Постанова № 72048767, 01.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/885/18

Номер справи місцевого суду: 497/363/17

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року в цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Одеської області про стягнення заборгованості по державній пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

09 березня 2017 року до Болградського районного суду Одеської області від ОСОБА_2 надійшла позовна заява про стягнення заборгованості по пенсії, в якій позивач просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області заборгованість по ненарахованій і невиплаченій державній пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком і щомісячній додатковій пенсії за шкоду, спричинену здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01 листопада 2011 року по березень 2017 року - в розмірі 290703, 47 грн. згідно рішення Болградського районного суду Одеської області від 02.03.2010 року з роз`ясненнями (а.с.1-5).

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 10 квітня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 вирішено направити до Ізмаїльського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Одеської області (а.с.40).

25 жовтня 2017 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості державної пенсії (а.с.111).

Не погоджуючись з вказаним рішенням 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку направив до суду апеляційну скаргу. Зокрема, апелянт зазначає, що вказане рішення є повністю однобоке, оскільки суддя взяла до уваги лише заперечення відповідача, також суд проігнорував той факт, що постанова КМУ від 23.11.2011 року розроблена під програмне забезпечення АСОПД/КОМТЕХ і яке згідно відповіді та роз`ясненню наданого до суду, не може бути застосоване для нарахування пенсії за рішенням суду, бо ця програма є недосконалою для цього завдання. Тому апелянт просить рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги (а.с. 115-117).

В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що підстав для нарахування позивачу, як особі, віднесеної до категорії 1, державної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.07.2011 року у відповідача не має, а тому в задоволенні позовних вимог суд вирішив відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений без врахування встановленої юрисдикції, а тому вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2010 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсій як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Суд вирішив визнати дії УПФУ в Болградському районі Одеської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 ЗУ від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними. Стягнути з УПФУ в Болградському районі Одеської області на користь ОСОБА_2 суму не нарахованої та не виплаченої пенсії за січень та лютий 2010 року в розмірі 5237, 80 грн, зобов'язавши УПФУ в Болградському районі Одеської області провести перерахунок відповідно до вимог ст. 50,54 ЗУ від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати УПФУ в Болградському районі Одеської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_2, як особі, віднесеної до категорії 1, починаючи з 01 березня 2010 року державної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50,54 ЗУ від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 7-8). Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року було роз'яснено, що УПФУ в Болградському районі Одеської області на виконання постанови від 02 березня 2010 року зобов'язано проводити нарахування та виплату відповідної пенсії ОСОБА_2 з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 9-10). Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 11 травня 2012 року, яка була залишена ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 лютого 2013 року, було роз'яснено, що відповідно до постанови від 02 березня 2010 року зобов'язано проводити нарахування та виплату відповідної пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01 березня 2010 року довічно (встановлено ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року) (а.с. 11).

03 березня 2010 року постановою № ДВ-4/108 було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа в справі № 2-а-120 за адміністративним позовом ОСОБА_2 (а.с. 28), яка була виконана про що свідчить лист УПФУ в Болградському районі Одеської області № 1671/07 від 10 березня 2010 року та платіжне доручення (а.с. 29+зворот).

Тобто, постанова від 02.03.2010 року виконувалася та відповідні виплати позивачу здійснювались. Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», а саме п. 7 встановлено, що в 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» на виконання пункту 7 вищевказаного закону встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та належать до 1 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у розмірах до прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність - інвалідам 3 групи - 15% та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою не може бути нижче для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, інвалідів 3 групи - 980 грн.

Отже, в зв'язку з внесенням відповідних змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначення порядку та розміру виплат пенсій відповідним категоріям громадян (в тому числі пенсії, щодо якої виник спір в рамках даної справи) було делеговано КМУ внаслідок цього останнім була прийнята відповідна постанова на виконання вказаних змін, яка набула чинності 23 липня 2011 року.

Інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ спільно з Вищим адміністративним судом «Про визначення порядку та розміру соціальних виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.09.2011 року N1080/0/4-11 N 1400/1/6/13-11 було роз'яснено, що до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745.

Таким чином, після внесення змін до законодавства розмір відповідних спірних пенсійних виплат змінився та пенсія виплачувалася відповідно до встановлених КМУ розмірів.

З матеріалів справи, а саме письмових пояснень відповідача, вбачається, що УПФУ в Болградському районі Одеської області своїм листом № 2203/08 від 28.02.2012 року повідомило, що з 23.07.2011 року по 31.10.2011 року була здійснена переплата з виплати пенсії ОСОБА_2 в сумі 12846 грн. Тому відповідач визнає, що позивачу здійснювалися виплати більшого розміру, аніж передбачено законодавством на момент такої виплати (а.с. 74).

Позивач в рамках даної справи - ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2009 року (а.с. 6) та являється інвалідом третьої групи безстроково, що встановлено постановою Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2010 року (а.с. 7-8). 09 березня 2017 року він звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом, яким просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області заборгованість по ненарахованій і невиплаченій державній пенсії (а.с.1-5).

Таким чином, позивач заявив дві вимоги: перша - нарахувати відповідні виплати, а друга - їх стягнути.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ своєю постановою «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року, зокрема, п. 3 пояснив, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Так, відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ спільно з Вищим адміністративним судом «Про визначення порядку та розміру соціальних виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.09.2011 року N1080/0/4-11 N 1400/1/6/13-11 спори про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення соціальних виплат є публічно-правовими, а тому під час вирішення питання щодо дотримання позивачами строку звернення до адміністративного суду необхідно керуватися нормами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 4 від 16.03.2012 року, а саме п. 11 роз'яснено, що вимоги про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення встановлених статтями 39, 48, 50, 52, 54 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені главою 19 Цивільного кодексу України, не застосовуються.

Окрім цього, Вищий адміністративний суд України своїм Інформаційним листом «Щодо розгляду та вирішення справ, пов'язаних із нарахуванням та виплатою соціальних платежів дітям війни та особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи…» від 13.06.2012 року №1483/12/13-12 наголосив, що ВАСУ неодноразово звертав увагу на те, що вимоги про нарахування та проведення органами Пенсійного фонду України пенсійних виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими. У зв'язку з цим із такими вимогами діти війни чи особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть звернутися до суду у шестимісячний строк, визначений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, з аналізу вище наведених норм та роз'яснень колегія суддів приходить до висновку, що оскільки вимога, з якою позивач звернувся до суду - здійснення нарахування відповідних виплат - є публічно-правовою, а здійснення виплати таких нарахувань є похідною вимогою від першої, то спір необхідно вирішувати в рамках адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 23.02.2017 року звертався до Болградського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Болградському районі Одеської області про стягнення заборгованості по ненарахованій та невиплаченій пенсії. Однак ухвалою від 23.02.2017 року ОСОБА_2 було відмовлено у відкритті провадження за адміністративним позовом. Так, в контексті встановлених обставин справи, колегія суддів роз'яснює позивачу його право оскаржити дану ухвалу до суду апеляційної інстанції з метою розгляду спору в рамках адміністративного судочинства та вирішення справи по суті заявлених вимог. При цьому слід порушити питання про поновлення строку на звернення до суду з апеляційної скаргою.

Одночасно з цим колегія суддів звертає увагу позивача-апелянта на те, що невиконання рішення суду (постанови від 02.03.2010 року) в контексті наступних змін в законодавстві, обумовлює необхідність нового звернення до суду, про що колегія суддів вище зазначала, оскільки відповідач не виконує рішення суду посилаючись на зміну законодавства, оцінку застосування якому, в зв'язку з відмовою відповідача від нарахування, повинен також дати адміністративний суд в рамках нового провадження.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, пояснення апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були порушені правила юрисдикції, а тому скасовує рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року на підставі ч. 2 ст. 377 ЦПК України та закриває провадження в справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року- скасувати.

Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Одеської області про стягнення заборгованості по державній пенсії - закрити.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

П.М. Черевко

М.М. Драгомерецький

Повний текст цієї постанови виготовлено 06 лютого 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

01.02.2018 року м. Одеса