача ОСОБА_6 у заяві про державну реєстрацію шлюбу.

07 грудня 2013 року між ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, було взято шлюб, який було зареєстровано у Центральному відділі ДРАЦС Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис за № 1145 (а.с. 57, 107-109). Реєстрацію шлюбу у присутності подружжя здійснювала головний спеціаліст цього відділу ДРАЦС ОСОБА_10, що не заперечувалося сторонами у справі, постає з витягу з актового запису (а.с.107), а також з пояснень свідка ОСОБА_10

Судом також встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 стали проживати однією сім'єю з 2002 року і з цього часу мали спільний бюджет та вели спільне господарство, проживали в одному житловому приміщенні, приймали спільну участь у вихованні дочки ОСОБА_8 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що також не було спростовано позивачами та їх представником. Зокрема, позивач ОСОБА_2 пояснила, що вітчим ОСОБА_6 став проживати з її матір'ю однією сім'єю, коли їй виповнилося 5-ть років.

Відповідно до статей 3, 32, 36, 55 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків; дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

У статті 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 22 СК України шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років.

Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

У відповідності до ст. 23 СК України право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.

За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Відповідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Статтею 26 СК України встановлено, що у шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Відповідно ст. 27 цього Кодексу державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

У ст. 28 СК України встановлено, що заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Згідно ст. 29 цього Кодексу орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Відповідно ст. 38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

У ст. 39 СК України зазначено, що недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.

Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.

Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини перша - третя цієї статті), а також розірвання цього шлюбу.

Статтею 40 цього Кодексу встановлено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Відповідно ст. 41 шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;

2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Згідно ст. 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

У відповідності до ст. 43 СК України розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Враховуючи характер взаємовідносин ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які проживали тривалий час однією сім'єю, а саме понад 10-ть років, вели спільне господарство і мали спільний бюджет, приймали спільну участь у вихованні ОСОБА_2 у її малолітньому та неповнолітньому віці, наявність реальних намірів у створенні сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, добровільність реєстрації сторонами шлюбу, суд вважає безпідставними доводи позивачів та їх представника щодо такого.

ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на час початку спільного проживання у 2002 році та у подальшому, у тому числі на час реєстрації між ними шлюбу, не визнавалися у судовому порядку недієздатними та над ними не встановлювалася опіка, мали відповідно ст. 22 СК України шлюбний вік, не мали перешкод у реєстрації шлюбу у розумінні ст. ст. 26, 41 СК України, за станом здоров'я не мали потреби у постійному сторонньому догляді.

Суд констатує, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вільно, без стороннього примусу на них та між ними, здійснили своє волевиявлення шляхом надання вільної згоди, як відповідно жінка і чоловік, на реєстрацію шлюбу між ними. Крім того, як ОСОБА_8, так і ОСОБА_6, мали реальні наміри створення сім'ї, набуття прав подружжя, підтвердженням чого є факт тривалого спільного їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, проявом турботи один за одним, наявністю гармонійних відносин, спільним вихованням позивача ОСОБА_2 Так, у судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердила наявність між її матір'ю та вітчимом, а також між останніми та нею добрих стосунків. В якості доказів суду було надано сімейний альбом з фотографіями спільного проживання ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6, на яких зображені вони, їх родичі та друзі, що підтверджують достовірність пояснень позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_6 з приводу близьких та приязних стосунках, які виникли між ними у сім'ї.

Не заслуговують уваги доводи позивачів та їх представника щодо того, що ОСОБА_8 на час реєстрації шлюбу не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними.

Так, позивач ОСОБА_2 підтвердила, що разом з матір'ю та вітчимом приїхали 07 грудня 2013 року на реєстрацію шлюбу, а після реєстрацію шлюбу відсвяткували вдома у колі своєї сім'ї.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що не запам'ятали прояви відхилень у поведінці ОСОБА_8 на час подання заяви про державну реєстрацію шлюбу та здійснення державної реєстрації шлюбу.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що востаннє бачила ОСОБА_8 восени 2013 року, спілкувалися недовго.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_8, котра хворіла, спілкувалися через Інтернетмережу.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили в судовому засіданні, що працювали разом із ОСОБА_8 в ПП ЛДЦ «Арніка», знали про те, що вона хворіє, мали місце невиходи її на роботу у зв'язку з лікуванням, спілкувалися з нею.

Свідок ОСОБА_15 підтвердив, що був лікуючим лікарем ОСОБА_8, під час лікування тяжкого захворювання неадекватної поведінки хворої не було.

Як постає з пояснень позивачів, відповідача ОСОБА_6, з доданої до матеріалів справи медичної документації, тяжке захворювання у ОСОБА_8 виникло у 2006 році, внаслідок чого вона проходила лікування.

Згідно висновків судової психіатричної експертизи, проведеної експертною комісією Полтавською ОКПЛ ім.. О.Ф.Мальцева (акт за № 455 від 13 жовтня 2017 року), ОСОБА_8 будь-яким психічним розладом на час подання заяви про державну реєстрацію шлюбу 06 листопада 2013 року і на час реєстрації шлюбу 07 грудня 2013 року не страждала і могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.а.с.213-234).

Суд, вирішуючи даний спір, врахував і роз'яснення, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справах у постанові від 03 лютого 2010 року у справі за № 6-7505/св09, зокрема як щодо посилань на ч. 2 ст. 40 СК України, зазначеного раніше висновків Верховного Суду України у п. 13 Постанови Пленуму, а також щодо того, що за теоретичним визначенням шлюб - це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім'ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов'язки подружжя.

Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім'ї.

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень СК України та зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 8 Європейської конвенції захисту прав людини та основних свобод, кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах нацiональної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Враховуючи наведені обставини, відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження позову, суд вважає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з того, що позов не підлягає задоволенню, а відповідачі не ставили будь-які вимоги щодо стягнення з позивачів коштів у повернення сплачених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 21 - 26, 27 - 29, 38 - 43 СК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258264, 265, 273, 280, 281, 282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_6, Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання шлюбу недійсним.

Повне рішення виготовлено 06 лютого 2018 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: