Постанова № 72042569, 30.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/1041/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/333/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Ул’яновська О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Болотов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Щербенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи: Шоста Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року,

встановила:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із названим позовом.

Просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину від 0,063 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у задоволенні названого позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник Держгеокадастру у м. Києві поклався на розсуд суду.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. При цьому суд дійшов висновку, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Повністю погодитись з таким рішенням суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно заповіту від 07 липня 2003 року, посвідченого ПН КМНО Габрієль Л.Є., ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності 1/2 частину від 0,063 га земельної ділянки по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6

21 грудня 2015 року державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно відповіді Держгеокадастру ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 17 листопада 2015 року 29-26-7777.2-5777/20-15 встановлено, що документи, які посвідчують право власності/користування земельними ділянками на території АДРЕСА_1 не реєструвалися, вказана земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0630 га належить на праві спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по 1/2 частині.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 зазначила, що згідно заповіту ОСОБА_6 заповіла їй 1/2 частину від 0,063 га земельної ділянки по АДРЕСА_1. Державним нотаріусом Шостої КДНК Пінчук Л.І. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Померла не передавала позивачу відповідний державний акт на зазначену ділянку. З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

Пред'являючи даний позов, ОСОБА_3 визначила відповідачем у справі Київську міську раду.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що крім ОСОБА_3, іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, є ОСОБА_4

Таким чином, саме ОСОБА_4 є належним відповідачем у даній справі.

Правильно встановивши це, суд першої інстанції також прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Утім, суд не повинен перевіряти обґрунтованість позовних вимог, у разі якщо позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, рішення суду підлягає зміні, з виключенням з мотивувальної частини оскаржуваного рішення висновок суду про необґрунтованість позовних вимог.

В решті рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року змінити, виключивши з мотивувальної частини оскаржуваного рішення висновок суду про необґрунтованість позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2018 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук