Рішення № 72051973, 01.02.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/80/18

Справа №235/5253/17

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Долгопольської А.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Сбербанк» про захист прав споживачі, стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Сбербанк» про захист прав споживачі, стягнення грошових коштів. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 26.12.2016 року між нею та відповідачем по справі був укладений договір банківського вкладу ( депозит № 3320/088/941169 з видачею іменного ощадного (депозитного) сертифікату в рамках договору щодо банківського обслуговування. Згідно умов договору встановлена сума вкладу 30800 доларів США, термін розміщення вкладу: 185 днів, дата вимоги вкладу: 29.06.2017 року, процентна ставка за сертифікатом - на період з дня набрання чинності цим договором та по календарний день, що передує даті, яка зазначена як дата вимоги вкладу складала 6% процентів річних; дострокове повернення вкладу не вимагалось. Згідно квитанції № 105724719 від 26.12.2016 року нею в банк платника 320627 ПАТ «Сбербанк» була внесена сума у доларах 30800 доларів США. Після закінчення терміну дії договору банківського вкладу 29.06.2017 року вона звернулась в банківську установу ПАТ «Сбербанк» , пред’явивши іменний ощадний сертифікат, де була вказана дата вимоги вкладу 29.06.2017 року, але банк у видачі вкладу у повній сумі відмовив, видав лише 1100 доларів США, 30.06.2017 року банк видав лише 1100 доларів США. Починаючи з 03.07.2017 року по 08.08.2017 року банк видав всю суму коштів у розмірі 30800 доларів США. Відповідач, в порушення ст. 1060 ч. 2 ЦПК України не видав банківський депозит за першою вимогою клієнта. За прострочку повернення вкладу, позивачка просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 29.06.2017 року по 08.08.2017 року у розмірі 2707,10 грн., та інфляційні збитки у розмірі 13655,48 грн., моральну шкоду у розмірі 20000 грн., процесуальні витрати 3000 грн.

В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за прострочку грошового зобов’язання від суми депозитного вкладу не повернутого в день вимоги у повному обсязі за умов договору банківського вкладу ( депозиту) у сумі гривневого еквіваленту 4482,25 грн за курсом 25,96 на день невиконання грошового зобов’язання; суму інфляційних збитків за час незаконного користування коштами у розмірі 57363,16 грн., суму моральної шкоди у розмірі 20000 грн., судові витрати у розмірі 3000 грн.

Позивач підтримав позовні вимоги в судовому засіданні, наполягав на їх задоволенні , в подальшому просив справу слухати без її участі( а.с. 137).

Представник відповідача надав свої заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та зазначив, що приписи ст. 625 ЦК України, на які посилається позивач, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначив, що відповідно до п. 6.16 Договору у разі порушення зобов’язань банк на вимогу клієнта сплачує 0,001 процентів річних від простроченої суми. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України-гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, тому норми ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, яке визначене у гривні. В зв’язку з тим, що предметом Депозитного договору є іноземна валюта, погашення сертифікату також здійснювалось в іноземній валюті, вона не підлягає знеціненню, і як наслідок не підлягає індексації. Просили відмовити в повному обсязі позивачці в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, в подальшому просив справу закінчити слуханням без участі представника ( а.с. 137).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2016 року позивачка уклала з ПАТ «Сбербанк» договір банківського вкладу № 3320/088/941169 з видачею іменного ощадного (депозитного) сертифіката в рамках Договору щодо банківського обслуговування. Сума вкладу становить 30800 доларів США; дата вимоги вкладу 29.06.2017 року ; процентна ставка за сертифікатом становить 6% процентів річних; на період з дня настання дати вимоги вкладу та до моменту погашення сертифікату проценти нараховуються за ставкою 0 процентів річних. Дострокове повернення вкладу не передбачено. ( а. с. 9).

Відповідно до п. 1.8 Договору погашення Сертифікату та сплата процентів за ним відбувається в Банку у валюті, в якій Сертифікат було випущено, якщо інше не передбачено чинним законодавством .

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору проценти за Сертифікатом нараховуються на суму депонованих коштів, виходячи з фактичної кількості днів у році, проценти за Сертифікатом за ставкою вказаною в п. 1.6.1 Договору нараховуються від дня, наступного за днем внесення вкладу по календарний день, що передує Даті вимоги вкладу.

Сплата процентів, нарахованих за Сертифікатом, відбувається одноразово при погашенні сертифікату.

Відповідно о п. 5.1 Договору все інше, що не передбачено цим Договором, визначено в ОСОБА_5 банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Сбербанк», затверджених Наказом Голови Правління Банку № 37 від 16.01.2012 року, з усіма змінами та доповненнями або Умовами, що затверджені на зміну вищезазначеним. ОСОБА_5 є невід’ємною частиною цього Договору та розміщуються на офіційному сайті Банку.

Відповідно до п. 5.5 Договору сторони підтверджують досягнення згоди щодо всіх істотних умов цього Договору, з якими клієнт попередньо ознайомився та зобов’язується їх виконувати.

Згідно п. 6.1 ОСОБА_5 банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Сбербанк» за невиконання умові відповідного Договору та цих ОСОБА_5 та клієнт несуть відповідальність згідно з законодавством.

Згідно п. 6.11 ОСОБА_5 у разі невиконання чи неналежного виконання сторонами зобов»язань, передбачених відповідним Договором та/або цими Умовами, вони відшкодовують один одному спричинені реальні збитки( шкоду).

Відповідно до п. 6.13 ОСОБА_5 за несвоєчасне здійснення переказу коштів /БМ з рахунку, за несвоєчасне зарахування на раухнок суми коштів, які належать клієнту, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,001 відсотка від суми несвоєчасно або помилково переказаних коштів за кожний день прострочення, але не більше 0,01 відсотка від суми переказу. ( а.с. 87).

Відповідно до п. 6.16 ОСОБА_5 у разі порушення Банком виконання грошового зобов’язання в розумінні ст. 625 ЦК України, ОСОБА_5 на вимогу клієнта сплачує 0,001 процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 7.1 ОСОБА_5 сторона, яка порушила зобов’язання за Договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язань за ним, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереробної сили.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона ( банк), що прийняла від другої сторони ( вкладника) або для неї грошову суму ( вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або інший дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором ( ст. 633 ЦК України).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу,- банківський вклад( депозит) – це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору ( ст. 2 Закону України « Про банки та банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми ( вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

Згідно вимог ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу ( вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку ( строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У відповідності з вимогами ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові процнти на суму вкладу у розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Отже, згідно приписів ст. 625 ЦК України розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовується у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача саме 3% річних з урахуванням індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК України.

В той час в ОСОБА_5 банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Сбербанк» зазначена відповідальність за порушення виконання грошового зобов’язання, передбачена ст. 625 ЦК України стягнення 0,001 процентів річних.

Разом з тим, у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Зазначений висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2015 року в справі 6-284 цс17.

Факт не виконання банком своїх зобов»язань у повному обсязі станом на 29.06.2017 року за заявою позивачки від 29.06.2017 року знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не спростовано представником відповідача.

Оскільки відповідачем не виконано в повному обсязі 29.06.2017 року зобов'язання про виплату позивачці грошової суми, належної їй до виплати за договором банківського вкладу, а сума банківського вкладу 30800 доларів США була сплачена частково , починаючи з 29.06.2017 року по 08.08.2017 року, враховуючи, що сторонами при укладенні договору за порушення грошового зобов»язання було передбачена сплата 0,001% річних від простроченої суми , суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування на суму заборгованості 0,001% річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов»язання.

Виходячи з викладеного, виходячи з принципів диспозитивності, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за прострочення грошового зобов»язання 0,001% річних - 0,15 доларів США. Беручи до уваги правову природу 0,001% річних, передбачених договором на підставі ст. 625 ЦК України, як особливої міри відповідальності, зазначена сума повинна бути стягнута в національній валюті України - гривні по курсу НБУ на час ухвалення рішення.

Виходячи з викладеного, виходячи з принципів диспозитивності, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за прострочення грошового зобов»язання 0,001% річних - 0,15842 доларів США, що еквівалентно станом на 01.02.2018 року 4,41 грн. ( (29700х0,001%:365)+(28600х0,001%:365х2)+(27500х0,001%:365х4)+(26400х0,001%:365х5)+(25300х0,001:365х6)+(24200х0,001:365х7)+(23100х0,001:365х8)+(22000х0,001:365х11)+

(20900х0,001%:365х12)+(19800х0,001:365х14)+(18700х0,001:365х15)+(17600х0,001:365х18)+(16500х0,001%:365х19)+(15400х0,001%:365х20)+(14300х0,001%:365х21)+(13200х0,001:365х22)+(12100х0,001%:365х25)+(11000х0,001%:365х26)+(9900х0,001:365х27)+(8800х0,001%:365х28)+(7700х0,001%:365х29)+(6600х0,001%:365х32)+(5500х0,001%:365х33)+(4400х0,001%:365х34)+ (3300х0,001%:365х35)+(2200х0,001%:365х36)+(1100х0,001%:365х39)+1100х0,001%:365х41)=0,15842 х 27,84( курс долара США)= 4,41 грн.

Доводи представника позивача про необізнаність позивачки про відповідальність банку у разі порушення грошового зобов’язання у розмірі 0,001% річних суд не приймає до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи ( а. с. 88, 138-139).

Що стосується стягненню моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов’язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством ні договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Сбербанк» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з неповерненням банком грошових коштів переданих на депозит, а відтак позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 24.02.2016 року у справі за № 6-1790цс15.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення судових витрат, то суд виходить з наступного.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу;

2)пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4)пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсязі наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг), 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення судових витрат позивачем надано до суду:

Згідно ст. 1 Закону України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні дані про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги адвокат по даній справі позовні вимоги задоволені в межах 4,41 грн., дата прибуткового ордеру ( 3264 грн від 30.06.2017 року) не співпадає із сумою та датою (3000 грн. від 02.10.2017 року), зазначеною у квитанції до наданого позивачем прибуткового ордеру, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 611, 625, 629, 1058,1059, 1060,1061,1074 ЦК України, ст.ст. , ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (01001 м. Київ, вул. Володимирська,46, ЄДРПОУ 25959784) на користь ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, мкр-н Південний,9/6 , за прострочення грошового зобов’язання 4,41 грн., що дорівнює 0,15842 доларів США.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06.02.2018 року.

Суддя: