Ухвала суду № 72043177, 22.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16856/14-к

Провадження № 1-кп/761/226/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2016 року м. Київ Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Циктіча В.М.,

суддів Лінника О.П., Слободянюка П.Л.,

за участю: секретаря Філь В.В.,

прокурора Колкова А.В.,

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Панченко А.В.,

перекладача Ковалика Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014100100000166 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 27, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд незалежно від наявності відповідних клопотань зобов'язаний до спливу раніше продовженого строку запобіжного заходу розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Враховуючи, що строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою закінчується 29.07.2016, суд поставив на обговорення питання наявності підстав для подальшого утримання ОСОБА_2 під вартою.

Прокурор наполягав на продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки вважав, що продовжують існувати раніше встановлені ризики неправомірної процесуальної поведінки ОСОБА_2

Зокрема, державний обвинувач просив взяти до уваги, що за клопотанням обвинуваченого судовий розгляд має проводитись спочатку, тобто реальним є ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, оскільки вказані особи мають бути допитані повторно.

Крім того, державний обвинувач посилався на значний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що він не є громадянином України та небезпідставно перебував у полі зору правоохоронних органів інших країн.

Представник потерпілого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1 підтримав думку прокурора.

Захисник Панченко А.В. заперечувала проти подальшого тримання обвинуваченого під вартою з огляду на тривалий судовий розгляд та значний строк перебування обвинуваченого в умовах несвободи. Вважала, що менш суворий запобіжний захід зможе забезпечити належну поведінку її підзахисного. Також просила зменшити розмір визначеної обвинуваченому застави, оскільки ОСОБА_2 не має можливості її внесення.

Обвинувачений просив змінити застосований до нього запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, на користь даного доводу просив віднести те, що після сплати ним застави та звільнення з-під варти не вдався до переховування.

Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також визначений перелік ризиків, на запобігання яких спрямоване застосування даного виду забезпечення кримінального провадження. такими ризиками, зокрема, є можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконний вплив на свідків, потерпілих тощо.

Відповідно до ч.5 ст.42 КПК обвинувачений зобов'язаний прибувати за викликом до суду; виконувати обов'язки, покладені рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням суду.

Отже вказаною процесуальною нормою визначені обов'язки, виконання яких забезпечується застосуванням запобіжного заходу.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК, тобто існує ймовірність того, що обвинувачений буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованою є підозра у вчиненні кримінального злочину, яка передбачає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

З огляду на зазначене, колегія суддів відзначає, що надані сторонами кримінального провадження та досліджені судом докази не дають підстав для висновку про очевидну відсутність даних на спростування висунутого ОСОБА_2 обвинувачення.

На підставі положень ст.178 КПК суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд відмічає, що ЄСПЛ у п.33 справи «В. проти Швейцарії» (14379/88 26 січня 1993 року) вказав, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти виключно залежно від суворості можливого покарання; її необхідно визначати з урахуванням низки факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою… при цьому треба врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.

Приймаючи до уваги наведене, суд відмічає, що обвинувачений не має в Україні сталих соціальних зв'язків, належить до громадянства іншої країни, характеризується як особа, схильна до протиправної поведінки, у тому числі в інших країнах.

Також суд не може залишити поза увагою дії обвинуваченого безпосередньо у судовому засіданні щодо висловлювання погроз потерпілому ОСОБА_3 та свідкам. Зокрема свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначали про здійснення на них тиску з боку обвинуваченого та висловлювання погроз фізичної розправи.

Вказаний ризик набув додаткової актуальності з огляду на необхідність повторного допиту потерпілих та свідків під час подальшого судового розгляду, тобто суд не виключає, що обвинувачений може чинити тиск на вказаних осіб з метою зміни ними показань.

Дані фактори, на переконання суду, є вагомими чинниками для спонукання обвинуваченого вжити заходи щодо переховування від суду та підтверджують наявність ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків.

Покарання за вчинення інкримінованого обвинуваченому правопорушення за ч.2 ст.289 КК України визначено у виді позбавлення волі строком до восьми років.

Санкція ч. 4 ст. 190 КК України, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_2, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Сукупність наведених обставин приводить суд до висновку про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу.

Суд не знаходить підстав для зменшення суми застави з огляду на розмір заподіяної шкоди, характер інкримінованих обвинуваченому правопорушень. Тому суд вважає цілком обґрунтованим визначений обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі 2000 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 2 436 000 грн. Внесення даної суми є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 183, 184, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 по 22 вересня 2016 року включно.

Визначити обвинуваченому заставу у сумі 2 000 (дві тисячі) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 2 436 000 ( два мільйони чотириста тридцять шість тисячі) грн.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м.Києва (код ЄДРПОУ - 02896710, Банк-одержувач - УДК у Шевченківському районі м.Києва, МФО 820019, рахунок № 37315001004146, отримувач - Шевченківський районний суд м.Києва, призначення - застава для Шевченківського районного суду м.Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Лінник П.Л.Слободянюк В.М.Циктіч