Постанова № 72052540, 01.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7054/17 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/295/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 21 01.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії – суддів Коцюрби О.П., Лівінського С.В., із участю секретарів Шуляка Д.О., Вергелес О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Державне підприємство «Київське лісове господарство», ОСОБА_6 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А :

04 липня 2017 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із названим позовом, де просив, зокрема,

визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право,

визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року «Про передачу у власність 4-м громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства,

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_2 серії ЯЛ №351160, площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0529, серії ЯЛ №987311, площею 0,3600 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543, серії ЯЛ №987312, площею 0,0400 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0544 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,

витребувати на користь держави, в особі Кабінету Міністрів України, земельні ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_2, площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0529, площею 0,3600 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543, площею 0,0400 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0544, ОСОБА_3, площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527, ОСОБА_5, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530, ОСОБА_4, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531, загальною вартістю 127 630,03 грн., які розташовані в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та вирішити питання відшкодування судового збору.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року «Про передачу у власність 4-м громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 4,7 га, в тому числі і ОСОБА_6, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

Після цього, управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі на підставі вищевказаного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року ОСОБА_6 03 жовтня 2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №364221 на площу 1,3300 га з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417.

В подальшому, ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу земельної ділянки відчужила земельну ділянку, площею 1,3300 га, на користь ОСОБА_2.

На підставі заяви ОСОБА_2 проведено розподіл земельної ділянки площею 1,3300 га з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417 на 5 окремих ділянок, у результаті чого він отримав на них державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме: площею 0,4000, га з кадастровим номером 3222481600:02:010:0529; площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527; площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531; площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530; площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0528.

У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_2 проведено розподіл земельної ділянки, площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0528 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району згідно державного акту серії ЯЛ №351159 на 2 окремі земельні ділянки, згідно чого він отримав державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме: площею 0,3600 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543; площею 0,0400 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0544.

Пізніше, на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2015 року ОСОБА_2 відчужив: земельну ділянку, площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527 для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_3, земельну ділянку, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530 для ведення особистого селянського господарства - на користь ОСОБА_5, земельну ділянку, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 для ведення особистого селянського господарства - на користь ОСОБА_4.

Також позивач зазначив, що вищевказане розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації, в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято поза межами її компетенції, у зв’язку з чим видача, в подальшому, державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства відбулась з порушенням вимог земельного та лісового господарства, зокрема, ст.ст. 3, 13, 19, 20-22, 56, 57, 84, 116, 149, 150, 152, 155 Земельного кодексу України та ст.ст. 5, 27, 31, 57 Лісового кодексу України.

Також позивач послався на рішення Києво-Святошинського районного суду від 30 червня 2015 року у справі №2-3835/12, яким задоволено позов заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому, земельна ділянка, площею 1,9300 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0419, яка рішенням повернута у власність держави, та спірна земельна ділянка, яка належала ОСОБА_6, площею 1,3300 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417, розташовані в 2 кварталі 3 виділу Васильківського лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство», поєднані спільними межами, передані у власність одним і тим розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року та становлять єдиний лісовий массив, загальною площею 3,26 га.

Крім того, позивач зазначає, що надання спірних земельних ділянок у приватну власність для сільськогосподарських потреб відбулось з порушенням порядку зміни їх цільового призначення.

При цьому, Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства всупереч вимог ст. 57 Лісового кодексу України погодження на зміну цільового призначення вищевказаних земельних ділянок не надавалось та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб не приймались.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею власника та користувача в порядку безоплатної передачі відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на користь держави на підставі ст.ст. 387, 388, 396 ЦК України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішенням місцевий суд зазначив, що 18 грудня 2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі №2-3836/12 за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави, в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства Державного підприємства «Київське лісове господарство», до Києво-Святошинської РДА, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2013 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 року встановлено, що власник спірної земельної ділянки розпорядилася своєю власністю на власний розсуд, у відповідності з вимогами діючого законодавства уклала договір купівлі-продажу, згідно до якого відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку.

З мотивувальної частини вищезазначеного рішення встановлено, що позовні вимоги заступника прокурора в частині витребування спірної земельної ділянки на користь держави, в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство», не мають під собою правового підґрунтя, оскільки ця ділянка згідно розпорядження на законних підставах вибула з державної власності та набула статусу приватної власності.

Також, зазначено, що до позовної заяви, в якості доказів, прокурором додані фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу №2 Васильківського лісництва Державне підприємство «Київський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно переліку кадастрових номерів за даними лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 років, копії планшетів лісовпорядкування 1983, 1993 та 2003 року.

Належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які підтверджували б доводи позивача щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, позивачі та прокурор не надали і такі матеріали у справі відсутні.

Також, прокурор посилається у позовній заяві на те, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_6 відчужила на користь ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417, площею 1,3300 га, а останній, в подальшому, здійснив розподіл земельної ділянки на 5 окремих ділянок та на підставі договорів купівлі-продажу здійснив відчуження окремих земельних ділянок на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте прокурором не надано суду вказаних договорів купівлі-продажу.

Яким чином відбувався перехід права власності на земельну ділянку, належну ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 та подальший її розподіл з відчуженням, зокрема, на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, суду неможливо дійти висновку, оскільки прокурором на підтвердження своїх доводів не надано суду належних і допустимих доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №3304 «Про передачу у власність 4-м громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки позовні вимоги прокурора про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та позовні вимоги щодо витребування на користь Кабінету Міністрів України земельних ділянок з незаконного володіння є похідними від позовних вимог про визнання недійсним розпорядження, тому вони також не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №3304 «Про передачу у власність земельної ділянки 4-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 4-ом громадянам та передано у власність земельні ділянки, загальною площею 4,7 га, в тому числі і ОСОБА_6, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району ( а.с. 52, 53 т. 1 ).

На підставі вищевказаного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року, управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі ОСОБА_6 03 жовтня 2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №364221, на площу 1,3300 га з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417 ( а.с. 242-249 т. 1 ).

ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01 листопада 2010 року №4157 відчужила земельну ділянку, площею 1,3300 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417 на користь ОСОБА_2 ( там же ).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 22 лютого 2011року №883 проведено розподіл земельної ділянки, площею 1,3300 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417 на 5 окремих ділянок, а саме:

площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0529 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351160 ( а.с. 56-57 т. 1 );

площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351158 ( а.с. 60-61 т. 1 );

площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351162 ( а.с. 62-63 т. 1 );

площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351161 (а.с. 54-55 т. 1 );

площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0528 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351159 ( а.с. 58-59 т. 1 ).

Пізніше, на підставі заяви ОСОБА_2 від 11 квітня 2011 року за №883 проведено розподіл земельної ділянки, площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0528 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351159 на 2 окремі земельні ділянки, а саме:

площею 0,3600 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та видано 11 травня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 987311 ( а.с. 66-67 т. 1 );

площею 0,0400 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0544 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та видано 11 травня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 987312 ( а.с. 64-65 т. 1 ).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2015 №213 ОСОБА_2 Володимирвоич відчужив земельну ділянку, площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527 для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_3, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зроблено запис про реєстрацію права власності за №10408722 ( а.с. 71-73 т. 1 ).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2015 року №212 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530 для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_5, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зроблено запис про реєстрацію права власності за №10408682 ( а.с. 74-76 т. 1 ).

Таким же чином, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2015 року №214 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_4, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зроблено запис про реєстрацію права власності за №10408759 ( а.с 77-79 т.1 ).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №№85814649, 85814904, 85815068, 85813783 станом на 25 квітня 2017 року земельна ділянка площею 0.1766 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0527, цільове призначення - для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гатненська, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, виданого 14 липня 2015 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ( а.с. 71-73 т. 1 ),

земельна ділянка, площею 0,1767 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0530, цільове призначення - для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гатненська, належить на праві приватної власності ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, виданого 14 липня 2015 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ( а.с. 74-76 т. 1 ),

земельна ділянка, площею 0.1767 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0531, цільове призначення - для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гатненська, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, виданого 14 липня 2015 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ( а.с. 77-79 т. 1 ).

земельна ділянка, площею 0.4 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0529, цільове призначення - для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гатненська, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ 351160 ( а.с. 80-82 т. 1 ).

Посилаючись на незаконне вибуття із власності держави, в особі Кабінету Міністрів України, спірних земельних ділянок, неправомірні зміну їх цільового призначення та знаходження їх у відповідачів, перший заступник прокурора Київської області 04 липня 2017 року звернувся до суду із названим позовом ( а.с. 1-23 т. 1 ).

Місцевий суд, ухвалюючи рішення по справі, виходив із законності отримання відповідачами у власність зазначеного майна, зміни цільового призначення земельних ділянок та правомірності їх володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками ( а.с 161-173 т. 1 ).

Однак, з такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ст.ст. 27, 31 ЛК України до повноважень державної адміністрації віднесено передачу у власність для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, площею до 1 га, а до повноважень Кабінету Міністрів України – більше як 1 гектар.

Разом з цим, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №3304 «Про передачу у власність земельної ділянки 4-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради» ОСОБА_6 передано у власність земельна ділянка, загальною площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району ( а.с. 52, 53 т. 1 ).

Відтак, на переконання апеляційного суду, даним розпорядженням передано земельну ділянку площею, яка значно перевищила 1 га, що свідчить про перевищення Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області повноважень, встановлених законодавством.

Зазначене повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року по справі №6-28цс13.

Окрім цього, судом другої інстанції встановлено, що передана у власність ОСОБА_6 земельна ділянка відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, що стверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ( а.с. 26, 27, 28, 32, 35, 38 т. 1).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові №6-212цс14 від 24 грудня 2014 року, порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

А відтак при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Окрім цього, як встановлено судом, спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Васильківського лісництва в кварталі 2 виділу 6 і представляють собою єдиний лісовий масив ( а.с. 29, 46 т. 1 ).

При цьому, будь-якого погодження на їх вилучення з постійного користування вказаних земельних ділянок Державне підприємство «Київський лісгосп» не надавало ( а.с. 29 т. 1 ).

За таких обставин, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року «Про передачу у власність 4-м громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства, суперечить вимогам закону та порушує права держави.

Із порушеннями, відповідно, видані відповідачам і зазначені державні акти на право власності на землю та які ( відповідачі ) неправомірно набули прав володіння, користування та розпорядження спірним майном.

При цьому, лише 04 липня 2017 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами ( а.с. 1-23 т. 1 ).

До ухвалення рішення, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_8, звернувся до суду із заявою, в якій просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності ( а.с. 115-119 т. 1 ).

Разом з цим, як вбачається із змісту позовної заяви, прокуратурою пред’явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України ( Уряд України ), відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958 була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.

Таким чином, державі, в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Однак, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов’язків щодо усунення зазначених порушень протягом строку позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

При цьому, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України у справі №6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року, порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Докази, що підтверджують наявність обставин, які б перешкоджали позивачеві та його підконтрольним органам дізнатися про порушення прав власності держави та звернутися за їх захистом до суду в матеріалах справи відсутні.

При цьому, перший заступник прокурора Київської області просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, посилаючись на те, що Кабінету Міністрів України про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки розпорядження про передачу у власність земельної ділянки Києво-Святошинською районною державною адміністрацією приймалось без їх участі.

Погодження у випадках, передбачених законодавством, державне підприємство на вилучення земельних ділянок не надавало.

Спеціально уповноважений орган держави у сфері лісових ресурсів погодження на зміну цільового призначення земель не надавав.

Органами державного контролю своєчасно не виявлено вказані порушення у межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відтак, на переконання суду другої інстанції та в силу вищевикладеного, дане клопотання не підлягає задоволенню через його необґрунтованість.

Окрім іншого, прокурор в суді апеляційної інстанції не наполягав на його задоволенні, посилаючись на звернення до суду із позовними вимогами з дотриманням строку позовної давності.

При цьому, необхідно зазначити, що прокурор в позовній заяві, по суті, просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для себе, а не для Кабінету Міністрів України, який є позивачем у справі.

Таким чином, по справі встановлено, що першим заступником прокурора Київської області пред’явлено позов в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, 04 липня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, сплив якого почався з дати ухвалення оспорюваного розпорядження – 16 липня 2010 року, що згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд першої інстанції при ухваленні рішення викладеного не врахував, а відтак - неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені, виклав у рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи, без додержання зазначених норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 20, 21, 267, 393 ЦК України, ст.ст. 27, 31 ЛК України, ст.ст. 13, 152, 155 ЗК України та ст.ст. 10, 11, 57-60, 213-215 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення щодо заявлених позовних вимог.

При цьому, доводи, по суті, відзиву представника ОСОБА_2 – ОСОБА_8 на апеляційну скаргу ( а.с. 18-23 т. 2 ), зокрема, про те, що поданий прокурором в інтересах держави позов є завуальованою спробою переглянути рішення суду по справі №2-3836/12, що набрало законної сили та має преюдиційне значення, позовні вимоги не доведені належними, допустимими і достовірними доказами, на переконання апеляційного суду, не спростовують зроблених ним ( судом ) висновків щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог та які не є правовою підставою, у даному випадку, для відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з цим, суд погоджується із доводами відзиву про сплив строку позовної давності, що є правовою підставою, у даному випадку, для відмови в задоволенні позову.

Відтак, зазначені доводи апеляційної скарги щодо незаконності вибуття із власності держави спірного майна, зміни його цільового призначення, набуття відповідачами права володіння користування та розпорядження земельними ділянками, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову у відповідності до ст.ст. 374, 376 ЦПК України та на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог з приводу яких 18 грудня 2012 року Києво-Святошинським судом Київської області ухвалено рішення, оскільки у даному випадку позивачем є інша юридична особа, зокрема, Кабінет Міністрів України.

З огляду на викладене та на переконання апеляційного суду, відсутні правові підстави і для визнання преюдиційними фактів, встановлених зазначеним рішенням у відповідності до положень ст. 61 ЦПК України у редакції, що діяла на період ухвалення рішення, та положень нинішньої ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Державне підприємство «Київське лісове господарство», ОСОБА_6 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння скасувати і ухвалити за цими вимогами нове судове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_9