Рішення № 72051140, 31.01.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10174/16-ц

Провадження № 2/219/31/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Павленко О.М.,

за участі секретаря Брагіної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права», треті особи - Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, стягнення сум невиплаченої додаткової заробітної плати та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, згідно якого просить зобов'язати відповідача - приватний вищий навчальний заклад «Донецький університет економіки та права» подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні за період часу з 17 серпня 2004 року по 31 серпня 2016 року. В обґрунтування позову вказує, що вона у період з 17.08.2004 року по 31.08.2016 року працювала у ПВНЗ «Донецький університет економіки та права», на наступних науково-педагогічних посадах: з 17.08.2004 року прийнята на посаду асистента кафедри вищої математики та інформаційних технологій (наказ № 92-к від 16.08.2004 р.); 1.09.2005 року переведена на посаду викладача на тій же кафедрі (наказ № 141-к від 14.09.2005 р.); 1.09.2008 року переведена на посаду старшого викладача кафедри математики та інформатики (наказ № 98-к від 01.09.2008 р.); 1.09.2011 року переведена на посаду старшого викладача кафедри економіки та підприємництва (наказ № 88-к від 01.09.2011 р.); 2.02.2015 року переведена на посаду доцента кафедри математики та інформатики (наказ № 9-к від 02.02.2015 р.); 1.09.2015 року переведена на посаду доцента кафедри економіки та підприємництва (наказ № 51-к від 01.09.2015 р.); 31.08.2016 року звільнена у зв'язку з закінченням строку контракту (наказ № 50-к від 31.08.2016 р.). У зазначений період часу, з 17.08.2004 року по 31.08.2016 року, ПВНЗ «ДонУЕП» не подав у встановленому законом порядку достовірні дані про позивача як застраховану особу до системи персоніфікованого обліку ПФУ, а саме не подано інформацію про особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільгового стажу роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах). Порушення прав позивача з боку роботодавця - відповідача (ПВНЗ «ДонУЕП») полягає в тому, що застрахована особа ОСОБА_1 втратила право на пільги в пенсійному забезпеченні у зв'язку з поданням недостовірних відомостей, які не відображають пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах у системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

19.09.2016 року позивачем на адресу ПВНЗ «ДонУЕП» спрямовано заяву про поновлення порушеного права на пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах і нарахування та виплату додаткової заробітної плати. Однак до теперішнього часу у порушення норм Закону України «Про звернення громадян» відповіді з боку відповідача не надано, в досудовому порядку скориговані дані до системи персоніфікованого обліку ПФУ не подані. Відсутність даних у обліковій картці персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо її особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільгового стажу роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах) свідчить про порушення з боку роботодавця-страхувальника статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 р. № 1058-ІV та п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» від 4.06.1998 р. № 794 зі змінами і доповненнями) та її прав, визначених чинним законодавством України.

26.12.2016 року представником позивача ОСОБА_2 було подано уточнену позовну заяву, згідно якої позивач просить зобов'язати Приватний вищий навчальний заклад «Донецький університет економіки та права» подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку пенсійного фонду України, що відображають особливості умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільговий стаж роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність») та скориговані суми заробітку для нарахування пенсії, відносно застрахованої особи - ОСОБА_1 за період часу з 17 серпня 2004 року по 31 серпня 2016 року; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу) у розмірі 22 560 грн. 41 коп. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу) в сумі 17 916 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суми невиплаченої додаткової заробітної плати (доплати за науковий ступінь кандидата наук) у розмірі 9 303 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суму середнього заробітку за несвоєчасний (не повний) розрахунок при звільненні у розмірі 8 229 грн. 75 коп. Мотиви позовної заяви такі ж як і раніше, окрім того додано те, що у вищевказаний період часу роботодавець (ПВНЗ «ДонУЕП») не здійснював їй нарахування та виплату передбачених чинним законодавством таких складових заробітної плати: допомоги на оздоровлення у розмірі щомісячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки; щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу; надбавки за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15% від посадового окладу, чим допустив порушення її прав та вимог ст. 57 Закону України «Про освіту».

7.02.2017 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло заперечення на позов ОСОБА_4, в тому числі уточненого позову, в якому він зазначив, що ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» заперечує проти позову в повному обсязі, вважає вказані вимоги необґрунтованими, а також вимоги в частині подання скоригованих даних до ПФУ взагалі знаходяться поза межами строку позовної давності. Позивач з 2004 року у встановленому законом порядку не звертався до уповноваженого органу із заявою про виправлення відомостей у системи персоніфікованого обліку і 14 років не вважав своє право порушеним, і зараз представник позивача не ставить перед судом питання про поновлення строку позовної давності в цієї часті позову. Для подання страхувальнику ПВНЗ «ДонУЕП» коригуючих документів до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, які відображають особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні, немає підстав, оскільки основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка та інші документи (витяги з наказів, відомостей про виплату заробітної плати тощо), що відповідно до чинного законодавства підтверджують спеціальний стаж роботи. Додаткова заробітна плата (щомісячна надбавка за вислугу років, за стаж роботи в університеті та інше) позивачеві виплачувалась з 2004 року по 2014 рік включно в повному обсязі. Якщо позивач заперечує факт отримання щомісячної надбавки за вислугу років, за вказаний період це повинно бути доведене позивачем. Наразі позивачем не представлено суду доказів, що при виплаті заробітної плати були порушені його права. Також зазначає, що з системного аналізу положень ст. 57 Закону України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.2000 р. №898 вбачається, що наявність надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення, винагороди за сумлінну працю передбачено в обов'язковому порядку лише для працівників бюджетних навчальних закладів. Для працівників приватних навчальних закладів такі гарантії є додатковими та можуть бути передбачені в колективному договору з урахуванням положень законодавства, генеральної, галузевих угод. Позивачем не представлено суду доказів, що при виплаті заробітної плати були порушені її права. Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються за угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту. У контракті може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця. Крім того, вся документальна база ПВНЗ «ДонУЕП», включаючи особові справи працівників, трудові книжки, договори, бухгалтерська документація станом на грудень 2014 р. знаходиться у м. Донецьк, в адміністративному корпусі, який зараз захоплений незаконними військовими формуваннями, доступ до нього до закінчення проведення АТО обмежений. Тому, оскільки належних доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві позивачем не надано, просить відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи - Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області 15.11.2016 року надав відзив на позов ОСОБА_1 (вх. № 28089), у якому зазначено, що органи Пенсійного фонду України ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Згідно п.п.5 п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599, у разі виявлення органом Пенсійного фонду недостовірних відомостей про застрахованих осіб, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, Пенсійний фонд протягом двох робочих днів повідомляє страхувальника про виявлення недостовірних даних. Страхувальник подає до відповідного органу Пенсійного фонду протягом наступних десяти робочих днів необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних даних про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними правильними відомостями на одну застраховану особу. Коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника. Таким чином, вказаним Порядком покладено на страхувальника обов'язок подати до органу Пенсійного фонду України скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних даних про застраховану особу та коригуючі документи із зазначеними правильними відомостями на застраховану особу.

22.03.2017 року позивач надала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких ОСОБА_1 просить зобов'язати приватний вищий навчальний заклад «Донецький університет економіки та права» подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільговий стаж роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність») та скориговані суми заробітку для нарахування пенсії за період з 17 серпня 2004 року по 31 серпня 2016 року; стягнути з приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права» суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу) у розмірі 21 770 грн. 44 коп. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу) у розмірі 16 642 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми невиплаченої додаткової заробітної плати (доплати за науковий ступінь кандидата наук) у розмірі 9 303 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми середнього заробітку за несвоєчасний (не повний) розрахунок при звільненні у розмірі 21 616 грн. 81 коп. Разом із уточненим позовом також був наданий розгорнутий розрахунок сум заборгованості.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Разом з тим, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, її інтереси у суді представляє ОСОБА_2 Також, 8.02.2017 року (вх. № 3120) надіслала додаткові пояснення (обґрунтування) позову, посилаючись на Постанову правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону раїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 9.07.2003 року № 1058-ІV, Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» від 4.06.1988 року № 794, та вказала, що саме страхувальники - роботодавці у випадку подання недостовірних відомостей зобов'язані подати дані (у тому числі скориговані) до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, а працівник має вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку, як в досудовому, так і в судовому порядку. Таким чином, для призначення пенсії відносно неї має бути поданий цілий перелік документів, серед яких обов'язково за період роботи, чаючи з 1.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб та індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1.07.2000 року відділу персоніфікованого обліку. Однак дані про спеціальний пенсійний стаж застрахованої особи страхувальником - роботодавцем подані не були та в досудовому порядку порушені її права з боку відповідача не усунуті. Самостійна подача даних до системи персоніфікованого обліку з боку застрахованих осіб не передбачена (крім фізичних осіб - підприємців та самозайнятих осіб). До того ж не погоджується з доводами відповідача про те, що навчальні заклади приватної форми власності не повинні виплачувати викладачам надбавку за вислугу років і допомогу на оздоровлення, оскільки на вказані правовідносини розповсюджується положення ст. 57 Закону України «Про освіту», яка встановлює гарантії педагогічним працівникам та не містить обмежень відносно працівників закладів освіти різних форм власності. На підставі викладеного. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 7.11.2016 року, в судовому засіданні усі позовні вимоги, у тому числі і уточненні, підтримала повністю, надала пояснення аналогічні поясненням викладеним у позовній заяві та уточненнях до неї.

Представник відповідача - ПВНЗ «Донецький університет економіки та права», ОСОБА_3 (за довіреністю № 25-17 від 21.10.2017) в судовому надав пояснення щодо позовних вимог, вказавши, що ОСОБА_1 в позові не зазначає, що вона взагалі зверталася до Бахмутського ОУ ПФУ про призначення їй пенсії за вислугу років та отримала відмову, тому її твердження про начебто втрату права в майбутньому на пільги в пенсійному забезпеченні є припущенням, а звернення позивача до суду з вказаним позовом передчасним, бо ще не зрозуміло коли ця подія наступить, позивачем створюється штучне уявлення про начебто порушене її право. Наразі невідомо, чи буде мати взагалі негативні наслідки невідображення в інформаційній базі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного Пенсійного страхування інформації про особливі умови праці, чи буде мати це негативні наслідки при нарахуванні пенсії за вислугу років, твердження представника позивача про те, що позивач як застрахована особа втратила право на пільги в пенсійному забезпеченні нічим не підтверджені. Вказує, що заробітна плата (щомісячна надбавка за вислугу років, надбавка за роботу в університеті, щорічна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу) позивачу виплачувалися з 2004 року по 2014 рік включно в повному обсязі. Те, що позивач заперечує факт отримання вказаних виплат нічим не підтверджується, належні докази цього не надані. Також незрозуміла методика нарахування заборгованості, оскільки у відповідача (в тому числі і у позивача) відсутні первинні бухгалтерські документи. Вважає, що позов необґрунтованим, оскільки при звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок, ОСОБА_1 було сплачено все, що передбачалося контрактом, усі його умови були виконані, додаткові пільги для позивача за контрактом не передбачені. Тому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Крім того, просив застосувати позовну давність в частині позовних вимог щодо подання даних до системи персоніфікованого обліку ПФУ за 2004-2013 рр., посилаючись на те, що вказані вимоги ОСОБА_1 знаходяться поза межами строку позовної давності, оскільки вона з 2004 року у встановленому законом порядку не зверталася до уповноваженого органу із заявою про виправлення відомостей у системі персоніфікованого обліку і 12 років не вважала своє право порушеним, зараз і представник позивача не ставить перед судом питання про поновлення строку позовної давності в цієї часті позову.

Представник третьої особи, Бахмутське об'єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області, вказала, що наразі відсутнє пенсійне законодавство, яке б зобов'язувало відповідача вести такі дані, а при необхідності при оформленні пенсії пенсійний фонд вирішує, які дані, вказані у трудовій книжці, належить перевірити чи підтвердити.

У судовому засіданні 17.01.2017 року ухвалено про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області та Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Представник третьої особи - Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з'явився, 24.01.2018 року на електронну пошту суду надіслав клопотання (вх. № ЕП-231) про проведення судового розгляду справи за відсутності представника управління. Також у раніше надісланій заяві зазначив, що за змістом позову у позивача відсутні вимоги до управління, тому не відомо яким чином рішення по даній справі може вплинути на його права та обов'язки (т.1 а.с.143).

Представник третьої особи - Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 змінено згідно зі свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 23.04.2010 (т.1 а.с.241) з 17.08.2004 року перебувала у трудових відносинах з Приватним вищим навчальним закладом «Донецький університет економіки та права» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькій університет економіки та права»), що підтверджується копією трудової книжки серії АВ № 207515 від 23.06.2003 року. Із записів трудової книжки позивача вбачається, що наказом № 92-к від 16.08.2004 року ОСОБА_1 прийнята на посаду асистента кафедри вищої математики та інформаційних технологій; 1.09.2005 року переведена на посаду викладача на тій же кафедрі (наказ № 141-к від 14.09.2005 року); 1.09.2008 року переведена на посаду старшого викладача кафедри математики та інформатики (наказ № 98-к від 1.09.2008 року); 1.09.2009 року переведена на посаду старшого викладача кафедри економіки та підприємства (наказ № 88-к від 1.09.2011 року); 2.02.2015 року переведена на посаду доцента кафедри математики та інформатики (наказ № 9-к від 2.02.2015 року); 1.09.2015 року переведена на посаду доцента кафедри економіки та підприємництва (наказ № 51-к від 1.09.2015 року); 31.08.2016 року звільнена у зв'язку з закінченням строку контракту п.2 ст. 36 КЗпП України (наказ № 50к від 31.08.2016 року) (т.1 а.с.7-12, т.2 а.с.115).

З копій контрактів (т.1 а.с.66-103), укладених між позивачем ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом «Донецький університет економіки та права» за різни періоди, починаючи з 1 вересня 2007 року, вбачається, що сторони узгодили між собою права, обов'язки, оплату праці, обов'язки університету, зміну і розірвання контракту, відповідальність сторін і розв'язання суперечок, особливі умови контракту, термін дії контракту. Ці контракти підписані обома сторонами, і ніяких зауважень в них ні з одного боку сторін не внесено. Окрім того між сторонами були укладені додаткові угоди (т.1 а.с.68, 73, 88, 93, 98-99), в яких були обумовлені інші додаткові умови, які були між сторонами, стосовно змін або продовження контракту.

Позивач уклала вказані контракти, додаткові угоди, ознайомилася з їх умовами, що свідчить про погодження з ними, на момент розгляду справи є дійсними, підписаними позивачем з метою реального настання прав та обов'язків.

Як зазначено в роз'ясненнях, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно зі ст.21 КЗпП України, ст.20 Закону «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, можуть встановлюватися угодою сторін (ч.3 ст.21 КЗпП України).

Укладання трудових контрактів з науково-педагогічними та педагогічними працівниками вищих навчальних закладів може здійснюватися на підставі ст.54 Закону України «Про освіту».

Згідно зі ст.20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту, тобто, при укладенні контракту сторони обумовили умови оплати праці і ОСОБА_1, підписавши контракт, погодився з його умовами.

За змістом статті 57 Закону України «Про освіту» N 1060-XII держава гарантує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, а також виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Однак, необхідно звернути увагу на те, що ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» не є державним закладом освіти, а є вищим навчальним закладом приватної форми власності (що зазначено у п.п.1.5, 2.1 статуту університету), та не отримує фінансування з державного бюджету на здійснення виплат передбачених ст.57 Закону України «Про освіту», а відповідно до положень ст.64 Закону України «Про вищу освіту», фінансування зазначених вищих навчальних закладів здійснюється їх власниками.

Пунктом 1.5 Статуту ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» визначено, що університет діє на умовах повної господарської самостійності та самофінансування та веде самостійний баланс (т.1 а.с.221).

Отже, оплата праці позивача була встановлена за угодою сторін в контракті, відповідач проводив оплату науково-педагогічної праці ОСОБА_1 в розмірі, який був обумовлений в контракті і підстав для стягнення не обумовлених контрактом виплат немає. З цим контрактом, із чітким визначенням конкретного розміру заробітної плати, погодилася позивач, підписавши його.

Також, відповідно до статті 54 Закону N 1060-XII перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким гарантовані виплати, передбачені статтею 57 Закону N 1060-XII, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року N 963, яким до посад педагогічних працівників віднесено посаду асистента та викладача.

Дійшовши висновку про те, що займана ОСОБА_1 посада належить до категорії педагогічних працівників, суд враховує, що позивач працювала за контрактом в ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» на різних посадах і умови її матеріального забезпечення, у тому числі оплата праці, визначалися за угодою сторін, на підставі чинного законодавства з урахуванням доплат, винагород і надбавок за її науково-педагогічну діяльність.

Та, відповідно до встановлених обставин, невиконання умов контракту, в тому числі в частині невиплати доплат, винагород і надбавок за науково-педагогічну діяльність позивачем не підтверджено, оскільки на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не було надано ніяких доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Позивачем були надані копії наказів ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» (т.2 а.с.9-16), однак вказані документи підтверджують лише факт знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем та виконання нею певних обов'язків (про призначення її на посаду завідувача кафедри, доцента кафедри, заступником декана з навчальної роботи, встановлення навчального навантаження тощо). Ці документи (накази ПВНЗ «ДонУЕП») фактично є опосередкованим доказом, а не вирішальним для розгляду даної справи, вони не стосуються виконання умов контракту та не розкривають суті істотних умов, щодо яких сторони дійшли згоди при його укладенні. Жодного іншого доказу про невиконання умов контракту сторонами не надано.

Відповідно до пояснень представника відповідача та наданих документів, вся документальна база ПВНЗ «Донецький університет економіки та права», включаючи особові справи працівників, трудові книжки, договори, бухгалтерська документація станом на грудень 2014 року знаходиться у м. Донецьку, в адміністративному корпусі, який зараз захоплений незаконними військовими формуваннями, доступ до нього до закінчення проведення АТО обмежений, та на момент розгляду справи м. Донецьк не знаходиться пі контролем української влади.

Тому, у зв'язку з крадіжкою первинних документів, облікових регістрів бухгалтерського обліку фінансової та податкової звітності проректором з науково-педагогічної роботи ОСОБА_5 був виданий наказ № 127 від 31.10.2014 року про створення комісії для встановлення переліку відсутніх документів (т.2 а.с.71). Наказом в.о. ректора ДонУЕП ОСОБА_5 № 199 від 7.11.2014 року затверджено результати інвентаризації бухгалтерських документів, податкової та фінансової звітності за фактом їх відсутності у навчальному корпусі ПВНЗ «ДонУЕП» (т.2 а.с.72) та складено акт від 3.11.2014 року.

Відповідно до цього акту комісію було виявлено зникнення документів, в тому числі, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, табелі звітності робочого часу, лікарняні листи, відпускні листи за період з 1992 року по червень 2014 року; касові книги та додатки до них з розхідними касовими ордерами, авансовими звітами за період з 1992 року по червень 2014 року; банківські виписки за період з 1992 року по червень 2014 року; фінансова, податкова, статистична звітності за 1992-2013 роки; звіти по єдиному соціальному внеску за період з січня 2011 року по грудень 2013 року, липень, серпень 2014 року; накази по кадрам за 2009 - 2014 роки (т.2 а.с.73-81).

Крім того, з наявного в матеріалах справи витягу з кримінального провадження № 12017050150001057 вбачається, що 27.04.2017 року о 11.45 год. до чергової частини Бахмутського ВП ГУНП із заявою звернувся представник ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» про те, що у невстановлений період часу невстановлена особа, шляхом зловживання службовим становищем з приміщення вказаної установи, розташованої за адресою: м. Бахмут, вул. Некрасова, 1, викрала документацію стосовно кадрового забезпечення. На підставі цієї заяви були внесені відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 357 КК України (т.2 а.с.59).

Разом з тим, доводи сторін про те, що у них відсутня можливість надати суду хоча б копії первинних документів бухгалтерської звітності у зв'язку з їх знаходженням у приміщенні Університету в м. Донецьку, самі по собі не замінюють обов'язку сторін підтвердити обставини, на які вони посилаються в обґрунтування чи заперечення позову.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача чи відповідача від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях, навіть з урахуванням загальновідомих обставин щодо проведення антитерористичної операції.

Так саме рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які є посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.

В судовому засіданні представник відповідача стверджував про виконання умов контракту також в частині виплати надбавок та інших сум, про невиплату яких заявляла позивач, які сторони не можуть підтвердити чи спростувати через загальновідомі обставини щодо проведення антитерористичної операції.

Отже, покладення всієї відповідальності за обставин, що склалися, на роботодавця, так само покладення на відповідача обов'язку доведення всіх обставин у справі не ґрунтується на законі.

Позивач не надає жодних доказів щодо неналежного виконання роботодавцем умов контракту чи порушення вимог законодавства з приводу невиплати суми невиплаченої додаткової заробітної плати, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, доплати за науковий ступінь кандидата наук та середнього заробітку за несвоєчасний (не повний) розрахунок при звільненні.

Доводи сторін про те, що у них відсутня можливість надати суду копії первинних документів бухгалтерської звітності у зв'язку із їх знаходженням у приміщенні університету на окупованій території м. Донецька не замінюють обов'язку сторін підтвердити обставини, на які вони посилаються в обґрунтування чи заперечення позову, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивач, заявляючи вимоги про зобов'язання подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні, не довела, яке її суб'єктивне право чи інтерес порушені, оскільки остання не зверталася до ПФУ з питанням про призначення пенсійних виплат чи перерахунок таких виплат.

Позивач порушення свого правового інтересу пов'язувала із обставинами щодо врахування її стажу роботи для призначення пенсійних виплат, які можуть існувати в майбутньому.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або законний інтерес способом, який встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання до ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України позивач не довела, що її законний інтерес було порушено та не врахувала, що її законний інтерес може бути захищений іншим способом, шляхом звернення до органів ПФУ з питань призначення пенсійних виплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно до ч.2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, незважаючи на наявну можливість, позивачем не надано суду достовірних, належних та достатніх доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги про зобов'язання приватного навчального закладу «Донецького університету економіки та права» подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку пенсійного фонду України, що відображають особливості умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільговий стаж роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність») та скориговані суми заробітку для нарахування пенсії, відносно застрахованої особи - ОСОБА_1 за період часу з 17 серпня 2004 року по 31 серпня 2016 року, не відображають інтерес позивача, який підлягав би захисту, оскільки відсутні нормативні акти, які б зобов'язували саме відповідача як власника або уповноважений орган вести і надавати у пенсійний фонд, без вимог останнього з питань призначення пенсії і без ініціативи по даному питанню УПФУ. Позовні вимоги про стягнення з приватного вищого навчального закладу «Донецького університету економіки та права» на користь ОСОБА_1 суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу) у розмірі 21 770 грн. 44 коп. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу) у розмірі 16 642 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми невиплаченої додаткової заробітної плати (доплати за науковий ступінь кандидата наук) у розмірі 9 303 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми середнього заробітку за несвоєчасний (не повний) розрахунок при звільненні у розмірі 21 616 грн. 81 коп. також не підлягають задоволенню, оскільки остання працювала за правилами ст. 21 Кодекс законів про працю України за особистою формою договору - по контракту, в якому були чітко обумовлені строки його дії, права, обов'язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організація праці сторони - працівника. Додаткові угоди до контракту також не містять волевиявлення сторін з питань позовних вимог і вказані контракти не суперечать законодавству України, виконані обома сторонами у відповідності до їх форми.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, суд не стягує з відповідача судові витрати сплачені позивачем на її користь.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 21 КЗпП України, ст. 20 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 54, 57 Закону України «Про освіту», суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права» подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільговий стаж роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність») та скориговані суми заробітку для нарахування пенсії за період з 17 серпня 2004 року по 31 серпня 2016 року; стягнення з приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права» суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу) у розмірі 21 770 гр. 44 коп. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу) у розмірі 16 642 гр. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми невиплаченої додаткової заробітної плати (доплати за науковий ступінь кандидата наук) у розмірі 9303 гр. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми середнього заробітку за несвоєчасний (не повний) розрахунок при звільненні у розмірі 21 616 гр. 81 коп. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а представниками третіх осіб - в той же строк, але з моменту отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя -

31.01.2018

О.М.Павленко