Ухвала суду № 72048068, 06.02.2018, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 494/618/17

Провадження № 1-кп/504/176/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у зміні запобіжного заходу

06.02.2018 смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді – Барвенка В.К.,

секретаря – Мельниковій В.М.,

з участю прокурора – Карцева О.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1-П.,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2,

за участі потерпілого ОСОБА_3, -

розглянувши відкритому судовому засіданні, в залі суду № 2, смт. Доброслав, клопотання захисника – адвоката ОСОБА_2 про зміну обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Історія:

В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160260000201 від 17.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 19.05.2017 року ОСОБА_1 під час досудового розслідування було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ОСІ УДПтС в Одеській області строком до 15.07.2017 року.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.07.2017 року ОСОБА_1 було продовжено строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12.09.2017 року включно.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.08.2017 року ОСОБА_1 було продовжено строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29.10.2017 року включно.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.10.2017 року ОСОБА_1 було продовжено строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.12.2017 року включно.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.12.2017 року ОСОБА_1 було продовжено строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 19.02.2018 року включно.

В судовому засіданні захисник просив суд змінити обраний раніше обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Аргумент сторони захисту:

На обґрунтування свого клопотання захисник послався на те, що станом на 06.02.2018 року відпала необхідність тримання обвинуваченого під вартою, прокурором не доведено продовження існування ризиків, які передбачені ст. 177-178 КПК України, обвинувачений утримується під вартою з 17.05.2017 року, в судовому засіданні не доведена вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, потерпілий навіть не зміг пояснити чи бачив він обличчя обвинуваченого під час події даного кримінального правопорушення.

Крім того, захисник послався на дію принципу презумпції невинуватості особи, і тому обвинувачений не може утримуватись під вартою, і йому має бути обраний більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене захисником клопотання, просив змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, пославшись на те, що він має хвору матір, має неповнолітню дитину, перебуває у шлюбі, позитивно характеризується, має місце реєстрації у Херсонській області, має намір проживати у орендованій квартирі у місті Раухівка Одеської області.

Захисник стверджує, що обвинувачений позитивно характеризується, має хвору матір, має місце реєстрації у Херсонській області, має бажання проживати у смт. Раухівка у найманій квартирі. Отже обвинувачений не має наміру ухилятись від суду

Аргументи сторони обвинувачення:

В судовому засідання прокурор заперечував проти зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу, і пояснив, що ризики не зменшилися, зокрема, існують побоювання, що обвинувачений може впливати на свідків обвинувачення, які ще не допитані, може ухилятись від правосуддя, оскільки обвинувачений не має у власності нерухомого майна, хоча і має зареєстроване місце проживання у Херсонській області, проте, обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) на території Одеської області, де не має постійного місця проживання.

Крім того, прокурор пояснив, що обвинувачений не має міцних соціальних зв’язків.

Потерпілий у судовому засіданні підтримав позицію прокурора, просив у задоволенні клопотання захисника відмовити, а обраний обвинуваченому запобіжний захід залишити без змін.

Висновки суду:

Право:

В силу ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положення ст. 5 Конвенції з захисту прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно із положенням підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, які закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитись на судове засідання.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументами «за» і «проти» звільнення (з - під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинно оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватись виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватись з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (рішення «Бекчієв проти Молдови»).

Твердження суду:

Приймаючи до уваги кожний із доводів захисника, суд, однак, співставляє їх із цілями та завданнями кримінального провадження.

У своєму зверненні до суду щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 В-П. (а.с. 170- 173) орган досудового розслідування зазначив, що досудовим розслідування встановлено, що обвинувачений в 1995, 1997, 1998, 1999, 2005, 2006, 2012 роках судимий за вчинення злочинів майнової та насильницької спрямованості, за які останньому визначали міру покарання лише у вигляді позбавлення волі, у зв’язку із чим обвинувачений не маючи постійного місця проживання, заробітку, будь- яких зв’язків, зважаючи на попередні судимості, він може вчиняти інше кримінальне правопорушення майнової та насильницької спрямованості для задоволення власних корисливих цілей.

Натомість захисник стверджує, що обвинувачений не винен у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, послався на те, що потерпілий не надав суду показів прямо на обвинуваченого, і показав, що обличчя не бачив.

Суд, приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховуючи повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, якими у відповідності до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд враховує, що обвинувачений раніше судимий 10.09.2012 року Дніпровським районним судом м. Херсона за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, 29.02.2016 року умовно –достроково звільнений від відбування покарання, не відбута частина якого складає 2 року.

ОСОБА_1 В-П. обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення в період не відбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Херсона.

Посилання захисту на те, що вина його підзахисного не доведена відповідно до показів, наданих суду потерпілим ОСОБА_3, судом не приймаються, оскільки цей доказ має бути оцінений судом в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного судового рішення по справі.

Отже, існує ризик того, що обвинувачений може вчиняти інше кримінальне правопорушення, і цей ризик не спростований стороною захисту з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і не зменшився у теперішній час.

Посилання сторони захисту на тривалість утримання під вартою, і як на підставу обрання обвинуваченому більш м’якого запобіжного заходу, із посиланням на практику Євросуду з прав людини, суд, на теперішній час, вважає передчасними, оскільки суд, у кожній конкретній справі має оцінити факти стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу.

Тобто, сама по собі тривалість тримання під вартою не може бути беззаперечною підставою для зміни обраного запобіжного заходу на більш м’який.

Крім того, судом вжито заходів приводу свідків, які не з’явились в судове засідання без поважних на то причин, про що винесено ухвалу суду від 06.02.2018 року.

Суд повторює, що на даний час, на переконання суду, позитивна характеристика не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки суд має врахувати не тільки інтереси обвинуваченого, але і загальносуспільний інтерес.

Хвороба матері істотний аргумент, однак не надано й досі медичних документів на підтвердження того, що хвороба матері сягнула такого ступеня, що потребує цілодобового стороннього уходу/догляду за нею з боку сторонніх осіб, яким міг би бути її син.

Аргумент захисту щодо реєстрації обвинуваченого у Херсонській області як на обставину відсутності у обвинуваченого наміру ухилятись від суду, не приймаються судом до уваги, оскільки, як вказано органом досудового розслідування, інкриміноване йому правопорушення обвинувачений вчинив на території Одеської області, де він не має ані реєстрації, ані постійного місця проживання.

Більш того, стороною захисту не надано суду доказів наявності у обвинуваченого належного йому на праві власності (особистої, спільної сумісної) житла.

Не надано доказів про наявність важких захворювань у обвинуваченого, та неможливості надання йому медичної допомоги в умовах установи виконання покарань.

Не надано доказів наявності у обвинуваченого утриманців, які б залежали саме від надання обвинуваченим такого утримання, іншої допомоги.

Вказане превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя В.К. Барвенко