Ухвала суду № 72042617, 01.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/993/2018

справа №753/20853/15-ц

УХВАЛА

01 лютого 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю

секретаря судового засідання Амборської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Шклянки М.П. 19 травня 2016 року о 13 год. 20 хв. у м.Києві у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах яких діють батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи - Головне управління Державної міграційної служби України, Служби у справах дітей Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зобов»язання вчинити дії,-

УСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №ML-003/235/2007 від 10 жовтня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», а саме: квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Кредитним договором №ML-003/235/2007 від 10 жовтня 2007 року;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у місті Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованих з 04 листопада 2008 року за адресою: АДРЕСА_1;

- виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з жилого приміщення, а саме з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вимоги обґрунтовує тим, що 10 жовтня 20017 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №ML-003/235/2007, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 396515,84 грн. на строк по 10 жовтня 2022 року, за користування якими позичальник зобов»язалась сплачувати проценти із можливістю їх зміни.

Кредитні зобов»язання забезпечені іпотекою відповідно до Договору іпотеки №РML-003/235/2007 від 10 жовтня 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

Проте, належним чином позичальник своїх зобов»язань не виконує, у зв»язку із чим станом на 05 травня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 2 034 849,81 грн., що включає.

ТОВ «ОТП Факторинг» придбало право вимоги, що виникли із цього кредитного договору та є новим кредитором.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду із цим позовом.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19 травня 2016 року з урахуванням ухвали від 04 липня 2017 року про виправлення описок позовні вимоги задоволено частково, вирішено:

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №МL-003/235/2007 від 10 жовтня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», а саме: квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, а кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Кредитним договором №МL-003/235/2007 від 10 жовтня 2007 року.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з жилого приміщення, а саме з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Установлено, що відповідно ухвали Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2018 року у справі №235/3619/15-ц вирішено передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №235/3619/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до фізичної особи, третя особа - ФОП про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою фізичної особи на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року.

Ухвалюючи судове рішення про передачу справи №235/3619/15-ц на розгляд Великої Палати, Верховний Суд посилався на суперечливий характер правових позицій, що містяться в постановах Верховного Суду України, висловлених у справах №6-1205цс15 від 23 грудня 2015 року та №6-1239цс16 від 08 червня 2016 року, що призводить до відсутності передбачуваності у застосуванні ст.39 Закону України "Про іпотеку" щодо визначення початкової ціни предмету іпотеки в резолютивній частині судового рішення.

При цьому, Верховний Суд вказує, що ціна предмета іпотеки визначається згідно зі статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Зазначене положення закону роз'яснено судам у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року №6-61цс15 зазначено, що визначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39, 43 Закону України «Про іпотеку».

Проте 23 грудня 2015 року Верховний Суд України відійшов від цієї правової позиції і в постанові №6-1205цс15 зазначив про те, що відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України 2004 року й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 08 червня 2016 року №6-1239цс16 повернувся до правової позиції, яка була викладена ним у постанові №6-1205цс15 і

зазначив, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Аналіз зазначених правових висновків, що містяться в наведених вище постановах Верховного Суду України, свідчить про їх суперечливий характер, що призводить до відсутності передбачуваності у застосуванні статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Правовідносини, що виникли у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за своїм характером подібні тим, що виникли у справі №235/3619/15-ц, у зв»язку із чим, колегія суддів поставлено питання про зупинення провадження у справі з метою усунення обставин, які могли б стати підставою для прийняття незаконного рішення за наслідками розгляду позовних вимог.

В судовому засіданні учасники цивільного процесу не заперечували проти зупинення провадження.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає за доцільне зупинити апеляційне провадження у цій справі до закінчення розгляду Великою палатою Верховного Суду справи №235/3619/15-ц.

Керуючись ст.ст. 252, 253 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Зупинити провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Шклянки М.П. 19 травня 2016 року о 13 год. 20 хв. у м.Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах яких діють батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи - Головне управління Державної міграційної служби України, Служби у справах дітей Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зобов»язання вчинити дії до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №235/3619/15-ц.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути податна протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 05 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов