Постанова № 720495, 28.04.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2007 р.

11:30

Справа № 1/118/07

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю

“Миколаївський глиноземний завод”.

/54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А/.

До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими

платниками податків у м. Миколаєві

/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/

про: скасування податкового повідомлення –рішення № 00001736/0 від 16.02.2007р.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача: Птичкіна В.В., довіреність від 04.10.2006р.

Ковширін М.М., довіреність від 28.11.2006р.

Від відповідача: Бойко О.В., довіреність від 28.11.2006р.

Медвєдєва О.А., довіреність від 22.01.2007р.

Воробйова С.Ю., довіреність від 27.12.2006р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом скасування податкового повідомлення –рішення № 00001736/0 від 16.02.2007р., відповідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування на квітень і серпень 2006 року на 9673418,11 грн., мотивуючи свої вимоги відсутністю у відповідача законних підстав для проведення перевірки, порушенням відповідачем частини 2 пункту 1.3. розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при складанні акту перевірки, відсутністю порушення позивачем норм пунктів 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач вважає позов необґрунтованим з тих підстав, що невиїзна документальна перевірка здійснена в межах повноважень у відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” , в податкових накладних від постачальників газу не вказана повна номенклатура товару, серед кола постачальників природного газу позивача в четвертій-сьомій ланці встановлені юридичні особи, які не сплачували податок на додану вартість до бюджету; податок не надійшов до бюджету, отже відсутні підстави для його відшкодування (а.с.31-34).

Дослідивши надані докази, заслухавши доводи сторін у судовому засідання, суд

встановив:

на підставі акту від 16.02.2007 року № 130/36/33133003 “Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний” завод з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ “БІТімпекс-Ойл” (а.с.11-22) відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 00001736/0 від 16.02.2007року (а.с.9-10) про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на суму 5 069 709, 31 грн., за серпень 2006 року –на 4603708,80 грн., яке позивач просить визнати скасувати.

Позовні вимоги є обґрунтованими, виходячи з наступного:

пункт 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначає, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

На сторінці 2 акту перевірки від 16.02.2007 року (а.с.12) відповідачем зазначений перелік документів, на підставі яких був складений акт: установчі документи позивача, надані податковому органу податкові декларації з податку на додану вартість за квітень і серпень 2006 року, матеріали перевірок, які були здійснені податковим органом з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за квітень і серпень 2006 року, матеріали зустрічних перевірок щодо взаєморозрахунків позивача по другому-сьомому ланцюгу постачання, тощо.

Зазначене свідчить, що здійснена перевірка є документальною невиїзною перевіркою і здійснена вона в межах повноважень, наданих податковому органу пунктом 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” .

Отже, доводи позивача щодо відсутності у відповідача законних підстав для проведення перевірки судом відхиляються.

Разом з тим, суд вважає доводи позивача щодо порушення відповідачам порядку складання акту перевірки і прийняття оспорюваного рішення обґрунтованими:

в порушення підпункту 2.3.2. пункту 2, підпунктів 4.1., 4.3., 4.4., 4.8., 4.9., 4.11 пункту 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем не відбирались письмові пояснення від посадових осіб щодо виявлених порушень, не складався акт відмови від дачі пояснень посадовими особами позивача, не надана можливість позивачу надати зауваження на акт перевірки до його підписання, податкове повідомлення-рішення прийняте керівником податкового органу не протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної перевірки або вручення його поштою суб'єкту

господарювання, а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання, а в один день з підписанням акту перевірки, тобто 16.02.2007 року.

Отже, приймаючи оспорюване рішення, відповідач діяв недобросовісно, без урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

В висновку акту перевірки від 16.02.2007 року і в оспорюваному рішення відповідачем зазначені підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень і серпень 2006 року на 9 673 418, 11 грн.: порушення 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Висновки акту перевірки є помилковими, не відповідають фактичним обставинам, оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням чинного податкового законодавства, виходячи з наступного:

Пункт 7.2.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна, а саме:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надані позивачем копії податкових накладних відповідають всім зазначеним вимогам закону (а.с.23-25), в тому числі в них зазначена номенклатура товару - природний газ.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог статті 9 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, та статті 8 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” є не необґрунтованим, оскільки стаття 7 Закону України “Про систему оподаткування” однозначно встановлює, що закони України про бюджет на відповідний рік не можуть змінювати ставки і механізм справляння податків і зборів.

Безпідставним є посилання відповідача на порушення позивачем вимог пункту 3 Постанови Кабінету міністрів України “Про забезпечення споживачів природним газом” від 27.12.2001року № 1729, оскільки відсутність в договорах купівлі-продажу та актах приймання-передачі інформації щодо країни походження природного газу не впливає на податкові зобов’язання позивача.

Оскільки накладні на природний газ відповідають всім вимогам пункт 7.2.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , то позивачем вірно визначений податковий кредит за відповідні податкові періоди, отже відсутні з його боку порушення пунктів 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1. статті 7 вказаного закону.

Суд вважає, що відповідачем взагалі не доведено той факт, що позивачем придбано від ТОВ “БІТімпекс-Ойл” саме той газ, який був поставлений ВАТ “Львігаз” посередникам, оскільки в акті перевірки відсутня повна інформація щодо поставки газу по всьому ланцюгу: договори, дати поставки, реквізити первинних документів:

квітень 2006 року (а.с.15-16)

ТОВ МЖК «Конкріт»ЛТД придбало (не вказано, коли; податкова накладна виписана 31.01.2006р.) у ВАТ «Львівгаз»365 470 т.м.куб. газу.

ВАТ «Закарпатгаз»придбало 31.01.2006р. у ТОВ МЖК «Конкріт»ЛТД 365470 т.м.куб. газу.

ТОВ «Станіславська торгова компанія» придбало (не вказано, коли; податкова накладна виписана 02.02.2006р.) у ВАТ «Закарпатгаз»421 354 т. м. куб. газу.

Отже, ТОВ «Станіславська торгова компанія» придбало газу більш, ніж продало ВАТ «Львівгаз»(через ТОВ МЖК «Конкріт»ЛТД) на 55 884 т.м.куб. Інформацію про те, що весь обсяг придбаного ТОВ «Станіславська торгова компанія»газу (421 354 м.куб.) був поставлений ВАТ «Львівгаз» (через ТОВ МЖК «Конкріт»ЛТД) акт перевірки не містить. Позивач у квітні придбав 45349,52 т. м.куб., що менше, ніж 55 884 т.м.куб.

ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія»придбало (не вказано, коли; податкова накладна виписана 27.02.2006р.) у ТОВ «Станіславська торгова компанія»330 000 т.м.куб. газу.

ТОВ «Енерготорг»придбало (не вказано, коли; податкові накладні від 09.03.2006р., від 15.03.2006р.) у ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія»100 000 т.м.куб. газу.

ТОВ «БІТімпекс-ойл»придбало 10.03.2006р. та 31.03.2006р. у ТОВ «Енерготорг»48 487, 3912 т.м.куб. газу.

Позивач придбав газ у ТОВ «БІТімпекс-ойл»раніше, ніж ТОВ «БІТімпекс-ойл»придбало його у ТОВ «Енерготорг».

За таких обставин зв'язок між описаними в акті перевірки господарськими операціями та операцією купівлі-продажу природного газу, що відбулась між позивачем та ТОВ «БІТімпекс-ойл», не підтверджується.

Серпень 2006 року (а.с.17-19)

В акті перевірки також відсутня повна інформація щодо поставки природного газу: договори, дати поставки, реквізити первинних документів.

ТОВ МЖК «Конкріт»ЛТД придбало (не вказано коли; податкова накладна виписана 31.01.2006р.) у ВАТ «Львівгаз»365 470 т.м.куб. газу.

ВАТ «Закарпатгаз»придбало 31.01.2006р. у ТОВ МЖК «Конкріт»ЛТД 365 470 т.м.куб. газу.

ТОВ «Станіславська торгова компанія»придбало (не вказано коли; податкова накладна виписана 02.02.2006р.) у ВАТ «Закарпатгаз»421 354 т.м.куб. газу.

Викладене свідчить, що ТОВ «Станіславська торгова компанія»придбало газу більш, ніж продало ВАТ «Львівгаз»(через ТОВ МЖК «Конкріт»ЛТД) на 55 884 т.м.куб. Інформацію про те, що весь обсяг придбаного ТОВ «Станіславська торгова компанія»газу (421 354 т.м.куб.) був поставлений ВАТ «Львівгаз»(через ТОВ МЖК «Конкріт»ЛТД), акт перевірки не містить. Враховуючи те, що позивач у серпні придбав 40 000 т.м.куб., що менше ніж 55 884 т.м.куб., факт, що завод купив газ, що був проданий ВАТ «Львівгаз», є не доведеним відповідачем.

ТОВ «Енерготорг»(постачальник для постачальника позивача - ТОВ «БІТімпекс-ойл») купило природний газу у:

- ВАТ «Подільський цемент»- 32 000 т.м.куб.;

- ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія»- 100 000 т.м.куб.;

- ТОВ «Станіславська торгова компанія»- 153 000 т.м.куб.

При цьому, ТОВ «Станіславська торгова компанія»в акті перевірки визначається як самостійний постачальник для ТОВ «Енерготорг», так і як посередник (між ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія»та ВАТ «Закарпатгаз»). Отже, докази того, що ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія»продало ТОВ «Енерготорг»саме той газ, що придбало у ТОВ «Станіславська торгова компанія», відсутні.

Крім факту визнання ВАТ «Подільський цемент»банкрутом, будь-яких доводів про незаконність дій позивача акт перевірки в цій частині не містить.

Позивач придбав газ у ТОВ «БІТімпекс-ойл»раніше, ніж ТОВ «БІТімпекс ойл»придбало його у ТОВ «Енерготорг».

За таких обставин наявність зв'язку між описаними в акті перевірки господарськими операціями та операцією купівлі-продажу природного газу, що відбулась між позивачем та ТОВ «БІТімпекс-ойл», відсутня.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на суму 5069709,31 грн., за серпень 2006 року –на 4603708,80 грн., відповідач порушив пункт 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , відповідно якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду: зменшив суму бюджетного відшкодування без визначення податкового кредиту і податкового зобов’язання за відповідні податкові періоди, лише зазначив про неправомірність формування податкового кредиту за квітень 2006 року на суму 5 069 709, 31 грн., за серпень 2006 року –на 4603 708, 80 грн. Разом з тим, відповідно припису пунктів 7.7.1. та 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” такі висновки могли вплинути лише на суми бюджетного відшкодування наступних податкових періодів –травня та вересня 2006 року, оскільки на суму бюджетного відшкодування за квітень, серпень 2006 року сума податкового кредиту квітня і серпня 2006 року не впливає.

Посилаючись на пункт 1.8. статті 1, підпункти 7.2.1.,7.4.1.,7.4.5., 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач правомірно зазначає про необхідність трьох обставин для отримання бюджетного відшкодування: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, фактичне надходження сум податку до державного бюджету. Позивачем всі зазначені вимоги виконані: здійснені операції з придбання товарів(природного газу), наявні належним чином оформлені податкові накладні (а.с.23-25). Фактичне надходження сум податку до державного бюджету встановлено податковим органом актом перевірки від 16.02.2007 року: сума податку сплачена в ціні товару постачальнику - ТОВ “БІТімпекс-Ойл” (а.с.11-22).

Посилання відповідача на несплату податку на додану вартість постачальниками у четвертому-сьомому ланцюгу постачання як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача судом відхиляється з тих підстав, що Законами України “Про систему оподаткування” та “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено принцип індивідуальної(персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Якщо контрагент позивача у четвертій-сьомій ланці постачання не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру податкового кредиту і суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Документальне підтвердження права на бюджетне відшкодування за квітень, серпень 2006 року встановлено відповідачем при здійсненні виїзних позапланових перевірок, оформлених актами від 12.07.2006 року (а.с.61-65) і від 24.11.2006 року (а.с.57-60).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення –рішення № 00001736/0 від 16.02.2007р.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” /54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ судовий збір в сумі 3, 40 грн. (три гривень 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя