Рішення № 72047942, 15.01.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6743/17

Провадження № 2-а/359/28/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року о 12 годині 30 хвилин Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

з участю представника позивача

адвоката - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Сінкевич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, до Управління державної міграційної служби в Київській області в особі Бориспільського районного відділу Управління державної міграційної служби в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 року позивач ОСОБА_3 (ОСОБА_3) в особі представника-адвоката ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільського РВ УДМС України в Київській області № 11 від 05.09.2017 р. про примусове повернення з України громадянина Грузії ОСОБА_3, в частині заборони в»їзду в Україну терміном на 3 роки (а.с.2-9).

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 02.08.2017 р. на території ДПА «Бориспіль» був виявлений позивач, без документів, які б посвідчували законність його перебування на території України. 03.08.2017 р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області за позовом УДМС України в Київській області було прийнято постанову про затримання позивача з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства, яку допущено до негайного виконання. 31.08.2017 р. позивач отримав паспортний документ громадянина Грузії терміном дії до 31.08.2027 р. Також зазначили, що 05.09.2014 р. відносно ОСОБА_3 був складений адміністративний протокол за ч.1 ст.203 КУпАП про те, що останній на території України не зареєстрований, чим порушив правила перебування іноземців в Україні і транзитного проїзду через територію України. В цей же день, заступником начальника Бориспільського РВ УДМС України в Київській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою накладено на позивача штраф в розмірі 510 гривень. Вказаний штраф було сплачено добровільно 05.09.2017 р. Крім того, 05.09.2017 р. Бориспільським РВ УДМС України в Київській області було прийнято рішення №11 про примусове повернення громадянина Грузії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яким зобов'язано позивача покинути територію України до 07.09.2017 р. та заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 роки. Зазначили, що на виконання вказаного рішення, позивач 05.09.2017 р. добровільно покинув територію України та перебуватиме за кордоном на лікуванні тривалий час у зв'язку з тяжкою хворобою. Однак, з вказаним рішенням в частині щодо заборони подальшого в'їзду в Україну терміном 3 роки, позивач не погоджується та вважає його протиправним. Так, відповідач ухвалюючи рішення про примусове повернення №11 не зазначив жодної з підстав для заборони в'їзду в Україну, визначених ст.13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Вважають, що оскаржуване рішення винесене відповідачем без додержання вимог чинного законодавства України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню в частині заборони в'їзду в Україну терміном на 3 роки.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Управління державної міграційної служби в Київській області в особі Бориспільського районного відділу Управління державної міграційної служби в Київській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду письмовий відзив на позов (а.с. 31-36), відповідно до якого вважають позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки оспорюване рішення міграційною службою прийнято в інтересах забезпечення національної безпеки України та охорони громадського порядку.

Представник третьої особи Адміністрація Державної прикордонної служби України Сінкевич О.М., в судовому засіданні не заперечувала щодо вказаного позову, підтримала надані суду письмові пояснення (а.с.27-28), відповідно до яких зазначила, що ДПС України доручення органів міграційної служби щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_3 не виконувалося та станом на 11.01.2018 р. не виконуються.

Суд, перевіривши повноваження представників, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши письмовий відзив, а також письмові матеріали адміністративної справи, прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом з матеріалів позовної заяви, та не заперечується відповідачем, рішенням Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Миколаївській області від 16.08.2005 р. позивач ОСОБА_3 набув громадянство України за територіальним походженням та 18.08.2005 р. Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області від 20.10.2010 року, рішення УМВС України у Миколаївській області від 16.08.2005 про набуття ОСОБА_3 громадянства України за територіальним походженням скасовано, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей на підставі ст.21 ЗУ «Про громадянство України».( а.с.17).

Про позбавлення громадянства позивач дізнався 02.08.2017 року, прибувши на територію України з Російської Федерації.

02.08.2017 р. співробітниками Управління карного розшуку ГУНП та співробітниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС в Київській області на території міжнародного аеропорту «Бориспіль» був виявлений громадянин Грузії ОСОБА_3, який перебував на території України без документів, які б посвідчували законність перебування на території України.

03.08.2017 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за адміністративним позовом Управління ДМС України в Київській області в особі Бориспільського РВ винесено постанову про затримання ОСОБА_3 з метою ідентифікації особи з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства, та допущено негайне виконання.

31.08.2017 року громадянином Республіки Грузія ОСОБА_3 отримано паспортний документ громадянина Грузії серії НОМЕР_2, терміном дії до 31.08.2027 року ( а.с.25,26).

05.09.2017 року за порушення правил перебування іноземців в Україні, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП постановою заступника начальника Бориспільського РВ УДМС України у Київській області та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с.14).

Штраф у розмірі 510 гривень добровільно сплачено позивачем 05.09.2017 року, що підтверджується відміткою на постанові про накладення адміністративного стягнення та квитанцією № 21144 ( а.с.14,15).

Крім того, 05 вересня 2017 року Бориспільське РВ УДМС України в Київській області прийняло рішення за № 11 про примусове повернення громадянина Грузії ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язано його покинути територію України до 07.09.2017 року та заборонити в'їзд в Україну терміном на 3(три) роки.( а.с. 13,41).

Представник позивача в позовній заяві зазначив, та підтвердив у судовому засіданні, що ОСОБА_3 05.09.2017 року добровільно покинув територію України, та перебуватиме за кордоном на лікуванні тривалий час у зв'язку з тяжкою хворобою.( а.с.16).

Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 3 - 4 ст. 26 Закону, один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача, як підставу для визнання протиправним оскаржуваного рішення, зазначив, що відповідач у своєму рішенні зобов'язаний був вказати одну з підстав для заборони в'їзду в Україну, визначених ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, висвітленими в п. 18 Постанови № 1 від 25.06.2009р. «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» ( в редакції Постанови від 16.03.2012 року ), при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, дії яких порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення.

Так, відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;

якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в»їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З аналізу вищезазначених норм Закону слідує, що уповноважені органи державної влади (міграційні органи, органи Служби безпеки України, органи охорони державного кордону), приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження, не зобов'язані одночасно приймати рішення й про заборону в'їзду цієї особи на територію України. Встановлена ч.2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» можливість прийняття рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень, тобто суб'єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень. Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну не є обов'язковою, санкцією та може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.

Статтею 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" не визначено підстави для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на 3 роки у випадку прийняття рішення про примусове повернення.

З цих підстав, суд вважає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування щодо позивача заборони подальшого в'їзду в Україну та відсутні посилання на підстави, якими керувався відповідач при прийнятті рішення про встановлення заборони в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_3 (ОСОБА_3) на термін 3 роки.

Встановлені в ході судового розгляду справи обставини свідчать про те, що орган державної міграційної служби приймаючи рішення про примусове повернення позивача і про заборону в'їзду йому на територію України порушив права іноземця.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами частини сьомої статті 5 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Це відповідає засадам правового статусу іноземця та особи без громадянства, встановленим Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до статті 3 якого іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Посилання представника відповідача у відзиві на позов на те, що дії ОСОБА_3 суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України не доведені належними доказами.

Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких підстав, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню. При цьому суд враховує встановлену в судовому засіданні обставину, що в оскаржуваному позивачем рішенні Бориспільського районного відділу Управління державної міграційної служби в Київській області №11 від 05 вересня 2017 року зазначено переклад прізвища позивача - ОСОБА_7, в той час, за змістом адміністративного позову прізвище позивача перекладено як ОСОБА_3. Проте така описка не перешкоджає суду встановити вищенаведені фактичні обставини щодо порушення прав позивача оскаржуваним рішенням суб'єкту владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 гривень(а.с.1) підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби в Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 74-77, 139,241-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільського районного відділу Управління державної міграційної служби в Київській області №11 від 05 вересня 2017 року про примусове повернення з України громадянина Грузії ОСОБА_7 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині заборони в'їзду в Україну терміном на 3 (три) роки.

Стягнути на користь громадянина Грузії ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби в Київській області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок гривень).

Повний текст рішення виготовлений 22 січня 2018 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Муранова-Лесів