Постанова № 72051218, 05.02.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 225/4609/17

Провадження № 2-а/225/2/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2018 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Геря О.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про зобов’язання до вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому зазначив, що рішенням цього управління від 09.08.2017 року №558 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та частини 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки на момент звернення заявник не має необхідного пільгового стажу на підземних роботах – 25 років. Відмова вмотивована тим, що період роботи на ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» з 10.11.1994 року по 31.01.1996 року до пільгового стажу не зараховано, так як відсутні документи, підтверджуючі пільговий характер роботи (згідно пункту 20 Постанови № 637 від 12.08.1993 року, підприємство знаходиться на території, що не контролюється українською владою). З вказаним рішенням управління ПФУ в м. Дзержинську Донецької області він не згоден, вважає його необґрунтованим, безпідставним та прийнятим всупереч діючого законодавства, оскільки вказаний період його роботи підтверджується трудовою книжкою. У зв’язку з викладеним представник позивача просить суд визнати дії управління ПФУ України в м. Дзержинську стосовно відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії неправомірними; рішення № 558 про відмову у призначенні пенсії від 09.08.2017 року скасувати; зобов’язати УПФУ в м. Дзержинську зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_3 період роботи з 10.11.1994 року по 31.01.1996 року у ДВАТ «Шахтопрохідницьке управління № 10» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення ним з відповідною заявою; стягнути з УПФУ в м. Дзержинську на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги позивача підтримав повністю, просив суд задовольнити їх та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні, мотивуючи свої заперечення тими ж самими обставинами, які були зазначені відповідачем у своєму рішенні про відмову позивачу в призначенні пенсії, а також викладених в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. Зокрема, представник відповідача зазначила, що 02.08.2017 року ОСОБА_3 звернувся до УПФУ в м. Дзержинську з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням № 558 від 09.08.2017 року ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв’язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1. Період роботи з 10.11.1994 року по 31.01.1996 року на ДВАТ «Щахтопрохідницьке управління № 10» не враховано до пільгового стажу за Списком № 1 у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують пільговий характер роботи. Крім того зазначає, що підприємство ДВАТ «Щахтопрохідницьке управління № 10» знаходиться у м. Горлівка, Ц-М район, вул. Ізотова, 2, тобто на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Представник відповідача також зауважив, що у позивача наявні 2 трудові книжки згідно яких він працював одночасно на двох підприємствах, які знаходяться в різних містах.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши доводи позову та заперечення проти нього, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з позиції відповідності їх вимогам щодо належності та допустимості, з'ясувавши всі обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії БТ-1 № 5593343, в період з 10.11.1994 року по 31.01.1996 року працював в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» на посадах підземного гірничоробочого другого розряду, зайнятим з повним робочим днем на підземній роботі, підземним учнем прохідника, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, підземним прохідником п’ятого розряду, зайнятим повний робочий день на підземних роботах. (а.с. 9-10)

02.08.2017 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пенсійний орган рішенням № 558 від 09.08.2017 року в призначенні пенсії відмовив, мотивуючи відмову тим, що пільговий стаж заявника, який документально підтверджений складає 23 роки 11 місяців 12 днів.

Управлінням під час розрахунку стажу для пенсії за віком на пільгових умовах не враховані до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача на підприємстві в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» з 10.11.1994 року по 31.01.1996 року у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують пільговий характер роботи.

Між сторонами по справі виник спір стосовно правомірності зарахування до пільгового стажу, який дає право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період його роботи на підприємстві ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» з 10.11.1994 року по 31.01.1996 року.

Відповідно до ст. 22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній и культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки (пункти 1, 6 статті 92 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», робітники безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних та відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, за списком робіт, професій, затвердженому Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій не менше 20 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

На підставі зазначених приписів нормативно-правових актів не заслуговують на увагу доводи відповідача про неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оскільки пільговий характер роботи позивача на посаді, праця на якій дає право на пільгову пенсію, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

При цьому судом враховується, що ОСОБА_3 на час звернення з заявою про призначення пенсії та в дійсний час не має можливості надати на адресу відповідача уточнюючи довідки, які б підтверджували наявність пільгового стажу за спірний період, оскільки первинні документи ДВАТ «Шахтопрохідницьке управління № 10» перебувають в населеному пункті, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що не заперечується і представником відповідача.

У зв’язку з цим суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії, що стосується предмету позову.

Інші доводи відповідача, які наведені в письмових запереченнях, не є обґрунтованими з огляду на те, що Порядок, затверджений постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, в зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків).

У жодному разі не можна дійти висновку, що метою цього Порядку є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії. І хоча вимагаючи деякі документи (наприклад, уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Згідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 р. № 13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Враховуючи викладене відповідач, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача пільгового стажу та враховуючи конкретні обставини справи, має право на звернення до підприємства на якому працювала особа із вимогою про надання необхідних додаткових документів.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Разом з тим суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення (перерахунок) пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Отже, після скасування рішення відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 02.08.2017 року, про призначення пенсії, з урахуванням встановлених судом у справі обставин.

Що стосується тверджень представника відповідача щодо наявності у ОСОБА_3 двох трудових книжок, суд зазначає, що вказане не заслуговує на увагу з огляду на таке. Як пояснив представник позивача в суді, ОСОБА_3 має дві трудові книжки, він дійсно в спірний період одночасно працював на двох підприємствах. Суд зауважує, що зазначене не є порушення закону, ОСОБА_3 ставить вимогу про зарахування до пільгового стажу період його роботи у ДВАТ «Шахтопрохідницьке управління №10» з 10.11.1994 року до 31.01.1996 року, в той же він не заявляє вимоги про зарахування до загального стажу час його роботи у КАТП-052806 у період з 28.08.1995 року по 29.07.1998 року. Крім того, підставою для відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах стало відсутність документа, який підтверджує пільговий характер роботи (згідно пункту 20 Постанови № 637 від 12.08.1993 року, підприємство знаходиться на території, що не контролюється українською владою).

Відповідно до ст. 139 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, а також ту обставину, що позивачем при подачі до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 640,00 грн., то суд вважає необхідним у відповідності до положень ст. 139 КАС України стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору пропорційно задоволених вимог – 426,67 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 19-21, 122, 159-164, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про зобов’язання до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 558 від 09 серпня 2017 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (місцезнаходження : м. Торецьк, вул. Дружби, 26, ЕДРПОУ 21970814) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_3 (місце реєстрації м. Торецьк, смт. Південне, вул. Харківська, 12/1, РНОКПП НОМЕР_1) період його роботи з 10 листопада 1994 року по 31 січня 1996 року у ДВАТ «Шахтопрохідницьке управління №10».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (місцезнаходження : м. Торецьк, вул. Дружби, 26, ЕДРПОУ 21970814) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (місце реєстрації м. Торецьк, смт. Південне, вул. Харківська, 12/1, РНОКПП НОМЕР_1) від 02.08.2017 року з врахуванням періоду його роботи на підприємстві ДВАТ «Шахтопрохідницьке управління №10» з 10 листопада 1994 року по 31 січня 1996 року та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах з дня звернення ним з відповідною заявою - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації м. Торецьк, смт. Південне, вул. Харківська, 12/1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (місцезнаходження : м. Торецьк, вул. Дружби, 26, ЕДРПОУ 21970814) сплачений ним судовий збір в розмірі 426,67 грн. (чотириста двадцять шість грн. 67 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд Донецької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: